- •4. Галузі психологічних знань.
- •5.Розвиток психіки тварин.
- •6. Виникнення і історичний розвиток свідомості людини.
- •Структура діяльності:
- •27. Поняття про пам'ять.
- •29. Запам’ятовування, його види і умови ефективності.
- •31. Забування, його закономірності та боротьба з ним.
- •41. Уява і творча діяльності. ???????
- •За характером:
- •47. Пристрасті та потяги, їх характреристика.
- •52. Поняття про характер. Структура характеру.
29. Запам’ятовування, його види і умови ефективності.
Запам’ятовування – це закріплення в корі головного мозку певної інформації. Кількісні та якісні характеристики запам'ятовування суттєво впливають на всі інші мнемічні процеси: повнота і осмисленість запам'ятовування зумовлюють продуктивність зберігання і відтворення.
Види:
Мимовільне запам'ятовування діє тоді, коли людина не ставить собі за мету закріплювати інформацію і в подальшому її використовувати. Індивід не вдається до спеціальних прийомів для організації роботи своєї пам'яті. Експериментально виявили декілька основних умов, які детермінують високу ефективність мимовільного запам'ятовування: активна діяльність індивіда з об'єктами; функціональна значущість об'єкта, що визначається його зв'язком з досягненням основної мети діяльності; висока інтелектуальна активність суб'єкта, що забезпечує змістову переробку матеріалу; використання і формування позитивної мотивації особистості; врахування емоційного впливу на об'єкти.
Умови:
Інтерес до об’єкту.
Потреба
Новизна
Рухливість
Емоційність
довільне запам'ятовування - для повного засвоєння і відтворення знань, умінь, навичок. Цей процес пов'язаний з постановкою суб'єктом мнемічної цілі запам'ятати, завчити і зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення у формі словесних звітів чи вмінь, навичок у діяльності. його ефективність може бути високою за певних умов, а саме: чіткої постановки мети, що орієнтує на запам'ятовування матеріалу певного змісту та обсягу; зв'язку матеріалу, що запам'ятовується, з актуальними потребами, інтересами, почуттями, вольовими зусиллями; настанови на певний термін зберігання; використанні різних прийомів, способів змістовної організації матеріалу; організації адекватного режиму навчальної діяльності (матеріал з урахуванням віку і раніше засвоєних знань, розподіл матеріалу в часі, боротьба з перевтомою).
Умови:
Обстановка робочого місця.
Психічне і фізичне здоров’я.
Цензор, який приказує «я повинен це зробити».
30. Відтворення, його види. Впізнання, спогади.
Відтворення – поновлення інформації в корі головного мозку без опори вторинної його сприймання. Ефективність відтворення готується в процесі запам'ятовування і зберігання, тому воно пов'язано з тими самими чинниками, які опосередковують якість цих процесів і одночасно забезпечують готовність до наступної реконструкції засвоєних знань.
Види:
Мимовільне – відтворення без завдання на це. Мимовільне відтворення становить потік асоціацій, викликаних наявними думками, образами, емоціями, діями.
Довільне – відтворення яке має мету і вольове зусилля. Довільне відтворення передбачає специфічну мнемічну спрямованість, яка забезпечує цілеспрямований пошук потрібного матеріалу. Це особлива розумова діяльність, опосередкована різними способами, які людина засвоює при навчанні і робить основою довільної регуляції пам'яті: аналіз, узагальнення, використання зовнішніх опор, схем, планів тощо.
Пригадування – планомірне, цілеспрямоване відтворення із значною напругою мозку. Унаслідок пригадування з тривалої пам'яті відновлюється необхідна індивіду інформація. Цей процес розгорнутий у часі, і індивід відбирає, оцінює матеріал, робить висновки. Ефективність пригадування залежить від постановки й усвідомлення мети, готовності індивіда до швидкого й точного відтворення; використання таких репродуктивних дій, як, створення необхідного образу та пошук відповідного матеріалу, контексту; порівнювання асоціацій; складання письмово або усно плану матеріалу, що пригадується, тощо.
Пізнавання – поновлення інформації з опорою на вторинне її сприймання, при цьому виникає своєрідне почуття знайомості.
Спогади – це локалізовані в часі і просторі в образі минулого. Відтворення життєвого шляху відбувається в контексті історичних умов певного періоду, до якого людина була безпосередньо причетна. Спогади супроводжуються цілою низкою емоцій
Забування – це повна або часткова втрата інформації в корі головного мозку. Воно відбувається тому, що запам'ятовування матеріалу не є важливим для людини і тому фіксується недостатньо міцно. Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал. Темп забування в умовах перевантаження пам'яті обсягом інформації зростає, особливо в перші часи і дні після засвоєння.
