41. Уява і творча діяльності. ???????

Уява – це психічний процес створення нових образів, обставин, знань шляхом переконання наявних знань. В усіх видах творчої дія-ті в основі лежить антиципуванняи- передбачення майбутніх дій. Уява – це складна аналітико-синтетична дія-ть кори головного мозку. Уява тісно пов’язана з органічним і нервово мозковими процесами людини. Творчість - це діяльність, унаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові оригінальні твори, матеріальні та духовні цінності. Творчість - такий різновид діяльності, в якому беруть участь усі психічні процеси, але уява відіграє провідну роль. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різновиду творчості.

42. Види уяви, їх характеристика.

Види уяви за основами:

1. За активність:

• Ненавмисна (мимовільна, пасивна) – коли в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою.

• Навмисна (довільна , активна) - коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта.

2. За змістом:

• Відтворююча (репродуктивна) – створення нових образів за допомогою словесного опису або графічного зображення. За умов мовного спілкування, коли людині доводиться уявляти незнайомі об'єкти або події на основі їхнього опису, спрацьовує репродуктивна, або відтворювальна, уява. Відтворювальна уява обслуговує спілкування людей.

• Творча (продуктивна) – створення нового образу або ідеї на основі попереднього досвіду. Уява також має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення нових, оригінальних образів. Творчість - це діяльність, унаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові оригінальні твори, матеріальні та духовні цінності.

3. За характером:

• Художня - у уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно докладні та яскраві. Людина-художник так яскраво уявляє собі образи героїв, ніби ці герої насправді спілкуються з нею, живуть поруч.

• Технічна - уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленнєвим засновуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за подібністю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об'єкти.

• Наукова - уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв'язання проблеми, в побудові експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Створені нові образи наукової уяви є засобом, за допомогою якого встановлюються закономірні відношення між предметами і явищами. Наукова уява допомагає знайти нові, ще не відомі ланки в системі фактів.

Особливим видом уяви є мрія. Мрія - це уява, спрямована на майбутнє, на перспективу життя і діяльності людини. У мріях створюються образи бажаного. Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв'язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.

43. Способи створення образів уяви.

Способи:

1. Аглютинація – створення нового образу із частин різних предметів. Наприклад, образ русалки в казках, де голова і тулуб - жінки, а хвіст – риби

2. Аналогія – створення нового образу на основі дії частин тіла живих істот.

3. Гіперболізація – перебільшення яке переноситься на всю ситуацію.

4. Літота – переменшення, яке переноситься на всю ситуацію.

5. Акцентування – створення нового образу шляхом виділення певної частини на якому б хотілося загострити уяву.

6. Типізація – створення нового образу на основі характерних особливостей багатьох інших предметів.

44. Поняття про почуття та емоції.

Почуття – особистісне відношення людини до інших людей самої себе і своєї діяльності. Почуття виділяють у сприйнятій і уявній дійсності явища, які становлять для людини стабільну потребнісно-мотиваційну значущість. Почуття мають виражений предметний характер, тобто пов'язані з конкретним об'єктом (предметом, людиною, подіями життя тощо). Наприклад, почуття любові нерідко включає емоції радості, гніву, суму. В одному й тому самому почутті часто поєднуються, переходять одна в одну різні за знаком (позитивні і негативні) емоції. Цим пояснюється така властивість почуттів, як амбівалентність. Почуття формуються у процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов. Сигнальна функція почуттів виражається в тому, що емоції і почуття людини супроводжуються мімічними, пантонімічними та голосовими реакціями. Регулятивна функція почуттів виражається в тому, що наші переживання можуть стимулювати або блокувати дія-ть людини.

Емоції – ситуативне і швидкоплинне переживання, яке повязане із задоволенням життєвих потреб людини. Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку до організму мовою переживань. Емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням. У житті людини значення позитивних і негативних емоцій однаково важливе. І ті, й інші пов'язані з усвідомленням своїх потреб і з їхнім задоволенням. Те, що створює насолоду, часто змушує нас прагнути цього об'єкта і намагатися виконати діяльність так, щоб здобути задоволення. Те, що пов'язане з неприємними переживаннями, також змушує певним чином організувати свою поведінку, боротися проти того, що викликає незадоволення.

45. Класифікація почуттів.

По 2м основам:

1. За змістом.

• Моральні – це ті переживання, які характеризують людину по відношенню до інших людей (совість).

Особливості моральних почуттів:

• Багатогранність

• Дієвість

• Соціальний характер почуттів.

• Інтелектуальні – це ті переживання, які виникають у людини під час розумової діяльності.

• Естетичні – це ті переживання, які супроводжують нас при сворені і сприйняті прекрасного. потреба в красі, почуття витонченого, почуття піднесеного і величного; насолода звуками, почуття хвилюючого драматизму, світлого суму поетично-споглядального стану; почуття душевної м'якості, почуття рідного, близького, приємність спогадів про минуле, гірко-приємне почуття самотності.

2. За силою

• Пристрасті – сильні, стійкі, довгортвалі і активні переживання при яких в центр життєвих потреб та інтересів ставиться обєкт пристрасті.

Кохання включає 2 компоненти.

• Моральне

• Сексуальне

• Потяги –це швидкоплинні переживання, які не повзані з цілісними орієнтаціями людини.

46. Характеристика моральних почуттів.

Моральні – це ті переживання, які характеризують людину по відношенню до інших людей (совість). Джерелом таких почуттів є спільне життя людей, їхні взаємини, спільна боротьба за досягнення суспільної мети. Високими моральними почуттями є передусім почуття любові до своєї країни, почуття патріотизму. Почуття патріотизму багатогранне. Воно нерозривно пов'язане з почуттям національної гідності та гордості, національної самосвідомості. Національна самосвідомість - усвідомлення людиною своєї належності до певної нації. Вона формується на підставі:

а) знання рідної мови;

б) знання історії своєї країни;

в) знання національної культури;

г) усвідомлення місця своєї країни, її культури, історії серед інших народів;

д) ментальності.

Ментальність охоплює особливості національних світосприймань, світобачення, психології, національного характеру. Позитивними рисами ментальності українців є: чутливість, ліризм, що виявляється у народній творчості, і в обрядовості, волелюбність, миролюбність, лагідність, м'якість характеру, доброзичливість, любов до землі, до краси. Негативні риси: перевага емоцій над волею та інтелектом, запальність, надмірний індивідуалізм, невміння підпорядковувати свої інтереси інтересам загалу. Почуття честі. Це високі моральні почуття, що характеризуються ставленням людини до самої себе і ставленням до неї інших людей. Поняття честі охоплює бажання людини підтримати свою репутацію, престиж, добру славу в тому соціальному оточенні, до якого вона належить. З честю пов'язане уявлення про гідність. Почуття гідності виявляються в суспільному визнанні прав людини на повагу з боку інших, на незалежність, усвідомленні нею цієї незалежності, моральної цінності своїх вчинків і якостей, неприйнятті всього того, що принижує її як особистість. Оцінення людиною власних вчинків, добрих і поганих, своєї діяльності, свого ставлення до інших людей називають її совістю. Воно є не тільки розумовим, а й емоційним.