„Слово о полку Ігоревім” (кінець ХІІ ст.)

3. „Житіє руських святих” (кінець ХІ ст.) * про Бориса і Гліба; * Феодосія Печерського (Нестор)

4. Літературний доробок В. Мономаха – „Повчання дітям”, „Лист до Олега”: * Настанови дітям про їх майбутнє про відношення до різних верств населення; * Розповідь про свої військові мандри – 83 великі походи , 19 мирних угод з половцями; * князь сам повинен слідкувати за всім.

Освіта і знання (Освіта – предмет піклування князів)

• Володимир Святославович (Великий) відкрив в Києві школу для навчання князівських і боярських дітей ;

• Ярослав продовжив поширення освіти – відкриті школи при монастирях;

• Новгородська школа – 300 дітей;

• Бібліотеки;

• Син Всеволод – володів 5 мовами;

• Дочки і сестра володіли риторикою, філософією, граматикою;

• Чернець Микола Святоша написав велику кількість книг для Києво-Печерського монастиря;

• Чернігівський боярин Федір блискуче навчив доньку князя Михайла Єфросинію філософії, граматики, риторики;

Центри: Новгород, Суздаль, Смоленськ;

Просвітницькі центри: * єпископські кафедри, * монастирі, * князівські двори;

Школи : * „вищі “– для дітей знаті; (читання, письмо, філософія, граматика, риторика, географія, історія, * „нижчі” – для підготовки попів, дяків;

Докази: Графіті на стінах Софії – їх понад 400; абетка – найдавніша.

Архітектура і живопис

Житло у східних слов”ян представлене двома типами будівель: напівземлянки і наземні зрубні будівлі:

• князі зводили розкішні з каменю і цегли (палац княгині Ольги 945 р.)

• на Старокиївській горі археологи відкрили залишки ще 4-х споруд;

• архітектура пройшла великий самостійний шлях, використання надбання візантійських зодчих.

Храмові споруди:

• Десятинна (храм Богородиці) 992 – 996 р. збудована з каменю і цегли – це великий багатоярусний хрестово – купольний храм, що мав багате оздоблення;

• Софійський собор – відрізняється мальовничістю і композиційною складністю. Вперше в історії європейської архітектури в галереях Софії використано міцні підпори стін-аркбутани

• Золоті ворота – входили до складу нової лінії міських укріплень. Це був парадний в”їзд до Києва. Споруда складалася з двох ярусів: вежа з проїзною брамою і невеличка Благовіщенська церква;

• У другій половині продовжувалося велике кам”яне будівництво: Успенський собор Печерського монастиря, Михайлівський собор Видубицького монастиря і т.д.

Фортифікаційні споруди:

• монументальні споруди пов”язані з 2-а соціально-топографічними частинами міста: дитинець (кремль) і посад;

• Оборонні споруди: * дерево-земляні вали до ХІІ ст.; * цегляно-кам”яні конструкції ХІІ-ХІІІ ст.; * вежі і стіни з цегли і каменю (Кременець, Холм, Луцьк) * Будівництво з каменю - нова техніка облоги – каменеметальні механізми-- ?

Живопис

Руське малярство представлене:

• Монументальним живописом – той, що дозволений в даній (архітектурній) галузі і виконується за певними канонами. До монументального живопису відносяться: мозаїка і фреска – використовували для прикрас як світських так і церковних споруд (кам”яних) – найбільше у Софійському соборі, Михайлівському Золотоверхому, Переяславському Михайлівському, Чернігівському Спаському.

• Станковий живопис – той, що може існувати самостійно і виконується на певних станках (мольбертах)

  • Іконопис: * писали на дерев”яних дошках; * на дошки наклеювали полотно – грунтували; * писали мінеральними фарбами;

  • живописні майстерні: Київ, Чернігів, Галич;

  • живописці: Києво – Печерський патерик ХІІІ ст. зберіг розповідь про живописця Алімпія. Вважається, що ним у 1114 р. написана ікона „Богоматір велика Панагія”. Тісний стилістичний (за змістом) зв”язок з мозаїкою і фресками;

  • художнє різьблення

    • Мініатюра – малюнки, якими прикрашали (ілюстрували) рукописні книги.

      • Найдавніша книга, що збереглася – „Євангеліє”, написана 1056 –1057 р. дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира: * декоративні заставки; * заглавні літери; * мініатюри;

      • „Ізборнік” Святослава Ярославовича (1073 р.) * зображення храму, * група святих, * князь, його дружина і 5 синів;

      • Радзивилівський ( Кенігсберський ) літопис: 700 мініатюр; збереглися копії ХУ ст. з оригіналів.

