2.2.Стилістичні засоби створення ірреального світу у романі дж.Р.Р.Мартіна ”a game of thrones”.

Найглибший вплив на написання “A Game of Thrones” Джордж Мартін здобув у дитинстві, коли він був найбільш сприйнятливим та вразливим. [16,19] Прочитавши Г.Ф. Лавкрафта , Роберта Говарда , Дж.Р.Р. Толкієна , Роберта Хайнлайна , Еріка Френка Рассела , Андре Нортона , Айзека Азімова ,Фріца Лейбера , і Мервіна Піка [ 23 ] в юності , він був дуже вражений творами цих письменників, але Мартін ніколи не класифікував літературу цих авторів як наукову фантастику , фентезі чи як жанр жахів, в результаті [ 16,20 ]

Мартін класифікує “A Game of Thrones” як "епічне фентезі" [ 12 ] і виокремлює імена Толкієна і Теда Вільямса як тих, хто мав найглибший вплив для написання серії. [ 11 ] .

Роман Мартіна був новаторським у всіх відношеннях. Насамперед , книги були надзвичайно непередбачуванними , особливо в жанрі , де читачі звикли очікувати інтенсивно-передбачуваннє. Гра Престолів глибоко шокує читача і докорінно змінює уявлення про те , як може бути зроблено епічне фентезі.

Середньовічна установка була традиційним фоном для епічного фентезі ще до Толкієна, [20], чиї твори і насамперед домінують серед цього жанру. [19] Однак, перш ніж почати написання серії Лід і полум'я, Мартін відчував, що багато наслідувачем Толкієна писали "Діснейленд Середньовіччя" де фантазія не вловлювала справжню жорстокість тих часів. [18] Історична фантастика здавалася йому більш реалістичною [18] та захоплюючею його з усіма драматичними можливостями середньовічних контрастів, таких як лицарство, жорстокість війни і т.д. [20] Однак, якщо історичний вимисел залишає читачів розбиратися знаючи історичний результат, оригінальні персонажі можуть збільшити інтриги і співчуття до читачів. [16] Таким чином, Мартін хотів поєднати історичний реалізм історичної з магічними привабливостями кращих фантазій, [18] підпорядковуючи магію на користь битв і політичних інтриг. [16]

На відміну від Толкієна, який створив цілі мови, міфології та історії для Середзем'я задовго до написання Володар Кілець, Мартін, як правило, починає з грубого ескізу уявного світу, що він імпровізує в працездатній вигаданій обстановці на цьому шляху. [19] .

Мартін почерпнув багато натхнення від реальної історії для створення своєї серії [16]. Для американця, який говорить тільки по-англійськи, історія Англії виявилася найпростішим джерелом середньовічної історії, даючи серії британський історичний аромат. [16] Мартін занурився у багато різноманітних середньовічних тем, таких як одяг, продукти харчування, бенкети і турніри, щоб мати факти під рукою в разі потреби під час запису. [22] Серія його романів була створена під впливом Столітньої війни, хрестових походів, Альбигойского хрестового походу і війни Червоної та Білої троянди, [10 , 28], хоча Мартін утримався від будь-яких прямих адаптації. [16]

Роман написан, щоб слідувати основним орієнтирам разом з кінцевим пунктом призначення, але залишає Мартін місце і для імпровізації.

Роман розділен на глави , кожна з яких несе розповідь в третій особі, тобто від певного героя , і є обмеженою очима точки зору персонажа . [19] Кожен персонаж може діяти з різних місць . Починаючи з дев'яти точок зору персонажів у грі престолів , число персонажів зростає. [ 22 ].

За зразком “The Lord of The Rings”, історія “A Game of Thrones” починається з щільним акцентом на невелику групу (з усіма з Вінтерфелла, крім Дейнеріс), а потім поділяється на окремі оповідання. Сюжетні лінії сходяться , але знайти поворотний пункт в цій складній серії було важко для Мартіна і сповільнило його написання. [21] .

