2. Максимізація прибутку фірмою-монополістом в коротко- та довгостроковому періодах.

Проблема максимізації прибутку фірми монополіста розглядається трохи іншим способом, ніж у випадку з конкурентною фірмою. Головна відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення як щодо обсягу випуску, так і щодо ціни, у той час як конкурентна фірма визначає тільки обсяг.

Монополіст максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Ціна , яку фірма встановлює на свою продукцію,визначається висотою кривої попиту , а не висотою кривої граничного доходу в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Правило оптимального випуску для усіх видів ринкових структур:

MR=MC

Тобто, монополіст нарощує виробництво продукції до такого обсягу, при якому граничний дохід дорівнює граничний витратам.

У зв'язку з тим, що в монополії граничний дохід нижче ціни , тому умови максимізації прибутку для монополії:

MR=MC <P

Мал.1. Вибір оптимального обсягу виробництва і ціни продукції .

Графічно PM можна визначити, провівши перпендикуляр від точки QM вгору до кривої попиту, а досягнувши її, повернути на 90° і провести до вертикальної осі.

Як бачимо, ця ціна буде набагато вище граничної вартості MC тому принцип ціноутворення монополіста для максимізації прибуток на короткостроковому тимчасовому інтервалі можна назвати принцип «вартість +».

Якщо ринкові умови несприятливі, (економічний спад, зменшення доходів населення) то монополія буде не в змозі досягати прибутку у межах короткострокового тимчасового інтервалу.

Мал.2. Короткострокові збитки монополії

У цьому випадку крива попиту знаходиться нижче кривої середніх сукупних витрат. Найкраще, що залишається в цій ситуації фірмі-монополісту, це мінімізувати збитки. Для цього виробництво повинне обмежитись обсягом випуску, що відповідає точці перетину кривих граничного доходу і граничних витрат (MC=MR).

Незважаючи на те, що випускаючи 10 одиниць продукції фірма несе збитки, вони все ж таки мінімальні. Ціна, рівна 4 гривням більш ніж достатня для компенсації середніх змінних витрат. Монополія, (як і досконало конкурентна фірма) буде продовжувати випуск доти, поки ціна продукції буде більше середніх змінних витрат. Якщо падіння ціни фірма не зможе компенсувати навіть середні змінні витрати, єдиним варіантом короткострокової стратегії мінімізації збитків буде тимчасове припинення діяльності підприємства.

Умови максимізації прибутку на довгостроковому тимчасовому інтервалі.

При аналізі поводження монополіста в довгостроковому періоді виходимо з особливостей чистої монополії – наявності лише одного постачальника продукції й існування вхідних бар'єрів у галузі для фірм-новачків.

У довгостроковому періоді фірма вибирає масштаби виробництва, а не тільки обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку в залежності від обсягів використання фіксованих ( у короткостроковому періоді) факторів, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальний обсяг виробництва і ціну, що максимізують її прибуток. Звичайно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію.