6.5. Інтеграція експертних оцінок

Продовжимо розпочату розмову про експертні опитування і завершимо характеристику

якісних методик соціальних досліджень.

Інтеграція експертних оцінок є, по суті, сукупність прийомів перекладу кількісного

аналізу цих оцінок у якісний. Тому він, з одного боку, неможливий без попереднього

виявлення кількісних ознак думок експертів, з іншого боку – принципово відмінний

від їх традиційно кількісної інтерпретації, а з третьої – свідчить про надуманість і некоректн

ість тверджень, згідно з яким якісна методологія краще (чи гірше) кількісної.

Реально кращим виявляються дослідницькі методи, що найбільшою мірою відпові-

дають завданням дослідження.

Інтегрування (узгодження, комплексування) експертних оцінок необхідно тоді,

коли потрібно: 1) виробити науково обґрунтоване управлінське рішення; 2) сформулювати

мініконцепцію, що пояснює нові явища і процеси, які відбуваються в дослі-

джуваному мікросоціумі, і яка дає підставу для наступного теоретизування. Як уже

відзначалося, без цього неможливо повною мірою реалізувати евристичні і практико-

орієнтовані можливості фокус-групи, ШОУ і «проблемного колеса». Інакше кажучи,

інтеграція оцінок експертів, будучи цілком самостійним способом якісного

аналізу інформації, вплітається в інші якісні методики й у цьому розумінні виступає

їх складовою.

Реалізація методу, що характеризується, припускає виконання ряду дослідницьких

операцій у такій послідовності:

1. Установлення думок експертів з досліджуваної проблеми в заочній формі, тобто

шляхом анкетування, заповнення експертами спеціальних документів (карт,

бланків), вивчення монітором доповідних записок і інших матеріалів експертного

характеру (про це вже йшлося).

2. Шкалювання виявлених думок експертів, тобто зіставлення показників їх ставлення

до предмета експертизи або за ранговою, або номінальною, або метричною

шкалами, чи за деякою сукупністю цих шкал.

3. Узгодження думок експертів за технікою Дельфи, що передбачає три-шестиразове

повторення заочних опитувань експертів і відповідне число шкалювання їх

оцінок. На кожному новому етапі опитування (інтеграції) монітор інформує експертів

про результати попереднього опитування, повідомляє їм про думку більшості і про248

Юрій М.Ф. Соціологія

сить аргументувати свою думку, тобто його збіг чи розбіжність з тим, що претендує на

пануючу роль. При цьому на кожному етапі експерту пропонується визначити місце

своєї думки в заздалегідь підготовленій шкалі. Кожен етап завершується статистичною

обробкою отриманих від експертів шкал, вирахуванням середніх арифметичних показник

ів, медіани і квартелей, визначенням показників розкиду думок, виявленням крайніх

думок, тобто таких, що особливо відхиляються від оцінок більшості. Типових виразник

ів крайніх думок і пануючої оцінки запрошують для участі в наступних процедурах

інтегрування експертних оцінок.

4. Очне з’ясування відносин експертів до предмета експертизи і різних варіантів

вирішення обговорюваної проблеми в груповій дискусії. Остання може проводитися

не тільки за викладеними методиками (фокус-групи, ШОУ, «проблемного колеса»),

але й на основі інших способів активізації творчого мислення в групі («мозковий

штурм», синектика, тощо).

Методика «мозкового штурму» припускає усунення субординаційних кордонів

між учасниками дискусії, заборона критики будь-яких ідей, що пролунали з вуст експерт

ів, заохочення вільного вираження будь-яких думок і комбінування ідей один

одного, висування незвичайних, навіть положень, що не реалізуються, зниження

рівня самокритичності учасників дискусії, розковування творчого мислення учасник

ів дискусії. Завдяки цьому вдається з’ясувати оригінальні підходи до досліджувано

ї проблеми, розмаїтість її можливих рішень, визначити найбільш оптимальний вар

іант, зблизити думки експертів, домогтися їх визначеного консенсусу в розумінні

обговорюваної проблеми.

Синектична методика дискутування й узгодження думок експертів застосовується

тоді, коли обговорювана проблема характеризується особливими труднощами вирі-

шення, а експерти – підвищеною компетентністю. Вона дозволяє виявити найбільше

число оригінальних ідей і детально проаналізувати кожну з них. Цінність цієї методики

виявляється й в іншому. Учасникам «синектичноі групи» ставляться завдання:

1) чітко висловлювати своє розуміння проблеми; 2) уважно вислухати думки інших;

3) поставити себе в становище тих учасників дискусії, що виражають протилежну точку

зору, і намагатися зрозуміти, чому їх думка така, яка є (тобто виявити емпатію); 4) скоригувати

свою позицію з урахуванням резонності позицій інших. Якщо ці умови виконуються,

то на шляху інтегрування оцінок експертів робиться значний крок уперед.

Ранжування запропонованих експертами варіантів вирішення досліджуваної проблеми,

їх упорядкування за трьома, як мінімум, засадами:

1. ступенем популярності, тобто представленості в колективній думці експертів;

2. ступенем реалізованості, можливості практичного виконання;

3. наслідками їх реалізації для тих соціальних систем (і підсистем), у яких склалася

досліджувана проблема.

Ця дослідницька операція робиться після і за підсумками очного зіставлення думок

експертів. Коли в дослідженні застосовуються не одна, а кілька форм групових

дискусій, виникає необхідність кількох турів ранжування, переплетення цієї дослідницько

ї операції з попередньої. Дане ранжування необхідне для вироблення оптимального

вирішення проблеми і наступного етапу інтеграції оцінок експертів.

