Лекція 4.

з дисципліни „Організація, планування та управління виробництвом”

(назва навчальної дисципліни)

Тема 2.1 Менеджмент як наука управління підприємством в умовах ринку

(номер і назва теми)

Навчальний час __3___ годин(и)

Вид лекції: Лекція теоретичного конструювання

Мета: глибоко опанувати технологію менеджменту в умовах ринкового господарювання.

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок.

2. Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережли­вість, активність, творчість, самостійність студентів.

3. Виховні: сприя­ти формуванню наукового світогляду, моральних, ес­тетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу. План лекції:

1. Суть менеджменту. Еволюція управлінської думки. Основні принципи менеджменту.

2. Процес управління. Функції управління: планування, організація, координація, мотивація і контроль.

Рекомендована література:

Організація виробництва на промисловому підприємстві: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. – К.: Каравела, 2005. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. Шимко О.В., Рижиков В.С., Грибкова С.М., Шимко О.І., Щолокова А.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. Іванова В.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Організація виробництва: навчальний посібник. Багрової І.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. Організація і планування на підприємстві: навчальний посібник. Семенов Г.А., Станчевський В.К., Панкова М.О., Семенов А.Г., Гребінець К.М. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Менеджмент як наука управління підприємством в умовах ринку

1. Суть менеджменту. Еволюція управлінської думки. Основні принципи менеджменту

Слово „менеджмент” є похідним від manage – „управляти”. Тому термін „management” можна перекласти як керування-функція, вид діяльності з керівництва працівниками будь-яких організацій.

Однак термін „менеджмент” необхідно відрізняти від терміну „управління”, що набагато ширший, оскільки застосовується в різних сферах і видах діяльності. Отже, термін „менеджмент” застосовується лише в одній сфері – господарській діяльності. Тому вживання слова „менеджмент” не данина моді, а точне визначення поняття стосовно управління господарською діяльністю.

Найчастіше менеджмент визначають як сукупність принципів, методів, форм і засобів управління, особливий вид діяльності, пов’язаний з керівництвом людьми, умілим використанням їхньої праці, інтелектуальних спроможностей, мотивів поводження для досягнення поставлених цілей.

Складовими частинами менеджменту є теорія керівництва мистецтво і практичний досвід управління.

Теорія управління включає закони, закономірності, принципи, методи й інші аспекти управління. Вона складає теоретичну базу практики управління, забезпечує її науковими рекомендаціями.

Мистецтво управління – це система правил практичного здійснення управлінської діяльності, тобто конкретний додаток знань теорії управління до реалізації накопиченого досвіду, наявних спроможностей, фантазій, ерудиції, управлінського таланту працівника.

Практичний досвід управління – це набуття практичних умінь і навиків у процесі практичної управлінської діяльності, накопичення кращих зразків управління.

Ціль менеджменту – досягнення високої прибутковості підприємства за рахунок раціональної організації його діяльності, ефективного використання матеріальних фінансових і людських ресурсів.

Як галузь управлінських знань менеджмент почав формуватися у другій половині XVIII століття, а його становлення здійснювалося на початку XX століття.

Теорія наукового менеджменту. Основоположником наукового менеджменту прийнято вважати Ф. Тейлора (1856-1915). Сутність системи Ф. Тейлора – застосування принципів і методів організації та нормування праці. При цьому на перше місце він ставив точний науковий розрахунок, а не людину. Головним в організації управління Ф. Тейлор вважав не організатора, а організаційну систему. Роль фахівця-організатора, на його думку, полягає в організації самої системи, що повинна вирішувати всі ділові питання. Він відзначав, що хороша організація при „бідному” устаткуванні дає кращі результати, ніж відмінне устаткування при поганій організації. Ключові моменти цієї теорії – стимулювання високопродуктивної праці, добір людей фізично й інтелектуально здатних виконувати визначені види праці, спеціальне навчання їх. Також завдяки цій теорії менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень, а управлінська праця – сферою діяльності особливої групи людей.

Теорія адміністративного менеджменту (класична теорія) пов’язана, насамперед, з А.Файолем. Його заслуга у поглибленні розробки управлінської діяльності, виділенні функцій (технічних, комерційних, фінансових, страхових, облікових, адміністративних), типових для всіх підприємств. Надалі особливо виділилася адміністративна діяльність. А. Файоль і його прихильники намагалися знайти універсальні принципи управління, за допомогою яких організація могла досягти успіху.

