2. Предмет цивільного права.

Кожна галузь права регулює певні суспільні відносини. Коло визначених відносин і становить предмет регулювання тієї чи іншої галузі права.

Цивільне право регулює три групи суспільних відносин:

1) майнові відносини, що пов´язані з використанням товарно-грошової форми (відносини власності та відносини товарообігу);

2) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності (авторське право й суміжні права, право промислової власності);

3) особисті немайнові відносини.

Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб´єкта до іншого.

За змістом їх поділяють на такі:

а) відносини власності;

б) відносини в галузі товарообігу.

Для цивільного права важливими є не речі та способи їх виробництва, а вольові відносини між людьми, що обумовлені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих потреб.

Норми цивільного права забезпечують людині можливість задовольняти свої потреби в речах, а також встановлюють межі, в рамках яких суб´єкти можуть володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, не порушуючи при цьому прав інших осіб.

У суспільстві майнові інтереси однієї особи переплітаються з подібними інтересами інших осіб і у своїй взаємодії утворюють суспільні майнові відносини. Урегульовані правом, такі відносини стають правовими майновими відносинами, знаходять свій вияв у правах осіб на майно. Ці права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з основних видів майнових прав є право власності. Відносини власності закріплюють існуючий у суспільстві розподіл матеріальних благ (засобів виробництва і предметів споживання), виражають статику майнових відносин. Характерною ознакою цих відносин є те, що власник наділений правом володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Суспільна суть цих відносин полягає в тому, що власник є уповноваженою особою. Він може вимагати від кожного, хто порушує його права, припинити порушення. Для права власності не має значення поведінка власника стосовно належного йому майна до моменту порушення ним чинного законодавства.

Іншим видом майнових відносин є відносини товарообігу. Ці відносини називають товарно-грошовими, оскільки вони вини­кають на основі товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (або посередника) до споживача, а також добровільний, опосередкований вартістю перехід матеріальних благ від одних суб´єктів до інших. Ці відносини, як правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний характер. Товар обмінюється на певну суму грошей. На відміну від відносин власності, що відображають статику майна, відносини товарообігу відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання розпорядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб´єктам у власність або в користування, маючи намір отримати за це певну суму грошей, то він стане учасником товарно-грошових відносин. Як правило такі відносини виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні особистих потреб фізичних осіб (договір купівлі-продажу).

Характерними ознаками відносин товарообігу є такі:

а) еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відносинах має відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одного суб´єкта, який передає майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії іншого суб´єкта, який сплачує відповідну вартість грошима. За таких умов відбувається обмін майна на гроші;

б) майнова відокремленість учасників відносин. Майно організацій, які мають права юридичної особи, відокремлене від майна інших організацій, окремих фізичних осіб, трудових і се­лянських господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами, які володіють ним на підставі іншого права.

Відносини у галузі товарообігу не завжди носять товарно-грошовий характер. Інколи вони носять безоплатний характер, наприклад, дарування, різні форми меценатства тощо.

Майнові відносини виникають:

а) між фізичними особами;

б) між фізичними особами і юридичними особами;

в) між юридичними особами;

г) за участю держави і фізичних осіб або юридичних осіб;

д) за участю органів місцевого самоврядування і фізичних осіб або юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, ґрунтуються на нормах двох самостійних правових інститутів, які склалися у цивільному праві й цивільному законодавстві. Це авторське право та суміжні права, а також право промислової власності. Такі відносини виникають у зв´язку зі створенням, використанням, охороною творів науки, літератури і мистецтва, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій, секретів виробництва і селекційних досягнень, інших результатів інтелектуальної діяльності.

Усі результати творчої діяльності визнані чинним законодавством товаром. Вони можуть бути об´єктом будь-яких цивільних правочинів. В умовах ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об´єктами цивільного обороту і створюють власний ринок духовної і науково-технічної продукції. Суб´єктами цих відносин, як і майнових, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи та держава.

Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не передбачено законодавчими актами, або не випливає із суті особистого немайнового відношення. Наприклад: захист честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб і юридичних осіб, охорона інтересів громадян, зображених у творах образотворчого мистецтва, немайнових інтересів авторів щоденників, записок і листів. До таких відносин слід віднести право фізичних осіб на життя і здоров´я, особисту свободу, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, свободу совісті, право на недоторканність особи тощо. Ці відносини мають абсолютний характер.