4. Синтезування експертних оцінок у формі мінітеорії, тобто несуперечливого науково

доказового пояснення вивченого явища, його причин і тенденцій зміни, можливостей

впливу на нього з боку різних суб’єктів соціального життя. Ця операція вимага

є від дослідника солідної теоретичної підготовки (тому що розробка мінітеорії

249

Розділ VI. Якісні методи соціологічних досліджень

припускає знання теорій більш високого рівня), аналітичних навичок і наукової вірог

ідності. Вона покликана узагальнити всі оцінки експертів, відбити не тільки досягнутий

рівень їх згоди, але й думки, що випадають із загальної їх картини.

Розробка такої мініконцепції необхідна з двох причин: по-перше, як «цеглинки

», з яких будуються соціологічні теорії «середнього», а потім і «більшого» рівнів;

по-друге, – для завершення процедури інтегрування експертних оцінок.

5. Комплексування експертних оцінок – остання дослідницька операція з інтеграції

думок експертів. Її кінцевий результат – комплексна програма вирішення вивченої

проблеми (чи кількох варіантів такої програми). Вона повинна логічно випливати з

охарактеризованої мінітеорії і містити перелік заходів, реалізація яких забезпечить

вирішення дослідженого питання. Пропоновані заходи диференціюються:

• на стратегічні (важливі і довгострокові) і тактичні (деталізуючі перші);

• за часом виконання (першочергові, другочергові тощо);

• за витратами різноманітних ресурсів;

• за очікуваним ефектом від цих витрат;

• за адресатами (організаціями, персонами), що можуть реалізувати рекомендац

ії;

• за іншими підставами, що залежить від характеру проблеми і способів її вирі-

шення.

250

Короткий термінологічний словник

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих

і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

Аномія – стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи

про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.

Валідність (обгрунтованість) інформації – відповідність результатів саме тим явищам

і процесам, які передбачалося дослідити.

Велика соціальна група – численна за складом група людей, об’єднаних для

спільної діяльності, але взаємодія між якими найбільш формальна.

Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки

шляхом зіставлення їх з об’єктами спостереження, чуттєвими даними, експериментом.

Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими правилами елемент

ів генеральної сукупності.

Вибірковий метод – науково обгрунтований підхід, за результатами якого роблять

висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певно

ї частини.

Відхилення (негативний вибір) – небажання індивіда до співробітництва з іншим

індивідом.

Вільне інтерв’ю – тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації

запитань.

Включене спостереження – вид спостереження, за якого дослідник безпосередньо

включений у досліджуваний процес.

Гендерна соціологія – галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації

чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське

існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об’єкт дослідження.

Географічна школа в соціології – натуралістичні вчення, які визнають головним у

розвитку суспільства і народів їх географічне положення і природні умови.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні – обгрунтоване припущення про структуру,

механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.

Громадська думка – специфічний вияв масової свідомості, що виражається в

оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно

значущих подій і фактів.

Громадянське суспільство – сукупність неполітичних відносин, сфера спонтанного

вияву інтересів і волі вільних індивідів та їхніх асоціацій, захищена законами від

регламентації їх діяльності з боку державної влади.

Девіантна (лат. deviatio – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей,

які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам,

шаблонам).

251

Короткий термінологічний словник

Диспозиція особистості – схильність особи до певного сприйняття умов діяльності

та певної поведінки в цих умовах.

Ділова гра – метод пошуку управлінських рішень шляхом імітації прийняття їх в

умовах гри за певними правилами.

Екологічна поведінка – система взаємопов’язаних дій, в яких реалізуються осві-

ченість людини щодо закономірностей функціонування довкілля, бережливе ставлення

до нього.

Екологічна політика – соціальна діяльність, спрямована на забезпечення економ

ічних, соціальних і культурних умов, необхідних для гармонійного буття, збереження

і відтворення довкілля.

Екологічна свідомість – індивідуальна і колективна (суспільна) здатність до усві-

домлення нерозривного зв’язку людини з природою, залежності добробуту людей від

цілісності природного середовища, вміння та звички діяти, не порушуючи зв’язків та

кругообігів у природі.

Економічна активність – вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері

виробництва обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім середовищем.

Економічна поведінка – система соціальних дій, пов’язаних з використанням

різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнтованих

на отримання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу.

Економічна свідомість – погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення і переконання

стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності, економічної самост

ійності та ін.

Економічна соціологія – міжгалузевий науковий напрям, галузь соціологічного

знання, що вивчає економіку як соціальний інститут, закономірності її розвитку та

функціонування.

Економічний інтерес – усвідомлена економічна потреба людини, груп, спільнот,

об’єктивні мотиви їх економічної діяльності.

Економічні соціальні ролі – виконувані соціальними суб’єктами функції, які визначаються

їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економ

ічних відносин.

Експертне опитування – різновид опитування, під час якого респондентами є експерти

– спеціалісти у певній галузі діяльності.

Електоральна соціологія – галузь соціологічної науки, яка займається вивченням

політичної взаємодії суб’єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної

участі в житті соціуму, умов та особливостей об’єднання в політичні групи, політично

ї презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження – одна з форм вивчення дійсності, предметом

аналізу якої є різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби,

інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальност

і у фактах людської свідомості.

Ескалація – поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад:

ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність – відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та

культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип – стандартизований, стійкий, емоційно насичений,

ціннісно визначений образ, уявлення про певний об’єкт, продукований під впли252

Юрій М.Ф. Соціологія

вом-конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної

спільноти.

Етнос – усталена сукупність людей, яка історично склалася на певній території і

має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, усвідомлення

єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у

самоназві (етнонімі).

Етносоціологія – галузь соціології, що досліджує суть і функції різних етнічних

спільнот (рід, плем’я, народність, нація) з метою з’ясування загальних закономірностей

їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних

відносин.

Завдання соціологічного дослідження – логічно сформульовані настанови, вказівки,

послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізац

ію.

Загальнотеоретична соціологія – вищий рівень достовірного, узагальнюючого

знання про соціальні процеси, формування та розвиток соціальних відносин, законом

ірності соціального життя.

Зайнятість населення – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих

і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Засоби масової інформації – соціальні інститути (преса, радіо, телебачення,

Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення

інформації.

Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов’язані певні моральні

цінності, порушення яких викликає негативні санкції.

Звичка – встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає

негативної реакції.

Зміст праці – узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноман

ітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями,

фізичне та інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь самост

ійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або

відсутність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

Інновація – комплексний процес створення, поширення та використання нового

практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також

пов’язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інституціалізація – процес виникнення і становлення соціальних інститутів як

ключових структурних елементів суспільства.

Інтерв’ю – цілеспрямована бесіда, мета якої – одержати відповіді на запитання,

передбачені програмою дослідження.

Інтерналізація (інтеріоризація) – засвоєння індивідом вироблених суспільством

і різними групами норм, цінностей, установок, стереотипів, уявлень тощо.

Категорія аналізу – загальні, ключові поняття, які відповідають дослідницьким

завданням.

Комунікація – передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою

сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Конфлікт – соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення

власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення

чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними

цілями.

253

Короткий термінологічний словник

Кореляція – визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних

об’єктів.

Культура – сукупність наукового знання, практичних навичок, побутової й теоретично

ї свідомості, високої духовності, необхідних для розвитку суспільства і людини,

формування особистості.

Культура особистості – сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керу

ється в процесі практичної діяльності.

Макросоціологія – наука про основні структури суспільства, суспільство загалом.

Мала соціальна група – нечисленна за складом соціальна група, учасники якої

об’єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому

спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих

групових цінностей і норм поведінки.

Маргіналізація – втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм

і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова інформація – стереотипізована інформація, яка оперативно та регулярно

поширюється на велику аудиторію.

Масова комунікація – систематичне та одночасне поширення однотипних пов

ідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного,

політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оці-

нки і поведінку людей.

Медіація – оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення

проблеми задля припинення конфлікту.

Менеджер – професійний управлінський працівник, який наймається власником

підприємства, компанії тощо для керівництва виробничим процесом, відносинами

між його учасниками.

Метод – головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та

аналізу даних.

Методика – послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій,

пов’язаних з конкретним методом.

Міграція – процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних

груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в

місто або навпаки.

Мікросоціологія – наука, яка вивчає повсякденну поведінку людей.

Модель у соціальному прогнозуванні – спрощене математичне уявлення про певний

суспільний процес.

Модернізація – система науково-методичних засобів дослідження особливостей

і напрямів соціальних змін; механізм забезпечення здатності соціальних систем до

вдосконалення.

Мотив – свідомий збуджувач поведінки та діяльності людини, спрямованої на

задоволення різноманітних (матеріальних, соціальних, духовних) потреб.

Мотивація трудової діяльності – внутрішня спонука до трудової діяльності з метою

досягнення певних цілей, зацікавленість у такій діяльності.

Надійність інформації – адекватність одержаних результатів дослідження соц

іальній ситуації.

Народність – мовна, територіальна та культурна сукупність людей, яка склалася

історично і передує нації.

254

Юрій М.Ф. Соціологія

Натуралізм у соціології – напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозум

іти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними природними

чинниками – кліматичними умовами, географічним середовищем, біологічними

і расовими особливостями людей тощо.

Націоналізм – теорія і практика етнічних відносин, які грунтуються на самоідентиф

ікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяльност

і, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку краї-

ни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Національне питання – форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку

націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних,

політичних, правових, мовних тощо).

Нація – особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю

походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури,

що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Норма соціальна – визнане правило, зразок поведінки чи дій індивідів, соціальних

груп.

Нормативний прогноз – передбачення бажаного стану явищ на базі попередньо

визначених норм, ідеалів, цілей.

Нуклеарна сім’я – проста сім’я, що складається з подружньої пари з дітьми чи без

дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Обгрунтованість інструменту вимірювання – ступінь відповідності зареєстрованих

у процесі вимірювання характеристик, а також характеристик, які планувалось вим

іряти.

Об’єкт соціологічного дослідження – певна соціальна реальність, яка потребує

цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб’єкти, процеси в їх конкретних,

відносно завершених станах та взаємодії).

Одиниці відбору – елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає

дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження – елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під

час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психолог

ічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації

відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Органічна школа в соціології – натуралістичні вчення, які розглядають суспільство

уподібненим живому організму, а соціальну диференціацію суспільства – як аналог

ічний розподіл функцій між різними органами живого організму.

Парадигма – теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви,

які слугують еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм – 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових

відносин; виявляється в показній «благодійності»; 2) політика великих держав,

спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом «пілкування

про слабкі народи».

Первинна соціологічна інформація – дані, отримані під час соціологічного дослідження,

які підлягають подальшій обробці й узагальненню.

Передбачення – обгрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і

суспільства або про явища, невідомі в даний час, але які піддаються виявленню.

255

Короткий термінологічний словник

Питальник – документ, в якому сформульовані й тематично згруповані запитання,

передбачено місце для записів відповідей на них.

Плюралізм – множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний

принцип будови правового суспільства.

Поведінка – форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої

людини.

Позитивізм – філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання

вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну

цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Політика – галузь відносин між соціальними суб’єктами (класами, соціальними

групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами,

державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Політичне поле – проекція соціального простору на взаємодію суб’єктів влади.

Польове спостереження – метод дослідження, який проводиться у реальній

життєвій ситуації.

Помилка репрезентативності – відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками

від генеральної сукупності.

Попередження конфліктів – організація життєдіяльності суспільства, соціальної

спільноти, яка мінімізує вірогідність суперечностей між його суб’єктами.

Пошуковий прогноз – передбачення розвитку явищ шляхом умовного продовження

в майбутнє тенденцій, які переважали у минулому і домінують нині, абстрагуючись

від планів, проектів, програм, управлінських рішень, які можуть змінити існуюч

і тенденції, спричинити самоздійснення чи самозруйнування прогнозу.

