- •Визначення предмету історії психології
- •Основні принципи побудови історико-наукового знання
- •Науково-категоріальний аналіз наукового психологічного пізнання
- •4. Періодизація історії психології
- •5.Зародження психологічної думки в Древній Індії
- •6. Зародження психологічної думки в Древноьому Китаї
- •7. Вчення про душу в античній психології
- •9. Розвиток психологічних ідей в арабоязичній науці ( Ібн Сіна, Ібн-Рошд, Ібн-аль-Хайсам та ін.)
- •10. Схоластичні системи в Євопі: аверроїзм і томізм Аквінського
- •Номіналізм Бекона
- •12. Психологія в епоху італійського Відродження
- •13. Емпіричний напрямок в іспанскій психології
- •14. Вплив філософії на психологію
- •15.Проблема співвідношення душі і тіла і механіцизм Декарта
- •16.Становлення асоціативної психології ( Дж. Берклі, д. Гартлі, т. Гоббс, Дж. Локк та ін.)
- •17.Становлення емпіричної французької психології (в. Кондильяк, ж. Ламетрі, к. Гельвецій та ін.)
- •18.Німецька емпірична психологія і. Ф. Гербарта
- •19.Розвиток асоціативної психології в Англії: т. Браун, Дж. Мілль, Дж. Ст. Мілль, а. Бен, г. Спенсер.
- •20.Вплив фізіології на розвиток психології: дослідження функцій мозку і нервової системи (м. Холл, п. Флоранс, п. Брока, г. Фрітш)
- •21.Специфічна енергія органів чуття. Психофізична позиція й.Мюллера. Виникнення Берлінськоо фізичного центру.
- •22.Аналіз витоків експериментальної психології в Європі. Німеччина як передова наукова країна
- •23.Психофізіологія органів чуття та образ світу у вченні Гельмгольца.
- •24.Виникнення психофізики та психометрії(е.Вебер, т.Фехнер,ф.Дондерс, з.Екснер)
- •25.Нова психологія Вундта як результат лабораторних досліджень в Гейдельбергському та Лепцизькому університетах.
- •26.Дослідження досвіду свідомості в наукових проектах Вундта. Метод інтроспекції
- •27.Психофізичний паралелізм г.Ебінгауза та інтерференційна теорія забування г.Мюллера
- •28.Проблема інтенційних актів свідомості Брентано
- •29. Психологія функцій к.Штумпфа як протистояння психологічній позиції в.Вундта( все що знайшла по цьому Штумпфу)
- •30.Вюрцбургська школа психології о.Кюльпе, її досягнення і розходження з поглядами Вундта
- •31. Структуралізм е.Тітченера: зміст свідомого досвіду, інтроспекція, елементи свідомості.
- •32. Основні відмінності методу інтроспекції Тітченера від методу Вундта. «Помилка стимулу» Тітченера.
- •33. Інноваційні погляди Тітченера на роль жінки в психології.
- •35. Еволюційні ідеї ч.Дарвіна та їх вплив на розвиток функціоналізму в психології.
- •36. Питання диференціальної психології ф.Гальтона як передумова виникнення функціоналізму в психології.
- •37. Соціальний дарвінізм г. Спенсера та його синтетична філософія.
- •38. Основні положення функціональної психології у.Джеймса. Цінність прагматизму для психології.
- •39. Чиказька школа як офіційне визнання функціональної психології (Дж.Дьюі, Дж.Енджел, г.Керр та ін.)
- •40. Динамічна психологія р.Вудвортса як один з напрямків функціоналізму.
- •41.Економічна ситуація та прикладна психологія у Штатах.
- •42. Становлення і розвиток соціальної психології.
- •43. Французька соціологічна школа е. Дюркгейма
- •44. Психологія колективних уявлень Леві-Брюля
- •45. Соціальний атом та психодрама Морено
- •46.Становлення і розвиток дитячої психології.
- •47. Операціональна теорія інтелекту ж. Піаже
- •48. Вчення а.Валлона про розвиток дитини.
- •49.Становлення та розвиток диференціальної та клінічної психології.
- •50.Предмет біхевіоризму та його методи у вченні ….
- •51. Аналіз умов виникнення необіхевіористських напрямків в психології в контексті теорії протистояння біхевіоризму в. Мак - Дугалла.
- •52. Гіпотетико-дедуктивна теорія к. Халла
- •54. Операціоналізм е.Гатрі в біхевіоризмі.
- •55. Радикальний біхевіоризм б.Скінера.
- •56. Теорія соціально-когнітивного научіння Дж.Роттера та а.Бандури.
- •Гештальтпсихологія як прогресивний напрямок розвитку німецької психології. Вплив феноменології на виникнення гештальтпсихології.
- •Становлення і розвиток гештальтпсихології м.Вертхеймера, к.Коффкі, в.Келера.
- •59. Проблема особистості в гештальтпсихології та теорія поля к.Левіна.
