2. Зміст і розвиток наукових основ організації виробництва

Основою успішної діяльності суспільства є виробництво матеріальних благ. У структурі галузей матеріального виробництва одне з провідних місць посідає промисловість. У ній функціонують десятки тисяч підприємств, а створена валова додана вартість у загальному її обсязі складає понад одну третину.

Стабільність господарської діяльності підприємства багато в чому залежить від рівня організації виробничого процесу. Процес виробництва, здійснюваний на будь-якому підприємстві, передбачає наявність трьох факторів: засобів праці, предметів праці і робочої сили, що володіє професійно-кваліфікаційними навичками.

Єдність зазначених складових є невід’ємною умовою здійснення виробничого процесу. Однак наявність цих факторів без організації раціональної їхньої взаємодії ще не гарантує економічну ефективність виробництва.

Ефективне функціонування промислового підприємства передбачає внутрішню узгоджену взаємодію усіх виробничо-господарських ланок у просторі і часі, а також їхню адекватну взаємодію із зовнішнім середовищем, спрямовану на забезпечення конкурентоспроможності виробленої продукції.

Організація виробництва – це сукупність принципів, форм і методів, що забезпечують раціональне поєднання і використання в просторі і часі всіх складових процесу виробництва з метою виготовлення продукції необхідної якості та кількості з мінімально можливими витратами.

Реалізація зазначених завдань в сучасних умовах припускає наявність у підприємства необхідної виробничої й організаційної гнучкості, що проявляється в його здатності в найкоротший термін перебудуватися на випуск нових видів продукції. Тільки в цьому випадку підприємство спроможне забезпечити стабільне і стійке становище на ринку товарів і послуг.

Виробнича гнучкість промислового підприємства проявляється у:

- швидкій зміні номенклатури й асортименту виробленої продукції у відповідь на запити споживачів;

- раціональність організації виробничого процесу;

- зростанні сприйнятливості виробництва до інновацій;

- скороченні до мінімуму кількості рівнів управління;

- використанні ресурсозберігаючих технологій;

- скороченні до мінімуму виробничих запасів;

- зниженні тривалості виробничого циклу.

Сучасні методи і форми організації виробництва являють собою об’єкти еволюції, що беруть початок з моменту розвитку мануфактури.

Ключовими моментами, що визначили становлення наукових основ організації виробництва, є:

- систематизація правил організації виробництва, формування жорсткої моделі виробничої поведінки працюючих;

- оптимізація просторового розміщення і створення основ потокового виробництва;

- пошук нових виробничих структур і організаційних систем управління (модель організації, в якій було обґрунтовано необхідність поділу праці в апараті управління, ієрархія його побудови);

- обґрунтування доцільності розчленування технологічного процесу на окремі операції, оптимізація їхньої послідовності, скорочення трудомісткості виробництва і зростання продуктивності праці;

- розробка на основі практичних даних основних принципів росту продуктивності праці;

- становлення наукової організації праці, розробка економічних стимулів підвищення продуктивності праці;

- розробка наукових основ оперативного планування та організації основного виробництва;

- створення механізованого потоково-конвеєрного виробництва як основи зниження виробничих витрат і підвищення якості продукції.