Пошукове спостереження – метод дослідження, який використовують з метою

соціологічної розвідки, пошуку фактів, що визначають коригування теми дослідження

на стадії діагностичного експерименту.

Правова поведінка – соціальнозначуща поведінка суб’єктів, передбачена нормами

права, підконтрольна свідомості та волі й має юридичні наслідки.

Правовий нігілізм – правове безкультур’я, відкидання або ігнорування права,

юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традиц

ій.

Предмет соціологічного дослідження – найбільш значимі з теоретичної або практично

ї точки зору певні особливості, сторони об’єкта, які необхідно дослідити.

Пристосування – прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та

еталонів нового середовища, якщо норми й цінності, засвоєні у попередньому середовищ

і, не задовольняють потреби, не створюють прийнятої поведінки.

Прогноз – ймовірне судження про стан певного явища в майбутньому.

Прогнозування конфліктів – доказове припущення можливості їх виникнення та

розвитку.

Прогностика – наукова дисципліна, предметом якої є дослідження закономірностей

і способів прогнозування.

Професійна адаптація – пристосування, звикання людини до умов професійної

діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних та соціальних норм поведінки,

необхідних для виконання відповідних трудових функцій.

Процедура – загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення

дослідження, послідовність операцій тощо.

256

Юрій М.Ф. Соціологія

Психологізм у соціології – методологічна орієнтація соціологічних шкіл, для яких

характерне прагнення пояснити соціальні явища і процеси тільки на основі психолог

ічних даних.

Районування генеральної сукупності – процес поділу досліджуваного об’єкта на

складові відповідно до мети і завдань дослідження.

Расово-антропологічна школа в соціології – натуралістичні вчення, що інтерпретують

суспільний розвиток у поняття “спадковості”, “расового відбору”, боротьби

“вищих” і “нижчих” рас.

Регрес – тип розвитку, для якого характерним є перехід від вищого до нижчого.

Репрезентативність вибірки – властивість вибіркової сукупності відтворювати основн

і характеристики генеральної сукупності.

Респондент – особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під

час опитування.

Референтна група – соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до

якої належав у минулому, належить у конкретний час, прагне належати в майбутньому.

Римський клуб – міжнародна неурядова організація, заснована в 1968 р. у Римі

групою вчених-економістів, громадських діячів, представників ділових кіл, службовц

ів національних та міжнародних організацій з метою глибокого пізнання глобальних

проблем планетарної системи людської життєдіяльності.

Ринок праці – певна система суспільних відносин, які узгоджують інтереси роботодавц

ів і найманих працівників.

Санкція – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення

внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація – спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження

контактів з представниками інших національних утворень.

Середні верстви – сукупність суспільних груп, які займають проміжне становище

щодо основних класів суспільства.

Середовище соціальне – сукупність економічних, політичних, соціальних, культурних,

духовних, територіальних умов життєдіяльності людини, що впливають на

його свідомість та поведінку.

Система соціальна – особливий клас систем (поряд з технічними, біологічними,

кібернетичними та ін.), елементний склад яких становлять люди, стосунки, що виникають

між ними.

Система соціологічного знання – сукупність взаємопов’язаних, функціонально

визначених структурних елементів соціологічної науки (історія соціології, загальні

соціологічні теорії, галузева соціологія).

Систематичні помилки – помилки, які виникають внаслідок неправильних вихі-

дних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності,

занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць анал

ізу тощо.

Складна сім’я – сім’я, що складається з кількох об’єднаних родинними взаєминами

нуклеарних сімей, кожна з яких може бути повною або неповною і включати

також родичів подружжя по прямій чи бічній лінії.

Соціальна інженерія – вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є

регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв’язання

соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів

257

Короткий термінологічний словник

виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних дослі-

джень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соц

іальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засво

єння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються

соціальне значущі риси особистості.

Соціальна адаптація – вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем,

під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна активність особистості – системна соціальна якість, у якій виражається

та реалізується глибина і повнота зв’язків особистості із соціумом, рівень перетворення

її на суб’єкта суспільних відносин.

Соціальна атомізація – процес відособлення людей одне від одного, що виникає

з розірванням безпосередньо особистісних зв’язків між ними і є виявом зв’язків опосередкованих,

безособових, які набувають форми «речі» (грошей, товару).

Соціальна взаємодія – система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного

суб’єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відпов-

ідних дій інших.

Соціальна верства – сукупність індивідів, які зайняті економічно і соціально рівноц

інними видами праці і мають приблизно однакову матеріальну й моральну винагороду.

Соціальна вульгаризація – грубе і спрощене тлумачення суспільних явищ, духовного

життя суспільства, ідеального виміру людського існування загалом.

Соціальна група – відносно стійка, історично сформована сукупність людей,

об’єднаних на основі загальних соціально значущих ознак.

Соціальна дезорганізація – сукупність соціальних процесів, які спричиняють у

межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно і перевищують

допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів колективного

життя.

Соціальна диференціація – відмінності між макро- і мікрогрупами, а також

індивідами, які можуть належати як до об’єктивних ознак (економічних, профес

ійних, освітніх, демографічних), так і до ознак масової та індивідуальної свідомост

і.

Соціальна діагностика – метод пошуку соціальних резервів виробництва, що являє

собою аналіз стану соціальних об’єктів і процесів для виявлення проблем їх функціонування

і розвитку.

Соціальна дія – спосіб розв’язання соціальних проблем і суперечностей, які грунтуються

на зіткненні інтересів і потреб головних соціальних сил суспільства.

Соціальна ідентифікація – процес і результат емоційного та іншого самоототожнювання

індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.

Соціальна ієрархія – система послідовно підпорядкованих елементів, розташованих

в порядку від нижчого до вищого, характеризується нерівністю статусів, стосунк

ів, влади, доходів, престижу та ін.

