Тема 4 абсолютні та відносні величини
Поняття про абсолютні величини. Види абсолютних величин.
Відносні величини, їх суть та форми вираження.
Основні види відносних величин.
1. Поняття про абсолютні величини. Види абсолютних величин
У процесі статистичного спостереження одержують дані про значення тих чи інших ознак, що характеризують кожну одиницю досліджуваної сукупності. Для характеристики сукупності в цілому або окремих її частин дані про окремі одиниці сукупності систематизують з метою одержання узагальнюючих показників, в яких відображуються результати дослідження суспільних явищ.
Узагальнюючі статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку держави, її окремих регіонів і галузей.
Узагальнюючі показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами. Кожен вид показника має певне значення і посідає визначене місце у процесі пізнання реальної дійсності.
Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчають. Абсолютні статистичні величини — це кількісні показники, які характеризують розміри (рівні, обсяги) суспільних явищ у певних умовах місця і часу. Отримують їх методами статистичного спостереження і зведення вихідної інформації. Розміри суспільних явищ можуть бути виражені у вигляді кількості одиниць, або у вигляді величини ознаки.
Абсолютні величини є основою всіх статистичних розрахунків. Вони необхідні для обліку і контролю діяльності підприємств і організацій, аналізу різних чинників, які впливають на обсяг виробництва продукції в різних галузях матеріального виробництва, торговельної і заготівельної діяльності, побу-ІВІого обслуговування населення тощо.
Практично статистична інформація починає формуватися із абсолютних величин, ними вимірюються всі сторони суспільного життя.
Абсолютні величини завжди є іменованими числами. іменовані числа являють собою вимірники ознак. Розрізняють три види вимірників — натуральні, вартісні і трудові.
Натуральними називаються такі одиниці виміру, які відповідають природним (фізичним) властивостям даного предмета і виражаються в мірах довжини, площі, об'єму, маси тощо або кількістю одиниць (штук), кількістю фактів чи подій. Іноді використовують комбіновані одиниці виміру, що являють собою добуток величин різної розмірності.
У деяких випадках вимірювання в одних одиницях не дає повної характеристики обсягу продукції і тоді доводиться користуватись двома одиницями виміру.
У разі потреби зведення воєдино декількох різновидів однієї споживної вартості використовують умовно-натуральні одиниці виміру. При цьому вживають спеціальні перерахункові коефіцієнти, що виражають співвідношення між натуральними одиницями виміру різних продуктів за будь-якою ознакою. За допомогою коефіцієнта всі продукти перелічуються як один продукт, прийнятий за умовний.
Однак умовно-натуральні одиниці мають обмежене застосування, оскільки дають можливість підсумовувати лише однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) вираженні. Вартісні (грошові) вимірники використовуються не лише на рівні окремого суб'єкта господарювання, а й на рівні галузей чи економіки в цілому. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валютні еквіваленти на зразок екю, валюта інших держав. Облік у вартісних (грошових) одиницях застосовують для обчислення сукупного суспільного продукту, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту, національного доходу тощо.
Для визначення обсягу трудових ресурсів чи витрат праці на виробництво продукції, а також для оцінки трудомісткості продукції використовуються трудові вимірники (людино-година, людино-день).
Абсолютні статистичні величини поділяються на індивідуальні і підсумкові (сумарні). Індивідуальні абсолютні величини характеризують величину ознаки окремих одиниць сукупності. Підсумкові (сумарні) абсолютні величини характеризують величину ознаки певної сукупності і кількість одиниць сукупності, їх одержують або шляхом прямого підрахунку кількості одиниць спостереження, або в результаті підсумовування значень ознаки окремих одиниць сукупності. У ряді випадків підсумкові (сумарні) абсолютні величини одержують не в результаті зведення даних статистичного спостереження, а шляхом спеціальних розрахунків за певними правилами та певною методикою.
Таким чином, абсолютні величини необхідні для багатьох господарських розрахунків і широко використовуються в статистико-економічному аналізі, наукових дослідженнях, повсякденній практичній роботі економічних служб у всіх сферах діяльності людини. Вони служать вихідними даними для всіх форм і прийомів кількісної характеристики суспільних явищ і процесів.
2. Відносні величини, їх суть та форми вираження
Для того, щоб повною мірою проаналізувати досліджувані соціально-економічні явища і процеси, виявити взаємозв'язки і закономірності, зробити правильні висновки, недостатньо лише абсолютних величин. Окремо абсолютні величини не дають належної уяви про досліджувані явища і процеси. В аналізі статистичної інформації поруч з абсолютними величинами важливе місце посідають відносні величини.