Роль і місце Київської Русі в історії Європи.

Надзвичайний внесок до середньовічного політичного, економічного, суспільного і культурного життя

• Стародавня Україна – Русь стала однією з найбільших і наймогутніших держав ранньосередньовічної Європи, що об”єднала майже всі східно – слов”янські племена;

• Київська держава зуміла зупинити навалу кочівників, чим захистила країни Пд.-Східної і Західної Європи;

• Русь, що існувала близько 400 років, була політичним, економічним, культурним центром ранньофеодальної Європи, перейшла до рівноправної участі в усіх процесах:

• встановила дипломатичні відносини з Польщею, Угорщиною, Візантією, Священною Римською імперією;

• шлюбні відносини;

• високий рівень економічних відносин: високопродуктивне сільське господарство, ремесло, промисли;

• Заклала традиції державотворення в Україні;

• Державне життя дало могутній поштовх розвитку української народності;

• Прийняття християнства прискорило культурний розвиток слов”ян, включило їх до європейської спільноти цивілізованих народів, підняло авторитет держави на міжнародному рівні і збагатила Україна європейську спільноту надбаннями матеріальної та духовної культури:

• літописи;

• билини, легенди;

• архітектура;

• мозаїка, фрески, іконопис, книжкова мініатюра.

Утворення Галицько – Волинської держави

Територія від Карпат до Литовських земель, від Угорщини і Польщі до Половецьких степів.

Геополітичне положення: забезпечило його могутність та незалежність: *центр древнього землеробство; * раннє відділення ремесла від сільського господарства; * високі врожаї та багатство краю; * віддаленість від Києва забезпечувало відносну незалежність і самостійність; * наявність вигідних торгових шляхів; * швидкий розвиток міст (ХІІ ст. – 80 міст: Галич, Перемишль, Володимир – Волинський).

Незважаючи на міжусобні війни, найтісніші економічні та культурі зв”язки стали передумовами об”єднання Волинського та Галицького князівств. Тривале, започатковане раніше, зближення протоукраїнських племінних груп, зокрема, полян, сіверян, дулібів, хорватів, уличів, тиверців – досягло великого успіху об”єднанням.

Цьому сприяли спорідненість мови і побуту, географічне положення, економічні, політичні та культурні взаємовідносини.

Етапи розвитку князівства:

• Перший – вихідний – зародження до об”єднання 1199 р.

• Другий – розквіт – правління Данила Романовича 1238 – 1264 р.

• Третій – занепад – по смерті розділена між синами та братом Васильком.

Лише в 1199 р. Роман Мстиславович об”єднав Галич і Волинь, згодом йому був підпорядкований і Київ.

Значення: на Заході утворюється сильний політичний організм – Галицько – Волинське князівство, яке поступово стає спадкоємцем занепадаючого Києва.

Внутрішня політика Романа Мстиславовича протягом шестирічного правління:

• Рішуча боротьба з свавільним боярством, особливо в Галицькій землі;

• Надійні союзники: міщани, ремісники і неродовите боярство;

• Сприяв розвитку ремесел та сільського господарства;

• Поширив свою владу на Київ, не отримавши при цьому опору;

• Спроба запровадити федеративний устрій зустріла рішучий опір.

Зовнішня політика:

• Успішні походи проти половців 1201-1202 р., 1203-1204 р.

• Походи на Польщу і Литву ( „Ой Романе, лихом живеш, бо Литвою поле ореш”)

• Папа Римський обіцяв корону польську і міста за прийняття католицтва – відмовився;

• Величали „царем”, „Великим князем”, „Самодержцем всієї Русі”.

• Загинув у 1205 р. у сутичці з краківським князем Лешиком Білим під Завихвостом на Віслі.

Влада трималася на особистому авторитеті князя, то після смерті - боярське свавілля та міжкнязівські чвари, в наслідок чого дружина Анна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушені були тікати. Майже 40 років тривала боротьба за владу. 1205-1238 р. - тимчасовий розпад Галицько-Волинського князівства.