Соціальна легітимність – соціальний порядок, який має високий рівень визнання

та престижу, завдяки чому диктує індивідам обов’язкові вимоги та надає приклади

поведінки.

Соціальна мобільність – міжгрупова або просторова рухливість населення, його

здатність (готовність) до соціальних переміщень.

258

Юрій М.Ф. Соціологія

Соціальна наука (суспільне знання) – система галузей знань про суспільство,

закони його виникнення і розвитку; про його структуру, окремі елементи цієї структури

і різні сторони суспільного життя; про суспільне буття, спільну свідомість та їх

взаємодію; про людину, Ті формування, діяльність, розвиток, стан; про людські

спільноти, класи, нації, групи й відносини між ними; про матеріальну й духовну

культуру.

Соціальна організація – соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов’язаних

специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.

Соціальна потреба – необхідність у чомусь для підтримання життєдіяльності людини,

соціальної групи чи суспільства загалом, внутрішня спонукальна сила активност

і.

Соціальна реальність – розмаїття форм об’єктивно існуючого соціального буття.

Соціальна роль – типова поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом,

яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Соціальна система – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх

зв’язки, взаємодії та взаємини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та

спільноти, норми і цінності.

Соціальна спільнота – сукупність людей (сім’я, плем’я, етнос тощо), об’єднана

відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що

надають їй неповторної своєрідності.

Соціальна стратифікація – поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні

групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальна структура суспільства – ієрархічно упорядкована сукупність індивідів,

соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками і

відносинами.

Соціальна сфера – відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що

мають різне соціально-економічне становище в суспільстві.

Соціальна технологія – вид практичних соціологічних рекомендацій, що являють

собою відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних

керівником чи організатором управління, а також при розв’язанні різних

соціальних проблем, що виникають у трудових колективах.

Соціальна технологія (за аналогією до промислової технології) – сукупність

прийомів, методів і впливів, застосовуваних для досягнення поставлених цілей у процес

і соціального планування і розвитку, розв’язання різних соціальних проблем

(підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації управління, впливу

на громадську думку через засоби масової комунікації тощо).

Соціальна функція освіти – роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо

потреб суспільства або окремих його сфер.

Соціальна цінність – значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи

невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості. Існує як у вигляд

і колективних уявлень, так і суб’єктивних уподобань, переваг, є орієнтирами

діяльності людини.

Соціальна якість людини – сукупність взаємопов’язаних елементів, які зумовлені

особливостями соціальної взаємодії особистості з іншими людьми у конкретних історичних

умовах.

Соціальне – сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована

індивідами, спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка

259

Короткий термінологічний словник

виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів

суспільного життя.

Соціальне відчуження – відносини між соціальним суб’єктом і будь-якою його

соціальною функцією, що виникають внаслідок розриву з попередньою єдністю.

Соціальне планування – комплексна програма взаємопов’язаних заходів, спрямованих

на розвиток соціальних процесів у трудовому колективі, регіоні.

Соціальне явище – розмаїття форм дійсності, в яких всесвіт і буття постають перед

суб’єктом.

Соціальний експеримент – спосіб одержання інформації про наявність причинно-

наслідкових зв’язків між показниками функціонування, діяльності, поведінки

соціального об’єкта і деякими керованими та контрольованими чинниками, що впливають

на нього.

Соціальний закон – об’єктивний і повторюваний причинний зв’язок між соціальними

явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або

їх дій.

Соціальний захист – система законодавчих, політичних, соціально-економічних,

морально-психологічних гарантій, пільг, заходів, що спрямовані на створення

для членів суспільства певних умов, які, з одного боку, перешкоджають згубному

впливу на людину середовища (шкідливих умов праці, екологічних факторів,

злочинності тощо), а з іншого – запобігають зубожінню населення, забезпечують

соціально-принадну якість їх життя (забезпечення мінімального прожиткового

рівня життя, соціально-незахищеним прошарком населення, соціальна підтримка

тих, хто може працювати, допомога в одержанні освіти, медичної допомоги

тощо).

Соціальний зв’язок – сумісність людей або груп.

Соціальний інститут – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що

історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Соціальний інтелект – відносно стійка форма сучасної розумової діяльності (здатност

і) людей, що виявляється у спільній їх творчості, виробленні й реалізації рішень,

розумінні самих себе, інших людських спільнот, навколишнього світу.

Соціальний інтерес – спонукальні сили діяльності соціальних груп, мас людей,

спираючись на які суспільство може вдаватися до необхідних управлінських впливів

на цю діяльність.

Соціальний контроль – засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує

упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (зокрема, й правового)

регулювання.

Соціальний конфлікт – зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів,

соціальних груп.

Соціальний механізм розвитку економіки – стійка система взаємодії соціальноеконом

ічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних

благ і послуг, регульована історично сформованими в даній країні типом культури,

системою управління і соціальною структурою суспільства.

Соціальний простір – продукт людської діяльності, що є сукупністю суспільних

суб’єктів, які становлять суспільну цілісність, а також сукупністю певних об’єктивованих

взаємин між індивідами.

Соціальний процес – послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах,

соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.

260

Юрій М.Ф. Соціологія

Соціальний статус особистості – це її позиція в соціальній системі, пов’язана з належн

істю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та

якість і ступінь їх виконання.

Соціальний тип особистості – результат взаємодії історико-культурних і соціальноеконом

ічних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей людини

як істоти соціальної.

Соціальний характер – це наслідок динамічної адаптації на основі невід’ємних

властивостей людської природи, закладених біологічно або сформованих у ході історії.

Соціальний час – одна з форм існування суспільства, функціонування якого має

місце у часі, невіддільно від нього; є часовим простором людської діяльності, характеризу

є послідовність різних видів такої діяльності.

Соціальні відносини – самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які

виражають діяльність соціальних суб’єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у

суспільстві та роллю в суспільному житті.