Відносними статистичними величинами називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільного життя. Будь-який відносний показник одержують в результаті співставлення двох величин. Результатом порівняння є відносна величина, яка характеризує міру кількісного співвідношення різнойменних чи однойменних показників. Відносна величина показує у скільки разів одна величина більша або менша за іншу, або яку частину займає одна величина по відношенню до іншої, або скільки одиниць однієї сукупності приходиться на одиницю іншої сукупності.
Необхідність розрахунку і використання відносних величин зумовлена тим, що дані лише про абсолютні розміри суспільних явищ, не зважаючи на їх наукове і практичне значення, не дозволяють у багатьох випадках охарактеризувати всі сторони досліджуваного об'єкта. Так, лише відомості (дані) про обсяг промислового виробництва в абсолютних вимірах не дають ще достатньої уяви про рівень економічного розвитку тієї чи іншої країни, бо, як відомо, останній визначається не самим обсягом виробництва, а обсягом виробництва в розрахунку на душу населення. тому для визначення рівня економічного розвитку країни не-пбхідво обсяг річної промислової продукції порівняти з чи-іч-льністю населення.
Кожна відносна величина являє собою частку від ділення двох величин. При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що чисельник — це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Та величина, з якою проводиться порівняння називається основою або базою порівняння.
Залежно від того, до якого значення прирівнюється база порівняння, частку від ділення однойменних величин можна виразити або у вигляді коефіцієнта чи відсотка або як проміле чи продециміле.
У тому разі, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, то відносна величина (наслідок порівняння) є коефіцієнтом, який показує, у скільки разів досліджуване значення більше або менше від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють. Якщо значення бази (основи) порівняння приймається за 100%, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках (%). Відсоткове вираження відносних величин є найпоширенішим у практиці економічної роботи.
Коли базу порівняння приймають за 1000, то результат порівняння виражають у проміле (°/оо).
У кожному окремому випадку слід добирати таку форму вираження відносних величин, яка забезпечує більшу наочність та сприйняття.
Крім того, в статистиці широко використовують іменовані відносні величини, які одержують в результаті порівняння різнойменних величин.
Аби відносні величини були правильними, потрібно, щоб порівнювана величина і база (основа) були співставними в територіальному і часовому відношенні, за одиницями спостереження та методологією обліку і аналізу.
3. Основні види відносних величин
Відносні величини залежно від їх пізнавального значення поділяють на такі види:
Відносні величини планового завдання (прогнозування);
Відносні величини виконання плану (прогнозів, договірних зобов'язань, державних замовлень);
Відносні величини динаміки;
Відносні величини структури;
Відносні величини координації;
Відносні величини порівняння;
Відносні величини інтенсивності.
Відносні величини планового завдання (прогнозування) характеризують передбачуваний розмір збільшення або зменшення розмірів явища за планом (прогнозом) в наступному періоді порівняно з базисним (одним із попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння).
Відносні величини виконання плану (договірних зобов'язань, державного замовлення) характеризують рівень виконання прогнозних розрахунків, їх одержують шляхом порівняння фактично досягнутого рівня у звітному періоді з рівнем, передбаченим планом (договорами або державним замовленням).
Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни розмірів явища у часі. Вони харак-теризують напрям і швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку. Відносну величину динаміки визначають як співвідношення фактично досягнутого рівня у звітному періоді з рівнем одного із попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння.
Відносні величини планового завдання, виконання плану та динаміки пов'язані між собою таким чином:
Відносні величини структури — це співвідношення розмірів частини і цілого, вони характеризують склад досліджуваної сукупності. Відносні величини структури визначаються як відношення абсолютної величини кожного із елементів сукупності до абсолютної величини всієї сукупності і може бути відображена у вигляді частки або у відсотках. Сума відносних величин структури по всій сукупності дорівнює одиниці або 100 %.
Відносні величини координації застосовуються для характеристики співвідношення між окремими частинами статистичної сукупності і показують у скільки разів порівнювана частина більша або менша частини, що прийнята за базу порівняння.
Ефективність використання статистичних показників залежить від специфіки і умов розвитку суспільних явищ і процесів, а також від комплексного застосування абсолютних і відносних величин у статистичному дослідженні. Саме такий Підхід забезпечує найповніше відображення досліджуваної дійсності.
Відносні величини порівняння обчислюють як співвідношення однойменних показників, що характеризують різні об'єкти (підприємства, галузі) або території (міста, регіони, країни) і мають однакову часову визначеність.
Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь поширення чи розвитку явища в певному середовищі. Вони обчислюються як співвідношення двох різноймених величин: абсолютної величини досліджуваного явища і абсолютної величини, що характеризує об'єм середовища, в якому відбувається розвиток або розповсюдження явища. На відміну від інших відносних величин, відносні величини інтенсивності виражаються іменованими величинами, в яких поєднуються одиниці виміру чисельника і знаменника.