10.Основні права та обов’язки держави.

Основні права й обов'язки держави - ​​категорія, що відображає умови , необхідні для життя держави в рамках міжнародного співтовариства. Тому вони відносяться до категорії так званих невід'ємних прав , які в нормальних умовах не можуть бути обмежені. У всіх держав вони однакові незалежно від їх розмірів , економічного й військової могутності та інших відмінностей.Можна виділити наступні основні права держав : право на незалежність і вільне здійснення всіх своїх законних прав , на здійснення юрисдикції над своєю територією і над усіма особами та речами ,що знаходяться в її межах , з дотриманням визнаних міжнародним правом імунітетів , рівноправність з іншими державами , право на індивідуальну або колективну самооборону проти збройного нападу .До основних обов'язків можна віднести наступні: утримуватися від втручання у внутрішні і зовнішні справи інших держав; утримуватися від розпалювання міжусобиці на території іншої держави; поважати права людини;встановлювати на своїй території такі умови , які б не загрожували міжнародному миру ; вирішувати свої суперечки з іншими державами мирними засобами ; утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або іншим чином , несумісним з міжнародним правом; утримуватися від надання допомоги іншій державі , що порушує попередню обов'язок або проти якого ООН вживає заходів попередження або примусу; утримуватися від визнання територіальних придбань іншого держави , що діє в порушення зобов'язання незастосування сили ; сумлінно виконувати свої міжнародні зобов'язання.

11.Декларація про державний суверенітет України і її значення для здобуття незалежності

Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам усього народу республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни України всіх національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому документі.Декларація проголосила державний суверенітет України, невід'ємне право української нації на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неділи-мість влади республіки в межах її території. В цьому документі закріплюється виключне право народу України по володінню, використанню й розпорядженню національним багатствами республіки. Самостійно встановлюючи порядок організації охорони природи на своїй території, Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, здоров'я його молодого покоління. Україна, згідно з Декларацією, має право на власні Збройні сили, внутрішні війська і органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді України. Визначається також порядок проходження військової служби громадянами республіки та урочисто проголошується мирна зовнішня політика і постійний нейтралітет, активне сприяння зміцненню загального миру і міжнародної безпеки. Україна є суб'єктом міжнародного права, вона здійснює безпосередні відносини з іншими державами, визнає переваги загальнолюдських цінностей над класовими. Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що: — суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації; — визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.