Глава 15. Патологічна фізіологія системи крові

активація функцій серцевоGсудинної та дихальної систем) забезпечуG

ють фізіологічну потребу тканин у кисні.

Класифікація анемій.

Морфологічними критеріями, покладеними

в основу класифікації анемій, є величини колірного показника (КП),

середнього діаметра еритроцитів (СДЕ) та тип кровотворення.

Колірний показник

— середній вміст гемоглобіну в кожному ерит

роциті.

Він розраховується шляхом ділення кількості гемоглобіну в одиG

ницях Салі на подвоєні перші дві цифри кількості еритроцитів (при їх

кількості понад 1 млн). Якщо еритроцитів в крові менш, ніж 1 млн, то

ділити необхідно на подвоєну першу цифру їх кількості.

За колірним показником

анемії поділяють на

гіпохромні

(КП = 0,8

і нижче),

нормохромні

(КП = 0,9–1,0) і

гіперхромні

(КП вище за 1,0).

За величиною СДЕ

розрізняють

мікроцитарні

(СДЕ нижче 7,2 мкм),

нормоцитарні

(СДЕ 7,2–8,0 мкм) і

макроцитарні

(СДЕ вище 8,1 мкм)

анемії. До групи макроцитарних анемій належать

мегалоцитарні

(меG

галобластичні) анемії, при яких СДЕ перевищує 9,0 мкм.

За типом кровотворення

анемії можна розділити на дві групи:

з нормобластичним типом кровотворення (нормальний еритропоез:

еритробласт

→

нормобласт

→

нормобласт базофільний

→

нормоG

бласт оксифільний

→

еритроцит) і мегалобластичним типом кровоG

творення (промегалобласт

→

мегалобласт базофільний

→

мегалобласт

поліхроматофільний

→

мегалобласт оксифільний

→

мегалоцит).

За здатністю кісткового мозку до регенерації

розрізняють анемії реG

генераторні (з достатньою функцією кісткового мозку) і арегенераторні

(гіпоG й апластичні) з різким пригніченням процесів еритропоезу.

Показником достатньої регенераторної здатності кісткового мозG

ку є ретикулоцитоз, який розвивається. В нормі на суправітально заG

барвлених мазках периферійної крові виявляється 5–10 % ретикулоG

цитів (розрахунок ведеться на 1000 еритроцитів), при анеміях з досG

татньою функцією кісткового мозку їх кількість може збільшитися до

50–100 % і вище, при арегенераторних анеміях ретикулоцити виявляG

ються у вигляді одиничних екземплярів або ж відсутні взагалі.

За етіопатогенетичними ознаками

анемії поділяють на постгемоG

рагічні, які виникають після крововтрат, «дефіцитні», пов’язані з поG

рушенням або повною зупинкою еритропоезу в результаті дефіциту

речовин, необхідних для здійснення нормального кровотворення,

і гемолітичні, які розвиваються внаслідок підвищеного руйнування (геG

молізу) еритроцитів

53 53 53 53 53 53

Лейкоцитоз— збільшення загальної кількості лейкоцитів в одиниці

об’єму крові відносно меж фізіологічної норми (понад 9,0 ×109/л).

Лейкоцитози бувають фізіологічними й патологічними. За фізіоG

логічних умов — це травний, міогенний лейкоцитоз, лейкоцитоз ноG

вонароджених та у пізні строки вагітності.

Патологічний лейкоцитоз виникає у результаті гіперпластичної

реакції мієлоїдної або лімфоїдної тканини на інфекційні, хімічні,

фізичні фактори, а також ендогенні продукти проміжного обміну при

розпаді тканин. Окрім того, він може бути зумовлений перерозподіG

лом крові (шок, агонія, епілепсія та ін.).

Певну роль у розвитку лейкоцитозу відіграють порушення нейроG

гуморальної регуляції лейкопоезу. Відомо, що подразнення кори гоG

ловного мозку, смугастого тіла та сірого бугра призводять до нейтроG

фільного лейкоцитозу зі зрушенням вліво. Кількість лейкоцитів

збільшується під впливом адреналіну та кортикостероїдів. На розвиG

ток лейкоцитозу впливають особливі гуморальні речовини — лейкоG

поетини, вміст у крові яких підвищується під час різних, у тому числі

запальних, процесів

Нейтрофільний лейкоцитоз (нейтрофільоз)

спостерігається при

гнійноGсептичних захворюваннях (абсцес, пневмонія, апендицит),

отруєнні чадним газом, уведенні чужорідного білка, при розпаді й неG

291