Соціальні зміни – процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у

різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

Соціальні настанови – соціально визначені загальні орієнтації особистості, які

відображають можливості особи діяти відповідно до об’єкта дії.

Соціальні привілеї – виняткові права і переваги, якими де-юре або де-факто волод

іють окремі люди, групи, класи, установи і які недоступні для більшості людей.

Соціальні приписи – норми, що визначають соціальне становище індивіда.

Соціальні рухи – сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих

на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.

Соціально-психологічний клімат – відносно стійкий і типовий для певної групи

загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльност

і колективу, спілкування між людьми.

Соціограма – графічне зображення зв’язків всередині групи, що визначаються

на основі соціометричного опитування.

Соціологізм – концепція, яка стверджує першорядне і виняткове значення соц

іальної дійсності і соціальних методів у поясненні буття людини та його середовища.

Соціологічне дослідження – система логічно послідовних методологічних, методичних

та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соц

іальне явище, процес.

Соціологічне інтерв’ю – метод збору соціальної інформації, що грунтується на

вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв’юером і респондентом с

метою одержання даних.

Соціологічне спостереження – метод збору наукової інформації, сутність якого

полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соц

іальній реальності.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його

елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх

взаємодії.

Соціологія громадської думки – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність

громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її

функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, економічній

діяльності, соціальному управлінні.

261

Короткий термінологічний словник

Соціологія екології – галузь соціології, яка досліджує специфічні зв’язки між людьми

та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних

спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність

антропогенних екологічних чинників.

Соціологія конфлікту – галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, насл

ідки та управління конфліктом як соціальним явищем.

Соціологія масових комунікацій – галузь соціології, предметом якої є законом

ірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів,

що виробляють та поширюють масову інформацію.

Соціологія міста – галузь соціології, яка вивчає конкретні особливості розвитку і

функціонування міста як елемента соціально-просторової організації суспільства,

соціальні процеси, що відбуваються в ньому, його форми та інститути.

Соціологія молоді – галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну

спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого

життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтернал

ізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей,

статусу.

Соціологія освіти – галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як

соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом,

а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

Соціологія політики – галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механ

ізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот,

інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститут

ів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної повед

інки в соціальному середовищі.

Соціологія права – галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування

права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та

їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації у поведінці та діяльності особистості, групи,

організації, інститутів, суспільства.

Соціологія праці та зайнятості – галузева соціологічна теорія, яка вивчає законом

ірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем

спільнот та інститутів) у сфері праці й пов’язані з ними процеси та явища.

Соціологія релігії – галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних дисциплін,

яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку індивідів

та спільнот.

Соціологія села – галузь соціологічної науки, що вивчає різні аспекти життєді-

яльності села як соціально-територіальної спільноти.

Соціологія сім’ї – галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функц

іонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних

соціокультурних умовах.

Соціоматриця – таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів

групи.

Соціометричний індекс – показник, який використовують для характеристики

взаємин у групі і статусу окремих членів групи; визначають на основі даних соціометричного

опитування.

Соціометричний критерій – конкретна змістова ситуація (реальна чи уявна), запропонована

респонденту як основа вибору чи відхилення інших членів групи – парт262

Юрій М.Ф. Соціологія

нерів у спільній діяльності або як пропозиція про те, хто з членів групи обере (відхилить)

респондента у цій ситуації.

Соціометричний метод опитування – один з різновидів опитування, який використовують

для вивчення внутріколективних зв’язків з’ясуванням стосунків між членами

колективу.

Співробітництво – соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності

індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалежно від її характеру.

Спеціальні соціологічні теорії – теорії, які вивчають закономірності розвитку окремих

спільнот, функціонування соціальних інститутів, соціальних процесів.

Спосіб життя – види життєдіяльності суспільства, соціальних груп і особи з різним

рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Стійкість інструменту вимірювання – ступінь відтворення результатів вимірювання

за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих

само умов.

Суперництво – соціальний процес, який полягає у зіткненні протилежних інтерес

ів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою

засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.

Суспільство – сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що

склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні

норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Суспільство відкрите – демократичне суспільство, якому властиві дух критики і

здатність легко змінюватися і пристосовуватися до обставин зовнішнього середовища.

Теорія соціальної дії – одна з найважливіших теоретичних концепцій сучасної

західної соціології, прагне пояснити найрізноманітніші соціальні явища – від окремих

актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно-історичних процес

ів (М. Вебер, Ф. Знанецький, Т. Парсонс).

Технічні правила – норми, що регулюють відносини людини і природи.

Типологізація суспільств – класифікація суспільств на основі визначення найважлив

іших і найсуттєвіших ознак, типових рис.

Трудова адаптація – соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуац

ії внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища.

Управління соціальне – свідомий цілеспрямований вплив на соціальну систему,

організацію, інститут або процес, метою якого є приведення напряму і темпів

їх розвитку та функціонування у відповідність з дією об’єктивних соціальних закон

ів.

Урбанізація – соціально-економічний процес зростання міст, міського населення,

поширення міського способу життя.

Фемінізм – науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність

чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

Футурологія – сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань,

що охоплює перспективи соціальних процесів.

Характер праці – соціальна сутність праці як суспільне значущого процесу.

Ціннісні орієнтації – соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну

поведінку особистості і поділяються нею.

Цінність – суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси

на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.

263

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, ТЕМИ РЕФЕРАТІВ,

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

а) Плани семінарських занять, теми рефератів

Тема: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

План семінарського заняття

1. Соціально-філософські проблеми протосоціологічного етапу:

а) погляди на суспільство у філософській спадщині Демокріта, Платона, Арістотеля;

б) погляди на суспільство А. Блаженного, М. Кузанського, Т. Мора та Т. Кампанелли;

в) соціальні теорії ХУІІ-ХУІП ст. Ідеї нової науки про суспільство А. Сен-Сімона.

