3. Методи аналізу виробн..Травматизму:

Іморірністо-статистичні (статистичні – виключно з статистики, груповий – групують випадки за певними ознаками, топографю – приналежність до певного підприємства)

Детерміністичний (монографічний - в деталях усі умови праці; моделювання причинних зв’язків – модель у зворотньому напрямку , що спричинило, економічний чинник; анкетування – у випадку коли великий відсоток нещасних випадків на підприємстві; експертної оцінки – по заключенню експертів; економіч – аналіз витрат на ОП і чи правильно спрямовані)

4. Основні принципи соціального страхування від нещасного випадку:

- обов’язкове страхування всіх працівників, а також учнів і студентів у процесі набуття професійних навичок;

- сплата страхових внесків тільки роботодавців;

- формування та витрата страхових коштів на солідарній основі;

- управління фондом соціального страхування здійснюється на паритетних заходах державою, роботодавцем та представниками працівників;

- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і етапу безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності;

Управління фондом здійснює правління та виконавча дирекція фонду. До складу правління входять представники держави, застрахованих осіб та роботодавців по 15 людей від кожної з структур.

5.Фонд соціального страхуваня від нещасних випадків, склад управління Фонду.

1 – наглядова рада фонду – 15 осіб по 5 від кожної сторони;

2 – державний нагляд міністерства праці та соціальної політики України;

3 – правління фонду – 45 осіб по 15 від кожної сторони;

4 – виконавча дирекція фонду;

5 – 27 правлінь відділень фонду по 21 формі;

6 – виконавчі дирекції відділень фонду в АР Крим, областях, Києві та Севастополі;

7 – районні, міжрегіонні і міські виконавчі дирекції фонду;

8 – страхувальники підприємства, установи, фізичні особи підприємців, добровільно застраховані особи.

6. Фінансування страхування від нещасного випадку, диверсифікація страхових внесків.

• фінансування фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців;

• працівники не несуть жодних витрат на дане страхування;

• фонд має автономну структуру та систему фінансування, при чому кошти фонду не входять до державного бюджету.

Сума страхових внесків обчислюється у відсотках:

• для підприємств – до річного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг);

• для бюджетних установ – до річної суми фактичних витрат на оплату праці.

Законом передбачена диференціація страхових внесків залежно від класу професій-ризику виробництва (перша диференціація), а також півня травматизму та стану ОП на підприємстві (друга диференціація).

Перша диференціація передбачає розподіл видів робіт за умовними класами професійного виду виробництв – чим вищий клас, тим вищі галузеві страхові тарифи.

Друга диференціація передбачає певні знижки або надбавки до галузі страхового тарифу за відповідно низькі або високі рівні травматизму або професійних захворювань.

Рівні цих факторів, а відтак, знижка або, навпаки, не вище 50% страхового тарифу по кожному підприємству визначають органи виконавчої дирекції фонду.