Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры 1.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
76 Кб
Скачать
☆

32. Содержание, типы и механизмы формирования предпринимательской культуры.

Культура предпринимательства – это сложившийся комплекс методов, способов, предпосылок осуществления предпринимательской деятельности в соответствии со сложившимися в стране институтами: законодательство, обычаи, менталитет населения, уровень жизни и другие.

Культура пр-тва опред-ся как с-ма материальных и дух. ценностей, взаимодействующих между собой, отражающих индивидуальность и восприятие работника и проявляющихся в предпринимат. активности, новшествах и разумной доле риска для достижения целей предприятия.

Отраслевые культуры предпринимательства: культуру торговли, культуру выгодных сделок (спекулятивная культура), инвестиционную культуру, административную культуру

К-ра торговли х-ся быстрой обратной связью и относительно малым риском. Сотрудниками сферы торговли зачастую явл-ся молодые, активные люди, смело идущие на эксперименты. Они по натуре дружелюбны, внешне привлекательные, умело используют красноречие, обращаясь к покупателям.

Культура выгодных сделок (спекулятивная культура) характеризуется быстрой обратной связью успешных (или неудачных) предприятий с финансовым риском средней и высокой степени, вид культуры встречается там, где совершаются выгодные сделки с ценными бумагами, платежными средствами, сырьем и т.п. Элементы такой культуры встречаются в сферах моды, косметики, профессионального спорта, рекламы и финансирования скованных предприятий.

Инвестиц. к-ра имеет явно выраженную ориентацию на будущее. Здесь, в условиях высокой степени риска, осуществляются крупные капиталовложения.

Административная культура - решения принимаются продуманно, подстраховываются со всех сторон. Общение в сферах административной культуры характеризуется обстоятельностью и подчеркнутой иерархией.

На формир. и разв-е культуры предприн-тва оказывают влияние как внутр. условия (готовность менеджмента и всех работников к риску, предпринимат. инициативы, непрерывное совершенствование, ориентация на инновации и качество), так и факторы внеш. среды (влияние гос. органов власти, прочих обществ. ин-тов, потребителей и контрагентов.

33. Предпринимательство и риск

Многие решения в предпринимательской деятельности приходиться принимать в условиях неопределенности, когда необходимо выбирать направление действий из нескольких возможных вариантов, осуществление

которых сложно предсказать. Если риски не учитывается в хозяйственном плане, тогда они становиться источником с одной стороны, убытков, а с другой – прибылей. Можно выбирать решения, содержащие меньше риска, но

при этом меньше будет и получаемая прибыль.

35. Человек в роли потребителя. Массовое производство и массовое потребление. Общество потребления, его сущность и перспективы

Об'єктом дослідження економічної соціології є не процес технологічного (виробничого) споживання, а споживання приватних осіб, у якому акт купівлі та акт споживання розглядаються з погляду стереотипів поведінки споживачів як єдине ціле. Человек в роли потребителя имеет такие хар-ки:

  1. Определённую платёжную способность в виде необходимой суммы денег.

  2. Возможность выбора между покупкой товара или отказа от него

  3. При желании сделать покупку, иметь возможность выбора между многими предложенными на продажу товарами.