2. Академічний етап розвитку соціологічного знання:

а) О. Конт про обгрунтування появи нової науки та його соціологічна система;

б) органіцистська теорія Г. Спенсера;

в) основні напрями в соціології XIX ст. та їх сутність.

3. Розвиток соціологічного знання на етапі ХІХ-ХХ ст.:

а) М. Вебер та його теорія соціальної дії;

б) концепція «соціологізму» та поняття соціального факту Е. Дюркгейма;

в) інтегральна соціологія П. Сорокіна;

г) сутність основних напрямів соціології XX ст.

Теми рефератів

1.Проблеми людини та суспільства в протосоціологічному етапі.

2.О. Конт – засновник науки соціологія.

3.Соціологія XIX ст. та її основні напрями.

4.М. Вебер про соціальні дії.

5.П. Сорокін та його інтегральна соціологія.

Рекомендована література:

1. Н.Бусова. Макс Вебер про роль в становленні ринкового капіталізму //Соціолог

ія: теорія, методи, маркетинг.-1999.-№2.

2. Голосенко И.А. Оглядываясь на Огюста Конта //Социс.-1991.-№1.

3. Джеффрис В. Интегрализм П.А.Сорокина: новая общественная наука и реконструкция

человечества //Социс.-1999.-№1.

4. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.

5. Шпакова Р.П. Вместе с Огюстом Контом и вопреки ему //Социм.-1999.-№3.

264

Юрій М.Ф. Соціологія

Тема: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

Тематика контрольних робіт

1. Розвиток соціальної думки в Київській Русі.

2. Загальнополітичні, соціальні та культурні проблеми у творчості Івана Вишенського.

3. Соціально-політичні проблеми у творчій спадщині Петра Могили.

4. Проблема ідеального суспільства у філософській спадщині Г.С. Сковороди.

5. Концепції природного права та суспільного договору Якова Козельського.

6. М. Максимович та його погляди про положення особистості у суспільстві.

7. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій.

8. Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова.

9. Проблема теоретичної соціології М.М. Ковалевського.

10. Проблеми державності у творчості І. Франка.

11. Особливості розвитку сучасної соціологічної думки в Україні.

Рекомендована література:

1. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології (від Античності до початку ХХ

ст.).-К.,1993.

2. Погорілий О. Біля витоків української соціології //Розбудова держави.-1997.-

№11.

3. Романюк А.И. Демографическое будущее развитых обществ: между детерминизмом

и свободой выбора //Социс.-1999.-№3.

4. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.-С.149-197.

5. Танчер В. Соціологічна думка України на тлі світової соціології //Соціологія:

теорія, методи, маркетинг.-1999.-№1-2.

Тема: СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСТЬ, ТИПИ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Питання до самостійного вивчення теми

1. Вказати головні ознаки та елементи суспільства.

2. Розкрити еволюцію становлення та механізм функціонування соціуму в соц

іально-філософській думці Стародавнього світу; концепціях ХVІ-ХVIII ст.; системномехан

істичних та системно-органістичних підходах до аналізу суспільства.

3. Розкрити роль біологічних, географічних, демографічних економічних та соц

іокультурних чинників та їх вплив на функціонування суспільства.

4. У чому сутність класифікації соціальних систем?

5. Проаналізувати трансформаційні процеси в Україні.

Рекомендована література:

1. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций.-М.,1996.-С. 49-58.

2. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.- С. 198-232.

Тема: СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА І СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

План семінарського заняття

1. Природа соціальної структури, її основні компоненти.

2. Соціально-групові інтереси та потреби. Групова динаміка.

265

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

3. Теорії соціальної стратифікації.

4. Соціальна мобільність та її типи.

Теми рефератів

1. Соціальна структура та її основні компоненти.

2. Соціально-демографічні групи та їх роль у соціальній структурі суспільства.

3. Теорія соціальної стратифікації П. Сорокіна.

4. М. Вебер про соціальну структуру суспільства.

5. Соціальна мобільність та її роль у житті суспільства.

Рекомендована література:

1. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Введение в социологию.-К.,1996.-С.101-124.

2. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.-С.314-325.

Тема: СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ, СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ

ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

План семінарського заняття

1. Поняття «соціальна взаємодія». Особливості соціальної взаємодії на макро- та

мікрорівнях.

2. Місце соціальних норм та санкцій у соціальної взаємодії. Девіантна поведінка,

її види та причини.

3. Соціальні відносини: поняття, види та механізм формування.

Теми рефератів

1. Проблеми соціальної взаємодії в концепції М. Вебера.

2. П. Сорокін про сутність соціальної взаємодії.

3. Роль соціальних норм та санкцій у соціальній взаємодії особистості.

4. Механізм формування соціальних відносин.

Рекомендована література:

1. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Введение в социологию.-К.,1996.-С.194-210.

2. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций.-М.,1996.-С.49-51; 116-

130.

3. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.-С.243-249.

4. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології (від Античності до початку ХХ ст.).

-К.,1993.

Тема: СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ СУСПІЛЬСТВА

Теми рефератів

1. Соціальні інститути і соціальні групи.

2. К. Маркс та М. Вебер про взаємозв’язок економіки з іншими сферами суспільного

життя.

3. Соціологічне бачення політичного процесу в сучасних умовах нашого суспільства.

4. Сімейні відносини та демографічна політика ка сучасному етапі розвитку сусп

ільства.

5. Сім’я як об’єкт соціологічного дослідження.

266

Юрій М.Ф. Соціологія

Рекомендована література:

1. С. Войтович. Проблема соціальних інститутів у соціології //Соціологія: теорія,

методи, маркетинг.-1999.-№2.

2. Проневская И.В. Семья в социальной философии Сократа, Платона и Аристотеля

//Вест. Моск. у-та Сер. Социология и политика.-1998.-№4.

3. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций. – М.,1996.-С.49-51; 131-141.

4. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.-С.249-257.