Мартін навмисно ігнорував усі правила написання : ніколи не давати двом персонажам ім'я, що починається з тієї ж букви . Замість цього , імена персонажів відображають системи іменування в різних європейських сімейних історіях , де конкретні імена були пов'язані з конкретними королівськими будинками і де навіть вторинній сім'ї присвоєні однакові імена неодноразово . [ 13 ] В романі Гра Престолів є діти названі " Роберт " в знак поваги до короля Роберта з дому Баратеонов , кожне покоління Старков має " Брендона " на згадку про Брендона Будівельника ( зі Стіни ) , а слог " Тай" є загальним для імен героїв з дому Ланністерів . [17]

Хоча сучасна фантазія часто охоплює дивину, роман Мартіна, як правило, хвалять за його здатність вміло суміщати як риси фентезі так і реалізму. [15] Вважаючи, що магія повинна використовуватися помірковано в епічному жанрі фентезі Джордж Мартін мав намір зробити історію більш як історичну прозу, ніж сучасну фантастику, з меншим акцентом на магію та чаклунство, але з більшим на користь битв, політичних інтриг і опису персонажів. [13] Хоча кількість магії поступово збільшується протягом всієї повісті, роман до сих пір з менш явною кількістю магії, ніж більшість сучасних романів-фентезі. [22] В очах Мартіна, щоб бути літературно-ефективною, магія повинна представляти дивні і небезпечні сили за межами людського розуміння, [22] не якісь передові чужорідні технології або шаблонні заклинання. Таким чином, персонажі розуміють тільки природні аспекти та їх світ, але не магічні елементи.

Оскільки Мартін звернувся до історичних джерел, щоб створити свій роман , Деміен Г. Уолтер з газети The Guardian побачила сильну схожість між Вестеросом і Англією в період війни Червоної та Білої троянди. [14] . Мартін не тільки хотів відобразити непорозуміння середньовічної структури в романах, а й вивчити наслідки рішень лідерів, як взагалі доброта автоматично робить компетентних лідерів і навпаки. [23]

Загальною темою в жанрі фентезі, як ми розглядали у першому розділі, є битва між добром і злом, яку Мартін відкидає за невідображення реального світу. [23] Залучений до описання сірих персонажів замість орків і ангелів, Мартіна схвалює лауреата Нобелівської премії Вільяма Фолкнера,в тому,що він вважає що тільки людське серце в конфлікті з самим собою коштує того, щоб про це писати. [23] Так само, як здатності народу боротися за добро і за зло в реальному житті, Мартін досліджує питання спокутування та зміни характеру в своєму романі. [11] Завдяки цьому читач може вирішити що є добро і що є зло за допомогою дій і політики роману. [11]

Хоча фантазія походить від творчої області, Мартін бачить чесну необхідність відобразити реальний світ, де люди вмирають іноді навіть дуже жорстоко, та іноді навіть улюблені люди. Головні герої гинуть від того, що читач не очікує цього, бо, як передбачалося герой пройде через усе неушкодженим і Мартін змушує читача відчувати страх за персонажа з кожною новою сторінкою. [21] .

Роман також відображає значні показники смертності у війні. Смерть додаткових, незначних персонажів або орків не мають значного впливу на читачів, в той час як смерть його друга, або улюбленого героя має набагато більше емоційний вплив. Мартін віддає перевагу жертві героя, щоб сказати щось глибоке про людську природу. [21]

Прочитавши роман ”A Game of Thrones” і зробивши стилістичний аналіз роману, ми прийшли до висновку , що основними і найчастіше вживаними стилістичними прийомами є метафора, порівняння та епітети. Мартін використовує метафори, порівняння та епітети практично в кожному розділі , тим самим намагаючись занурити читача в атмосферу ірреальності . Навіть у назві циклу романів присутня метафора “The song of Ice and Fire” – тут йдеться порівняння вогню з бажанням, та льоду з ненавистю.

