Тема 3. Психологічна характеристика процесуальної діяльності. План.

1. Особливі умови процесуальної діяльності як професія.

2. Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють провадження у справі. Поняття професіограми.

3. Психологічні основи доказування.

4. Психологія планування та організації процесуальної діяльності.

1. Особливі умови процесуальної діяльності як професія.

При вивченні психологічних характеристик процесуальної діяльності (слідча або судова) необхідно враховувати її специфіку, зумовлену пізнавальними цілями. Процесуальна діяльність має особливості, що вирізняють її з-поміж видів діяльності, де пізнавальної мети немає або вона подана в згорнутому вигляді, підпорядкованому іншим цілям.

Особливі умови процесуальної діяльності:

• Діяльність слідчого і судді, пов’язана з розслідуванням злочину і розглядом кримінальних, цивільних та інших справ, підпорядкована встановленню об’єктивної істини, пізнанню конкретного. Це означає, що в психологічному плані така діяльність є роботою дослідника і відбувається за законами пізнання взагалі. Пізнавальний характер правозастосовної діяльності в психологічному аспекті є надзвичайно складним. Це пояснюється головним чином тим, що ця діяльність вимагає не тільки вирішення розумових завдань різного плану і складності, а й такої її організації, яка спрямована на практичну реалізацію розв’язуваних завдань. Тому тут діяльність є розумовою, має на меті побудову криміналістичних версій, причому складання слідчим планів проведення окремих процесуальних дій поєднується з практичною організацією роботи з реалізації уявних схем і рішень. З погляду психологічних станів особи, яка виконує ці завдання, процесуальна діяльність є різноплановою і пов’язана з необхідністю переведення зусиль і налаштованості на її виконання.

• докладна правова регламентація, означає чітке регулювання процесуальної діяльності, здійснюється лише в межах чинного законодавства, а відтак, обов’язковість виконання. Правова регламентація обмежує волю судово-слідчих працівників, підпорядковуючи їхню діяльність чітко встановленому нормами закону порядку.

• Наявність владних повноважень, що означає обов’язковість розпоряджень слідчого і судді для окремих осіб і організацій. Психологічний стан особи, яка наділена владлою, зумовлюється насамперед високим ступенем відповідальності, пов’язаною з її повноваженнями та їхнім застосуванням у кожному конкретному випадку. Іноді буває зловживання службовими повноваженнями, а іноді нерішучість стосовно їхнього застосування, викликаної сумнівами зз приводу можливості або доцільноості цих повноважень і почуттям страху щодо можливої відповідальності.

• Дефіцит часу, виражається в суворому часовому режимі не тільки загальних строків розслідування і судового розгляду, а й строків, пов’язаних із процесуальними етапами руху кримінальної справи.

• Комунікабельність – це здатність особи до спілкування із широким за діапазоном соціальним середовищем. Слідчі і судді спілкуються наа різних рівнях з різними віковими категоріями людей, які до того ж мають різний процесуальний статус.

• Негативні емоції – створюють у роботі слідчих органів психологічну напруженість, яка може невілюватися чинниками, що усувають чи притупляють її – упевненість у суспільній користі своєї роботи; власне задоволення кожним конкретним випадком розслідування і розкриття злочину та правильної оцінки злочинного діяння судом як підсумку інтелектуальної і організаційної діяльності.

У діяльності, пов’язаній з розслідуванням злочинів і судовим розглядом, виникає безліч розумових завдань, що стосуються різних напрямів роботи слідчого або судді (виявлення доказів, формування висновків, які ґрунтуються нна внутрішньому переконанні, організація окремих процесуальних дій та ін..).

Типові розумові завдання,які притаманні практично всім сторонам

судово-слідчої діяльності:

1. Завдання, які повязанні з виявленням доказової інформації. Їхня сутність – прогнозування можливих джерел інформації, виявлення шляхів їхнього одержання.

2. Завдання з висування слідчих і судових версій як припущень, що визначають напрям розслідування і шляхи пошуку істини в судовому розгляді.

3. Завдання з оцінювання доказової інформації. Різні за своїм характером докази потребують складної аналітичної роботи щодо розуміння їхньої сутності, ставлення до справи, вірогідності.

4. Завдання з прийняття найважливіших рішень. Деякі завання, розв’язувані в процесі судочинства, є найбільш значущими за своїм характером і зумовлені існуванням окремих етапів судочинства. Це насамперед завдання, пов’язані з порушенням кримінальної справи, притягненням особи як обвинуваченого, винесення вироку чи рішення, внесеням подань та ін..