- •1 Надайте характеристику фінансам, як історичній категорії
- •2 Охарактеризуйте роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави
- •3. Надайте характеристику основних функцій фінансів: розподільної та контрольної
- •4. Визначити взаємозв'язок фінансів з іншими економічними категоріями, які приймають участь в процесі розподілу сукупного суспільного продукту (ціна, заробітна плата, кредит)
- •5. Еволюція розвитку, історичні передумови та етапи виникнення фінансів
- •6. Моделі фінансових відносин у суспільстві
- •7. Етапи становлення фінансової науки
- •Зарубіжна фінансова думка
- •9. Розвиток фінансової науки в Україні
- •10. Основні елементи сучасної фінансової наукової думки
- •11. Поняття фінансової системи держави
- •12. Охарактеризувати внутрішню та організаційну структуру фінансової системи держави
- •13. Економічні та організаційні засади створення фінансової системи держави
- •14. Принципи побудови та структурні компоненти фінансової системи
- •15. Фінансова політика. Форми та методи реалізації фінансової політики держави
- •16. Фінансовий механізм: сутність, зміст, структура, характеристика окремих ланок
- •17. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
- •18. Сутність, класифікація та основні елементи податків
- •19. Особливості податкової системи України
- •20. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах
- •21. Сутність, значення та функції бюджету
- •22. Бюджетний устрій і бюджетна система України
- •23. Етапи бюджетного процесу
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
- •3. Затвердження бюджету.
- •24. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
- •25. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини
- •26. Джерела покриття бюджетного дефіциту
- •27. Сутність та функції державного кредиту
- •28. Основні форми державного кредиту та їх характеристика
- •1.Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
- •29. Державний борг та методи управління ним
- •30. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •31 .Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •32. Збалансування місцевих бюджетів
- •33. Загальна характеристика державних цільових фондів
- •34. Особливості формування та сутність фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •35. Сутність та значення фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
- •36. Загальна характеристика фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- •37. Особливості формування фонду Пенсійного страхування
- •38. Фінансові відносини суб'єктів господарювання
- •39. Фінанси некомерційних установ і організацій
- •40. Соціально-економічна сутність і функції фінансів домашніх господарств у ринковій системі господарювання
- •41. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- •42. Фінансові рішення домашніх господарств
- •43. Інвестиційна діяльність населення
- •44. Сутність і функції страхування. Основні терміни і поняття страхування.
- •45. Основні галузі та форми страхування.
- •46. Страховий ринок України на сучасному етапі
- •47. Сутність та особливості функціонування фінансового ринку
- •48. Структура фінансового ринку
- •49. Характеристика основних інструментів фінансового ринку
- •50. Регулювання фінансового ринку
- •51. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •52. Об’єкт і суб’єкт фінансового менеджменту
- •53. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту
- •54. Механізм реалізації фінансового менеджменту
- •55. Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин
- •56. Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •57. Міжнародний фінансовий ринок
- •58. Міжнародні фінансові інституції (покращала. Как могла – из 13 стр!!!)
- •59. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •60. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •61. Система показників оцінки фінансової безпеки держави
- •62. Особливості функціонування фінансових систем країн, що розвиваються
- •63. Особливості фінансової системи сша, особливості її функціонування на сучасному етапі
- •64. Фінансова система Великобританії, її склад і механізм функціонування
- •65. Склад і особливості функціонування фінансової системи Франції
- •66. Особливості та роль єс у загальносвітовому розвитку
- •67. Основні аспекти створення і розвитку єс
- •68. Організація, структура і динаміка союзного бюджету
- •69. Організація оподатковування в єс, напрямки гармонізації податкового законодавства
- •70. Перспективи інтеграції фінансів в державах єс
28. Основні форми державного кредиту та їх характеристика
Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній державний кредит виступає в таких формах:
- державні позики, - перетворення частини вкладів населення в державні позики,
- запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду,
- казначейські позики, - гарантовані позики.
1.Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
за правовим оформленням розрізняють державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні), і забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). Угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку;
залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні - на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни) і зовнішні - надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій;
за правом емісії розрізняють державні й місцеві позики. Державні позики випускаються центральними органами управління. Находження від них спрямовуються в Державний бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;
за характером використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики. Облігації (казначейські зобов'язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів. Неринкові позики не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати;
залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяються на заставні й беззаставні. Заставні позики відображають один з головних принципів кредитування - матеріальної забезпеченості. Заставні позики забезпечуються державним майном чи конкретними доходами. Беззаставні не мають конкретного матеріального забезпечення. їх надійність визначається авторитетом держави її статусом у світовому співтоваристві;
відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до одного року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років);
за характером витати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном).;
за характером погашення заборгованості розрізняють одноразову виплату і виплату частинами;
залежно від зобов'язань держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права дострокового погашення. Право дострокового погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку.
Облігація - найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із процентами або виплачувати проценти протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.
За своєю сутністю облігації державної позики є особливою формою фіктивного капіталу. Казначейські зобов'язання (векселі) мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими зобов'язаннями, як правло, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові - казначейські ноти). Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Національний банк України.
2.Перетворення частини внесків населення в державні призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбанком державних цінних паперів.
3.Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечні в умовах жорсткого контролю за емісією грошових знаків із боку демократично обраних органів.
4.Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і поворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.
5.гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника. У нашій країні утворені умови для відродження гарантованих позик у зв'язку з наданням місцевим органам влади, а також окремим господарським структурам права проводити операції щодо укладання позик.
Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Як і внутрішні позики вони надаються на умовах поворотності, терміновості і платності. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські й місцеві органи влади. Кредиторами можуть бути фінансово-кредитні установи й інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, міжнародні фінансові інституції, іноземні держави та їх угруповання. До їх числа належать: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави Європейського співтовариства.