Наведемо декілька прикладів створення ірреального світу у романі за допомогою метафор :

“The night came alive with the music of dragons” [29, 698] – ця метафора зображує збудження всього живого серед ночі, коли Дейнеріс якби народила драконів,

“Fear filled his gut like a meal he could not digest” [29,327]– ця метафора вказує на величезний страх, який ніби-то наповнив його желудок,

“Dance with the dragons” [29, 642], цією метафорою Мартін зображую битву між драконами, як танець.

"I am the blood of the dragon." [29, 693]– цією метафорою Мартін вказує на належність до знатного роду і хоче показати високий рівень героя.

“…the fiery heart of the true god.” [29, 431] - цією метафорою Мартін зобразив палкий інтерес.

” Wear your honor” [29, 374]- Мартін використає цю метафору звісно у переносному значенні.

Наведемо декілька прикладів створення ірреального світу у романі за допомогою епітетів :

Дуже часто Мартін використає епітети для зображення того, чи іншого героя завдяки кличкам та псевдонімам. Наприклад : Melisandre зветься “The Red Women” , тому що зовнішнє та внутрішнє вона ніби то палає, як вогонь. Tyrion зветься “the Imp,” тому-що в нього репутація дуже безпутного та розпутного героя “the Dwarf”, тому-що він, як і гноми – дуже маленького зросту. Daenerys Targaryen зветься також “Mother of Dragons”, цей епітет використовуэться щоб відобразити той факт, що саме Дейнеріс подарила життя драконам. “Mhysa”, або інакше кажучи Матір, так окремий народ називав Дейнеріс за те, що вона звільнила їх від рабства, “Daenerys Stormborn” Її прозвали «Дейенеріс Бурерожденная», бо вона з'явилася в цей світ на далекому драконові Камені під час самого сильного шторму в історії Вестероса; він посшибав зі стін замку кам'яних горгулій і розніс на друзки флот її батька. “The Silver Queen” – цей епітет Мартін використовую, тому що волоси Дейнеріс надзвичайного срібного коліру. “The Unburnt” – цей епітет Мартін використовує, тому-що Дейнеріс вдалося вийти цілою з вогню.

Jaime Lannister зветься ” The Kingslayer” ,цей епітет Мартін використовує, тому-що Джеймі зарубав старого короля Ейріса II, якого був зобов'язаний захищати. Petyr Baelish також відомий нам, як ” Littlefinger”. Також Мартін використовує різноманітні красиві епітети, таки як :

“A dragon’s hot breath”, “Bleeding star”, “Cream dragon”, “Silver-shied creature”, “Monstrous giant” “Blood-Red Wirewood”etc.

Наведемо декілька прикладів створення ірреального світу у романі за допомогою порівняння :

“You wear your honor like a suit of armor..” –[29, 318] тут Мартін має на увазі ,що честь для героя – защитна броня, ніби доспехи.

“See how it unfurls across heavens like a dragon’s hot breath.”, [29,214] - тут автор провів паралель між коліром зарева та диханням дракону, тобто зробив порівняння.

“He resembled me a giant.” – [29, 118]тут Мартін провів порівняння між звичайною людиною та Гігантом, маючи на увазі, що ця людина більша ніж інші.

“And I have a tender spot in my heart for cripples and bastards and broken things.” – [29, 193] - тут Мартін проводить порівняння зруйнованих речей, та калек або бастардів.

“A mind needs books as a sword needs a whetstone, if it is to keep its edge.” [29, 73]– тут чітке порівняння між користю книг для розуму, та користю точильника для меча, щоб зробити його гострим.

“You may be as different as the sun and the moon but the same blood flows through both your hearts.”-[29, 257] тут Мартін вказує на повну неоднаковість між героями, порівнюючи їх з сонцем і луною.