Після тривалої боротьби з допомогою міщан, селян, ремісників в 1238 р. до влади приходить Данило з братом. (Перед великою загрозою польської експансії)

• В 1239 р. приєднав Київ і залишив там свого намісника воєводу Дмитра;

• В 1245 р. номінально визнає владу монголо-татар, що дало можливість:

* огородити князівство від набігів монголо-татар, а отже і від руйнувань;

* відновити економіку; * розвинути торгівлю; * підняти ремесла та міста;

* зосередити військові сили. * Князівство досягло великої могутності

• 1253 р.- титул „короля”

Значення Галицько – Волинського князівства:

• Спадкоємність Київської Русі;

• Боротьба за об”єднання земель і консолідацію суспільства; розвиток господарства, міст, ремесел, торгівлі..

• Сприяло захисту народів від винищення;

• Підняло авторитет українських земель на міжнародній арені в умовах феодальної роздробленості;

• Протягом століття, після занепаду Києва, існувало державне об”єднання на східно-слов”янських землях;

1335 р. в Галичині стало використовуватись від греків „Мала Русь”, потім вживалось „Малоросія”, але завжди ці поняття означали регіон України.

Данило Романович (Галицький) (1238 –1264 р.)

Після смерті Романа Мстиславовича (1205 р.) розгорівся конфлікт між боярською та князівською владою.

• Бояри запрошували правити князівством навіть угорців, їм імпонувала “Золота була”, яка обмежувала владу князя. (Приклад із синами Ігоря Святославовича – бояри запросили їх, а потім, коли Ігоревичі почали реально впроваджувати свою владу, бояри підняли повстання, яке жорстоко було подавлене – 500 бояр було страчено. Інша частина бояр привели угорців, які стратили Ігоревичів.)

• Був випадок, що князем оголосили не представника династії Рюриковичів – Владислава Кормильчича.

• 1214-1219 р. був посаджений на престол 5-річний Калман (за рішенням Польщі та Угорщини)

• 1219 р. Мстислав Удалий (Новгород) оволодів Галичем, але престол віддав чоловікові другої своєї доньки – угорському королевичу Андрію.

• Боротьба за одержання влади в батьківських землях Данилом Романовичем мала характер визвольної боротьби. В 1227 р. він оволодів Волинню, звідси здійснював наступ на Галич в 1230 р., 1233 р. В своїй боротьбі він знайшов підтримку міщан, селян, купців навіть іноземних поселенців, княжих слуг, які одержали села за службу, тому і прізвища одержували від назви сіл. 1238 р. Данило Романович остаточно оволодів Галицькою та Волинською землею.

Внутрішня політика Данила Галицького.

• Намагався створити централізований апарат управління з вірних бояр;

  • двірський – заступник князя у військових, судових, адміністративних справах;

  • печатник – канцлер;

  • міністр закордонних справ (у формуванні такої структури спирався на досвід інших держав).

• Волинь віддав Василькові, хоч всі важливі справи вирішували разом;

• Оволодів Києвом, залишив намісником воєводу Дмитра, який і організував опір монголо-татарам;

• Розширював території і займався розбудовою князівства;

• м. Холм зробив своєю резиденцією;

• будував фортифікаційні споруди;(5 поверхова дерев”яна наскельна фортеця)

• міста-замки: Данилів, Кам”янець, Угровськ, Львів (для будівництва запрошував спеціалістів)

• повернув міста, що піддалися м-татарам в районі Тетерева, Случі, Бугу;

• займався будівництвом церков, білокамінні Успенський собор у Галичі, ц. Іоанна в Холмі.

• Відновив галицьку митрополію 1246 р., призначив митрополитом Кирила.

Зовнішня політика:

• Розгромив тевтонців під Дорогочином, звільнивши шлях для торгівлі.

• Остаточно розгромив сили лідера опозиційного боярства та польських і угорських князів в 1245 р.

• 1250 р. уклав договір з Белою – ІУ і закріпили його шлюбом сина Лева з принцесою Констанцією.

• Шлюбні зв”язки: Шварно одружений з дочкою Міндовга, донька Преслава заміжня за Замовитом (мозовецький князь), Роман одружився на Гертруді – герцогині австрійській.

• Провів 1246 р. переговори з Батиєм в наслідок яких одержав право управління своїми землями. Це дало йому можливість розпочати підготовку до визволення земель від поневолювачів.

• Загнав у кочовища Куремсу (1256-1257 р.).

• Зробив спробу оволодіти престолом Австрії – одержав титул герцога.

• 1253 р. – король; (за пропозицією Інокентія ІУ).

• Зазнала краху спроба створити антитатарську коаліцію з європейських держав (дружні відносини з Угорщиною, Чехією, Польщею так і не переросли у дієвий союз).

