2. Основные элементы технопарка.

Основними елементами парку являються: територія та будівлі; науково-дослідницький

центр з його кадровим та науковим потенціалом; промислові підприємства та фірми, які

перетворюють науковий потенціал дослідницького центру в ринкову продукцію;

адміністративно-управлінська структура, що забезпечує функціонування всього комплексу як

єдиного цілого; установи інфраструктури підтримки – виробничої та побутової.

При створенні наукового (технологічного) парку в якості дослідницького центру можуть

виступати: вищі учбові заклади (університети), державні лабораторії або інститути, науково-

дослідницький підрозділ організації державного або приватного сектору.

3. Функции исследовательского центра технопарка.

Дослідницький центр виконує у складі технопарку наступні функції:

є джерелом технічних ідей, які реалізуються фірмами-клієнтами парку, і , в значній мірі,

кадрів, що зайняті як на цих фірмах, так і в керівництві парком;

виступає в якості володаря або спів володаря парку, як правило, через спеціально

створену для управління парком фірму, яка має всі права юридичної особи;

проводить конкурсний відбір фірм-клієнтів, для чого організується колегіальний орган

типу консультативної ради, що ретельно аналізує заявки претендентів, оцінює перспективність

та реальність їх ідей і часто наділений правом вето на прийом;

організує кваліфіковану консультативну допомогу клієнтам парку силами персоналу

дослідницького центру з технічних, юридичних, фінансових та інших проблемах;

представляє клієнтам на пільгових умовах право користування бібліотеками та

джерелами науково-технічної інформації, лабораторним обладнанням, апаратурою для іспитів,

комп’ютерними потужностями, разом з доступом до комп’ютерних інформаційних мереж,

включаючи міжнародні, іншими об’єктами своєї інфраструктури;

забезпечує частково або повністю клієнтів парку побутовими умовами (їдальнею,

рекреаційними спорудами, залами для зборів, конференцій) та тих же правах, на яких їми

користуються співробітники центру.

4. Финансовые институты инновационного бизнеса:

• - банки,

Самый распространенный финансовый институт, предоставляющий кредиты под определенные проценты при условии гарантии возврата средств (залог имущества и иных активов заемщика, страхование кредита, финансовое поручительство платежеспособного субъекта и др.). Представляя кредиты, банки не приобретают прав собственности на какую-либо долю компании-заемщика, не входят тем самым в новый бизнес. Из-за политики низких рисков кредитования, банки практически не работают с новыми компаниями на начальных этапах их становления.

- инвестиционные институты,

(страховые компании, пенсионные фонды, фонды компаний, университетов, государственные инвестиционные фонды и др.).

Как правило, они работают в области невысоких финансовых рисков, предпочитая иметь дело с партнерами, уже имеющими успешный бизнес и хорошую репутацию в мире бизнеса

- инвестиционные фонды,

специализирующиеся на финансовых вложениях организации, утверждаемые корпорациями и финансовыми институтами, упомянутыми ранее.

Такие фонды концентрируются на определенных видах бизнеса, процедуры принятия решений об инвестировании в них весьма сложны и длительны, для обращения в эти фонды существуют многочисленные ограничения и условия. Предпочтение отдаются вложением в расширение успешного бизнеса

- акционерный капитал, открытые акционерные общества (ОАО)

Создаются для привлечения финансового капитала путем выпуска и продажи акций на фондовом рынке. Распространенный и эффективный механизм инвестирования, требующий, однако, довольно высоких начальных затрат и профессиональной реализации. Поэтому этот инструмент привлечения капитала, как правило, используется компаниями, уже ведущими успешный бизнес. Акционирование – это инструмент расширения, а не становления бизнеса

- индивидуальные инвесторы,

• Один из самых простых и, часто, один из наиболее доступных способов привлечения средств для новых компаний.

• Однако не самый распространенный и, пожалуй, наименее емкий финансовый источник.

- венчурные фонды.

Смысл венчурного (рискового) бизнеса в предоставлении средств компаниям, не имеющим иных источников финансирования, в обмен на часть пакета акций, который венчурный инвестор перепродаст за цену, многократно превосходящую первоначальные вложения.

Специализированные финансовые институты, созданные для работы в зоне наибольшего риска, вследствие чего их инвестиции – самые дорогие.

Процедуры рассмотрения заявок и принятия решений относительно просты и оперативны. Поскольку венчурные – это основные инвесторы инновационного бизнеса в сфере High-Tech

В начале 90-х в США было 125 крупных ВФ с объемом средств $40млрд.

В Европе - $27 млрд.

Цели венчурных бизнесменов – «выращивание» новых технологических компаний и последующая их продажа в момент наивысшей курсовой стоимости их акций