- •60. Умови виникнення психоаналізу з.Фрейда. Механіцизм і детермінізм фрейдовської системи психічного
- •64. Неофрейдизм: аналітична теорія Юнга, соціокультурна теорія Хорні, індивідуальна психологія Адлера.
- •68. Відкриття першого московського психологічного інституту під керівництвом Челпанова та Корнілова.
- •69. Культурно-історичної концепції л. С. Виготського
- •70. Внесок Леонтьева у розвиток радянської психології
- •71.Філософсько-психологічна концепція (с. Л. Рубінштейн)
- •72. Антропологічна теорія б.Г.Ананьєва
- •73. Розвиток галузей радянської психології
- •2. Стан психологічного знання в Росії на початку XX століття
- •4. Розвиток радянської психотехніки
- •5. Розвиток радянської педології
- •6. Розвиток психоаналізу в Росії
- •7. Трагедія прикладної психології в Росії в 30-і роки
68. Відкриття першого московського психологічного інституту під керівництвом Челпанова та Корнілова.
Челпанов Георгій Іванович (1862-1936) - український і російський психолог, філософ і логік.
З 1907 по 1923 рр. він працює професором Московського університету. На гроші купця Сергія Івановича Щукіна заснував перший в Росії інститут психології, де все було організовано краще, ніж у цей час де-небудь у світі. З метою знайомства з різними методиками, апаратурним забезпеченням експериментів Челпанов здійснює поїздки до Німеччини і США, близько знайомиться з роботою 9 психологічних інститутів. Інститут був побудований за 10 місяців 1911, а в 1912 р. робота в ньому вже почалася. Челпанов очолював його по 1923 р. За його словами, головним завданням психологічного інституту є об'єднання всіх психологічних досліджень під одним дахом, для того, щоб зберегти єдність психології. Челпанов започаткував і керував експериментальними дослідженнями сприйняття простору й часу, розробив методи лабораторних досліджень у психології.
Костянтин Миколайович Корнілов (1879-1957). У боротьбі проти Челпанова і рефлексології висуває програму нової науки - реактології. Поведінку він розглядав як сукупність реакцій людини на біосоціальні подразники. Реакція - одиниця поведінки людини, акт біологічного порядку. У структурі реакції виділялося три компоненти: сенсорний (роздратування органу); центральний (процес в ЦНС); моторний (руховий імпульс). Сенсорний і моторний компоненти можуть бути в прихованій формі. Основна сутність життєвого процесу - здатність реагувати на зовнішні подразники. Тобто реація - це основна форма будь-якого життєвого прояву.
У 1910 закінчив Московський університет. На I і II Всеросійських з'їздах по психоневрології (1923 і 1924) обгрунтовував необхідність зв'язку психології з діалектикою. У 1926 вийшло 1-е його видання «Підручника психології». Був одним з організаторів педагогічного факультету Московського університету, перетвореного потім у педагогічний інститут, був його деканом.
У 1923-1930 і 1938-1941 - директор Інституту психології .
69. Культурно-історичної концепції л. С. Виготського
Лев Семенович Виготський (1896-1934 рр.) розробив культурно-історичну концепцію розвитку вищих психічних функцій. Згідно цієї концепції, розвиток дитини здійснюється через інтеріоризацію способів дій, існуючих у її найближчому оточенні. Вважаючи помилковим погляд про те, що зріла особа представлена вже в матеріальній структурі людського організму в зародковому стані, а в колективі вона знаходить свою реалізацію, Виготський стверджує, що вищі психічні функції (мовлення, теоретичне мислення, довільна увага, словесно-логічна пам'ять, уява, воля) ніяк не представлені в матеріальній структурі організму, а є результатом розвитку органічно представлених нижчих психічних структур людини в умовах суспільства: "процес культурного розвитку треба розуміти як зміну основної початкової структури і виникнення на її основі нових структур, що характеризуються новим співвідношенням частин"
Вищі психічні функції виникають у процесі навчання і виховання в людському суспільстві й відсутні в тваринному світі. Всі ці психічні функції забезпечують здійснення свідомої людської діяльності.
Розвиток людини відбувається в процесі засвоєння засобів діяльності (зовнішніх і внутрішніх) шляхом навчання. Тому навчання має центральне місце в житті людини, визначаючи її психічний розвиток.
Важливими поняттями культурно-історичної концепції розвитку за Л.С.Виготським - є рівень актуального розвитку та зона найближчого розвитку.
Рівень актуального розвитку - це ті способи діяльності, якими дитина володіє самостійно, без допомоги дорослого (самостійно читає, пише, розв'язує задачі, відповідає на тестові запитання).
Зона найближчого розвитку - це ті способи діяльності, якими дитина не володіє самостійно, але може їх виконати при допомозі дорослого. Розвиваюче навчання повинно орієнтуватися на зону найближчого розвитку.
Ідеї Л. С. Виготського знайшли продовження в працях його численних послідовників (Л. І. Божович, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, С. Д. Максименка, Д. Б. Ельконіна та ін.).
