Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пат фіз.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
263 Кб
Скачать
☆

Глава 22. Патологічна фізіологія нервової системи

Значна роль у розвитку патології нервової системи відводиться

вихідному функціональному стану нервової системи, спадковим факG

торам, конституції, віку, статі, дефіциту поживних (пластичних та енерG

гетичних) речовин, стану гематоенцефалічного бар’єру і т. д. РеалізаG

ція патогенних впливів залежить від їх сили та тривалості: чим сильніші

та довші ці впливи, тим значніший ефект.

Шляхи впливу патогенних факторів на нервову систему можуть

бути прямими і посередніми (через зміни безумовноG й умовноGрефG

лекторної, гуморальної та гормональної регуляції діяльності життєво

важливих органів і систем, доставки і використання субстратів,

вітамінів, електролітів і т. д.). При цьому необхідно враховувати можG

ливість їх локальної або широкої дії на різні відділи, ланки і рівні нервоG

вої системи (соматичні та вегетативні, центральні та периферійні, чутG

ливі, рухові, асоціативні та інші структури) або різні елементи нейрона

(рецептори, провідники, тіло), весь нейрон чи групи нейронів і т. д.

Розлади нервової діяльності, які призводять до різноманітних поG

рушень функцій органів і систем в організмі, залежать від виду патоG

генного фактора і локалізації, інтенсивності та характеру ушкоджуюG

чої дії, від можливості: об’єднання ушкоджених і неушкоджених утG

ворень нервової системи в нову патологічну систему, від активності

захисноGкомпенсаційноGпристосувальних механізмів як з боку самої

нервової системи, так і з боку інших систем організму (їх лабільності,

пластичності, резервних можливостей, реактивності, резистентноG

сті та ін.).

Стадійність патологічного процесу в нервовій системі зумовлена

внутрішніми закономірностями розвитку та перебігу цього процесу,

визначається його ендогенізацією, вмиканням та приєднанням різних

патогенетичних факторів. Причому кожна стадія патологічного проG

цесу має свою специфіку і неспецифічну картину. В патології нервоG

вої системи велику роль відіграють так звані слідові реакції, тобто

структурноGфункціональні зміни, які зберігаються довгий час і виG

кликані попереднім патологічним процесом або знову організованою

патологічною системою

76 76 76 76 76

Порушення рухової функції нервової системи виникають у резульG

таті порушення діяльності різних ланок пірамідної та екстрапірамідG

ної систем, мотонейронів спинного мозку, гальмівних нейронів (клітин

Реншоу), еферентних рухових волокон, кінцевої пластинки та ін.

Проявів рухових розладів, які пов’язані з різними структурами

і рівнями нервової системи, дуже багато:

— міастенія (порушення пресинаптичної мембрани);

— млявий (периферичний) параліч (ушкодження останнього ефеG

рентного нейрона);

— центральний параліч (ушкодження рухових еферентних нейG

ронів головного мозку);

— рефлекторний параліч (зумовлений гальмівним впливом афеG

рентного нейрона при збереженій іннервації рухових еферентних

шляхів);

— децеребраційна ригідність (виникає після перерізання стовбуG

ра мозку нижче середнього мозку);

— астазія (нездатність утримувати положення тіла без підтримки);

— астенія (швидка втомлюваність при незначній м’язовій роботі);

— атаксія (порушення координації руху);

— атетоз (повільні червоподібні рухи пальців (рис. 22.1));

— гіпокінез (зниження рухової активності);

— зниження тонусу м’язів;

— підвищення тонусу м’язів;

— порушення тонких диференційованих рухів;

— хвороба Паркінсона (підвищення м’язового тонусу — ригідність,

гіпокінезія, тремтіння — тремор кінцівок, голови, тулуба, уповільнеG

ний як початок, так і завершення руху, амімічний вираз обличчя та ін.

77 77 77 77 77

Параліч

— втрата м’язом здатності до довільного руху.

Це найбільш поширена форма рухових порушень.

Параліч м’язів однієї половини тіла називається геміплегією, обох

верхніх або нижніх кінцівок — параплегією, всіх кінцівок — тетраплеG

гією.

Розрізняють кілька видів паралічів в залежності від патогенезу:

млявий (периферійний), центральний та рефлекторний.

Млявий,

або

периферійний, параліч

пов’язаний з ушкодженням ценG

трального еферентного нейрона. Тонус пошкоджених м’язів при цьоG

му втрачений, понижені чи відсутні сухожильні та надкісничні рефG

лекси, в подальшому розвивається дегенеративна атрофія м’язів.

Центральний параліч

зумовлений ушкодженням рухових еферентG

них нейронів головного мозку. Клінічно виявляється порушенням

довільних рухів, підвищенням спазмалітичного тонусу пошкоджених

м’язів сухожильних рефлексів та появою патологічних рефлексів (БаG

бинського, Бехтерєва, Жуковського та ін.).

Рефлекторний параліч

розвивається внаслідок гальмівного впливу

аферентного нейтрона при збереженій іннервації рухових еферентних

шляхів

78 78 78 78

Патологія нервової системи може виявлятись у різних формах, сеG

ред яких найважливішими є порушення чутливих та рухових функцій

цієї системи.

Розлади чутливості можуть бути пов’язані з порушенням структуG

ри та функції рецепторів і аферентних провідників у будьGякій ділянці

сенсорного шляху (від нейрона спинномозкового вузла до нейрона

кори великих півкуль).

Розрізняють втрату чутливості —

анестезію

, зниження чутливості —

гіпостезію

, підвищення чутливості —

гіперстезію

, спотворення чутлиG

вості —

дизестезію

.

Порушення чутливості може бути загальним, поєднаним та ізольоG

ваним. Зміни чутливості залежать не тільки від виду, інтенсивності

і характеру аферентації по специфічних (наприклад, больовий, темG

пературний), а й неспецифічних шляхах (структури ретикуляторної

формації стовбура мозку, таламуса