Теорія людських відносин стверджує, що крім економічних інтересів спонукальними мотивами діяльності людей є задоволення їх соціальних і психологічних потреб (прагнення до визнання, формування почуття колективізму, власної значимості тощо). Прихильники „людських відносин” всебічно вивчали дію людей, групові відносини і норми, ціннісні орієнтири, конфліктні ситуації тощо. На підставі цього було розроблено багато рекомендацій з керівництва людьми.

Сучасні концепції менеджменту:

- процесний підхід розглядає управління як процес, що складається з цілого ряду безупинних взаємозалежних дій – функцій управління. А. Файоль вважав, що процес управління складається з п’яти основних функцій: передбачення (визначення цілі), планування, організація, розпорядництво, координація і контроль. Деякі автори пропонують значно більший набір функцій;

- системний підхід базується на теорії систем. Системи діляться на закриті – без взаємодії з зовнішнім середовищем та відкриті – із взаємодією з зовнішнім середовищем (організації). Великі складні системи складаються з ще менших підсистем;

- ситуаційний підхід передбачає залежність придатності різних методів управління від ситуації. Найефективнішим буде той метод, що відповідає даній ситуації. Використовуючи ситуаційний підхід, менеджери визначають, які методи і засоби будуть найкраще сприяти досягненню цілей і завдань організації у конкретній ситуації.

Принципи менеджменту – сукупність основних правил, положень, керівних ідей, орієнтирів, якими повинні керуватися органи і працівники управління у своїй діяльності. Вони діляться на загальні і спеціальні.

Загальні принципи менеджменту:

1. принцип єдності демократизму і доцільного економічного централізму. Відповідно до цього принципу працівники підприємства самі вільно вибирають форми власності і господарювання із врахуванням економічної політики держави, запитів ринку, можливостей максимального задоволення потреб працюючих.

2. принцип досягнення високої економічної ефективності управління. Цей принцип передбачає результативність, успіх у досягненні цілі, а також економічність або мінімальні витрати при одержанні необхідного результату.

3. принцип стимулювання. Як відомо, основним джерелом соціальної активності людей, стимулом до праці є їхні життєві потреби й інтереси. Тому правильне керівництво працівниками неможливе без обліку цих потреб і інтересів. Причому рівень задоволення потреб повинен відповідати трудовій активності людини, кількості і якості затраченої праці.

4. принцип єдиноначальності та колегіальності. Єдиноначальність викликана потребами великого машинного виробництва, що вимагає суворої єдності всіх працівників. Вона означає підпорядкованість у трудовому процесі всіх працівників одній особі – керівнику, що має право управляти дорученою йому справою і нести за неї повну відповідальність. Це виключає знеособлення і безвідповідальність.

5. принцип науковості. Зазначений принцип означає повне використання досягнень науки, техніки і передового досвіду у сфері менеджменту. При цьому менеджмент повинен базуватися на глибокому пізнанні дії економічних законів і закономірностей управління, умілому врахуванню тенденцій розвитку економічних і соціальних процесів, дотриманні вимог раціонального природокористування.

Спеціальні принципи:

1. розроблення чітких цілей: стратегічних, тактичних, оперативних;

2. спирання на об’єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність, екологічність діяльності;

3. пріоритет споживача, висока якість продукції і доступні ціни;

4. високі стандарти діяльності, відповідальність за кінцеві результати роботи, вирішення актуальних проблем новими методами;

5. орієнтація на перспективу розвитку, нововведення, новаторство й ентузіазм персоналу;

6. децентралізація управління, делегування повноважень, впровадження підприємницького стилю роботи із врахуванням змін у тенденціях розвитку ринку;

7. розроблення простих, реалістичних і чітких критерії оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу, сучасне коригування стратегії, тактики і практичних дій;

8. постійне навчання кадрів, підвищення їхнього професіоналізму, формування нового мислення в розрахунку на швидкі зміни в масштабах і характері діяльності;

9. ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах;

10. відмова від надмірного адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на загальних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, можливій вигоді, взаємодії, а не на владі і підпорядкованості.