• Основний союзник – володимиро - суздальський князь Андрій Ярославович (молодший брат О.Невського). 1251 р. договір закріплений шлюбом з дочкою Данила; однак Андрій був розбитий в 1252 р. татарами, налякані цим союзом, тому Данило залишився знову один.

• 1258 р.- навала татар на чолі з Бурундеєм. При відсутності союзника змушений прийняти умови монголо – татар: зруйнував всі укріплення, крім Холму.

Значення: 1. Подолав боярську опозицію; 2. Будівничий;

3. Розвинув економіку; 4. Зберіг багато життів від плюндрувань монголо-татар.

Галицько – Волинська держава за наступників Данила Романовича.

Після смерті Данила Романовича (1264 р.) наступив заключний етап розвитку Галицько – Волинського князівства, який знаменує собою занепад держави, який в свою чергу можна поділити на три періоди:

І період – з 1264 р. – початок ХІУ ст. Характерні риси:

• Формальне існування об”єднаної Галицько – Волинської держави;

• В середині держави велася боротьба і суперництв, в наслідок чого землі було розділено:

  • Шварно Данилович одержав Галицьке князівство, Литву;

  • Мстислав Данилович – Теребовль;

  • Лев Данилович – Львів, Перемишль (після смерті Шварно відійшли його землі (Закарпаття, Мукачів, Серет, Ужгород) відійшли Льву;

    • Жив з татарами у згоді (ходив з Ногаєм на Польщу);

    • Здобув Люблін;

    • Відновив оборонні споруди, які змушений був зруйнувати батько.

      • Волинським князівством продовжував правити Василько Романович, потім його син Володимир – дуже розумна, набожна людина, філософ, вчений. Помер замолоду, не залишив нащадків, свій наділ передав Мстиславу.

ІІ період – 1300 – 1323 рр.:

1. Правління Юрія (і) Львовича – доба „золотого спокою”:

   • Востаннє об”єднав Галицькі та Волинські землі (Мстислав також не лишив спадкоємців, тому всі землі відійшли до Юрія І Львовича).

   • Столицею стало м. Володимир – Волинський.

   • Женився на дочці мазовецького князя Казимира.

   • Розквіт держави; тимчасово загальмовані процеси занепаду.

   • Заснував Галицьку митрополію.

   • Був титулований королем.

2. Правління синів Юрія Першого – Лева іі і Андрія (1308 – 1323 рр.)

   • Правили разом, хоч землі і були розділені між ними.

   • Орієнтувалися на співдружність з тевтонським орденом.

   • Уклали договір з Литвою та Польщею.

   • Вели активну торгівлю з Балтикою.

   • Політичне зближення Литви та Галицько – Волинського князівства закріплене шлюбом Любарта (в християнстві – Дмитра) – сина Гедиміна і дочки Андрія, що викликало велике невдоволення монголо – татар і хан Узбек розпочав бойові дії проти русичів. Війська Андрія і Лева були розгромлені 1323р. загинули і князі Галицько – Волинського князівства.

ІІІ етап занепаду 1323 – 1340 рр. Галицькі бояри запросили сина сестри Андрія та Лева Марії – Болеслава для правління князівством, який отримав при хрещенні ім”я Юрій Другий.

• Егоїст, короткозорий політик.

• Бояри нарікали йому на порушення їх прав.

• Міщани були невдоволені прихильністю князя німецьким та чеським колоністам.

• Церковні діячі незадоволені підтримкою князем католицтва.

• Непродуманість зовнішньої політики: підписав угоду з поляками, за якою його правління після смерті мало перейти до Казимира Третього (польського короля).

Бояри не змирилися з таким правлінням, тому Юрій ІІ був отруєний, а спроба утримати владу Дмитром Дядьком не увінчалася успіхом.

Причини занепаду Галицько – Волинського князівства:

• виснажлива боротьба з зовнішніми ворогами;

• гострі внутрішні конфлікти князів і боярства.

Історичне значення існування Галицько – Волинського князівства:

• Протягом 100 років після занепаду Київської Русі, Галицько – Волинська держава була спадкоємницею державності на землях Південно – Західної Русі, зберегла культуру і самобутність;

• династія Романовичів припинила своє існування;

• територія Галицько – Волинського князівства захоплена іншими державами, розпочався процес колонізації.

Основні поняття та терміни до ІІ розділу „Київська Русь, Галицько- Волинське князівство”:

Бояри, віче, воєвода, данина, держава, демократія, дружина, Золота Орда, монголо –

татарське іго, літописи, митрополит, поліцентризація, православ”я, ранньофеодальна

держава, „Руська правда”, християнство

30