У рамках стійко сформованих уявлень й уподобань потенційний покупець швидше за все зупинить свій вибір на товарі, що відповідає купівельній спроможності даного споживача, структурі його мотивацій та оцінці корисності набутого блага. У процесі свого вибору покупець, як правило, віддає перевагу такому типу товару, який він вважає зразковим, і тому цей тип впливає на його рішення про покупку, оскільки формує його пізнавальні (когнітивні) уявлення про корисність продукту, який купується. Формування такого типу (зразка) має чітко виражений соціальний характер. Процес внутрішнього засвоєння (інтерналізації) його відбувається у свідомості багатьох індивідів (маси), цей зразок існує у вигляді торговельної марки. Марка закріплюється й відтворюється в масовій свідомості як символ поєднання відповідного товару зі зразковим уявленням про нього. Марка не просто "приклеюється" до товару, не просто фізично приєднується до нього, вона стає соціальним явищем, існує як звичайне оцінне судження про якість вибраного товару, яке набуває характеру аксіоми. Щодо багатьох споживачів їхнє особисте уявлення про продукт, яке склалося під впливом оцінних суджень про дану торговельну марку, логічно розглядати як результат процесу навчання ("приручення"), що може привести до появи "відданості марці" (brand loyality). Вона набуває характеру соціального явища і проявляється у вигляді усталеності (brand insistence) звичайної поведінки покупця при придбанні ним предметів повсякденного або тривалого користування, яка спостерігається у великої кількості людей. "Відданість" марці, "прихильність" до неї може заходити настільки далеко, що за відсутності в продажу товарів "своєї" марки споживач відкладає покупку, поки не знайде свою улюблену марку1. Для виробників даного товару вірність їхній торговельній марці є доказом престижу фірми і сприяє поліпшенню її іміджу. Хоча будь-яке окреме споживання (акт покупки) - це найбільшою мірою особистий вчинок, проте спосіб споживання - це переважно систематична соціальна поведінка, що стабілізується в рамках певних соціальних структур, які відрізняються одна від одної в різних соціальних системах. Людині як біологічному виду властива так звана природна або "чиста" структура споживання, спосіб поведінки у сфері споживання, що властивий людині взагалі й не залежить від просторово-часових умов. Однак природна структура споживання - це всього лише наукова абстракція або гіпотеза, що належить до дослідницького арсеналу етносоціології, яка виходить із припущень, що в первісних народів форми споживання обумовлені природними факторами і, таким чином, є відображенням справжньої "людської натури", тобто ще не зазнали впливу й деформації з боку цивілізації. Насправді ж споживачі постійно перебувають у відповідній історичній ситуації та конкретній соціальній обстановці, у мінливих умовах життя (ситуації покупця), а також змушені рахуватися зі структурними рамками, орієнтуватися на поведінку навколишнього середовища. Це викликає зміни в структурах споживання (останнім часом це відбувається в значно коротші терміни), таким чином, структури споживання стають усе більш мінливими та рухливими. Споживання в масштабі народного господарства можна спостерігати не тільки у формах окремих структур, а й у вигляді типових моделей. Поняття "модель споживання" важко піддається науковому тлумаченню і визначенню. Так називають "аксіому поведінки споживачів", або логічне вираження процесу пристосування людей до існуючих умов життя у формі певного способу споживання. По суті, це гіпотеза про те, що люди шляхом придбання матеріальних благ не тільки задовольняють свої особисті потреби, але й символічно позначають свої успіхи в досягненні певного рівня доходу, що давав би їм підстави бути зарахованими до соціальної верстви з високим рівнем споживання. Кожний специфічний рівень споживання, що на тривалий час визначається сімейним доходом, є стандартом споживання. Споживчий стандарт (стандарт споживання) - орієнтовна величина, що характеризує фактичну поведінку споживача, це комплекс оцінок і орієнтирів, за якими визначається рівень споживання. Під цим розуміють гіпотетичну суму витрачених із сімейного бюджету коштів на придбання на ринку товарів і послуг, які піддаються кількісному вимірюванню й грошовій оцінці. Стандарт споживання покладено в основу стандарту життєвого рівня, останній, однак, не є величиною постійною (хоча і має назву "стандарт"), а сам є величиною похідною, залежною від рівня освіти, величини доходу. Життєвий рівень є формою способу життя, споживчої поведінки, яка містить якісні компоненти, що не піддаються вимірюванню.

Економсоціологи протягом ряду десятиліть відзначають прагнення багатьох споживачів домогтися наближення до встановленого самими собі стандарту споживання. Виходячи з аналізу цього явища, соціологи обґрунтували ряд висновків, що дістали назву споживчих аксіом, або аксіом споживання.