Тема: ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Питання до самостійного вивчення теми

1. Які існують основні теоретичні концепції особистості?

2. Розкрийте сутність внутрішніх детермінантів соціальної поведінки особистості.

3. Соціалізація індивідів та її основні типи.

4. Розкрийте проблему ресоціалізації особистості.

5. Вкажіть співвідношення чи розбіжності ціннісних орієнтацій західного і укра

їнського суспільства.

Рекомендована література:

1. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Введение в социологию.-К.,1996.-С.172-192.

2. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций.-М.,1996.-С.94-105.

3. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.-С.358-376.

Тема: ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Питання до самостійної вивчення теми

1. Предмет, завдання та функції економічної соціології.

2. Економічна соціологія у поглядах М. Вебера, К. Маркса та Н. Смелзера.

3. Розкрийте сутність методів прикладного соціологічного аналізу: проблемного,

технологічного, структурного, інституціонального, генетичного, оцінюючого.

4. Яка роль потреб та інтересу в економічній діяльності особистості та групи.

5. Поняття господарської культури та влади. Функції господарської культури.

Рекомендована література:

1. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма //Избр. произведения.-

М.,1990.-С.44-59.

2. Дорин А.В. Экономическая философия: Учеб. пособие.-Мн.,1997.-С.4-20.

3. Соколова Г.Н. Экономическая социология: Учеб. для вузов.-Мн.,1998.-С.7-17,

215-236.

Тема: ЛЮДИНА У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

План семінарського заняття

1. Методологічне значення вчень М. Вебера та В. Зомбарта про підприємницький

дух.

2. Поняття «відхиляюча поведінка», її фактори та значення у трудових відносинах.

267

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

3. Сутність, типи, види, методи аналізу і функції соціально-трудової мобільності.

4. Особливості поведінки людини в процесі становлення ринкових відносин.

Теми рефератів

1. М. Вебер про підприємницький рух.

2. Методологічне значення понять «поведінка» і «відхиляюча поведінка» у сфері

трудових відносин.

3. Соціальна мобільність М. Вебера та її роль в сучасних трудових відносин.

4. Особливості поведінки людини в умовах переходу до ринкових відносин.

Рекомендована література:

1. Радаев В.В. Экономическая социология. Курс лекций: Учеб. пособие.-М.,1997.-

С.155-182.

2. Соколова Г.Н. Экономическая социология: Учеб. для вузов.-Мн.,1998.-С.7-17,

238-267.

Тема: ПРОГРАМУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

План семінарського заняття

1. Визначення мети та завдання дослідження.

2. Стратегічний план дослідження. Види стратегічних планів: формулятивний,

описовий, експериментальний.

3. Вибірка та її роль у соціологічному дослідженні.

Теми рефератів

1. Об’єкт та предмет соціологічного дослідження.

2. Стратегічний план соціологічного дослідження та його види.

3. Вибірковий метод у соціологічному дослідженні.

Рекомендована література:

1. Лукашевич Н.П. Туленков Н.В. Введение в социологию. - К.,1996. - С.232-241,

245-251.

2. Ньюман Л. Полевое исследование //Социс.-1999.-№4.

3. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций.-М.,1996.-С.190-196.

4. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие /Под общ. ред. В.П.Андрущенко,

Н.И.Горлача.-Х.,1996.-С.657-684.

Тема: ОПИТУВАННЯ, СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ

У СОЦІОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

План семінарського заняття

1. Мета та завдання наукового спостереження, його особливості.

2. Методи аналізу документів. Інтерв’ю та його види.

3. Питання як інструмент добування даних. Організація анкетного опитування.

4. Експеримент та соціометричне опитування.

Теми рефератів

1. Види опитування в соціологічному дослідженні та їх роль у розвитку суспільства.

2. Обробка та аналіз емпіричних даних.

Рекомендована література:

1. Лукашевич Н.П. Туленков Н.В. Введение в социологию.-К.,1996.-С.242-244, 252-

262.

268

Юрій М.Ф. Соціологія

2. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций.-М.,1996.-С.196-203.

3. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение,

понимание социальной реальности.-М.,1999.-С.194-386.

Тема: СОЦІОЛОГІЧНА ПРАКТИКА

По-перше, передбачає 2 години аудиторного заняття. На якому затверджується

тема соціологічного дослідження; вид опитування; створення груп із проведення досл

ідження; розподіл обов’язків при проведенні дослідження; строк виконання.

По-друге, передбачає 8 годин на проведення соціологічного дослідження, обробку

та аналіз отриманих даних, а також написання рекомендації.

б) Самостійна робота

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ З КУРСУ «СОЦІОЛОГІЯ»

Методичні поради спрямовані на те, щоб при самостійному вивченні тем курсу,

студенти звернули увагу на головні поняття тем, за допомогою яких можна краще засво

їти ті чи інші теми.

Тема: СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

При самостійному вивченні даної теми слід, насамперед, усвідомити та розкрити

сутність поняття «соціологія». У зв’язку з цим необхідно звернути особливу увагу

на зміст понять «предмет» і «об’єкт» соціології, з’ясувати сутність поняття «соціальне».

З’ясувавши сутність вказаних понять, слід перейти до розгляду структури соціолог

ії. Вивчаючи структуру, слід звернути увагу на зміст мікро- та макросоціології та їх

роль у дослідженні суспільних процесів. Усвідомити і показати роль емпіричних,

фундаментальних і прикладних соціологічних досліджень під час вивчення суспільних

явищ. Крім того, необхідно усвідомити значення та сутність основних функцій

не тільки в теоретичному плані, але й у практичному.

При вивченні теми слід використовувати не тільки підручники та навчальні пос

ібники, але й додаткову рекомендовану літературу.

Тема: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Вивчення даної теми передбачає ознайомлення студентів із процесом становлення,

виникнення та розвитку соціології.

У зв’язку з цим слід звернути увагу на вчення про суспільство давньогрецьких

мислителів, особливо Демокріта, Платона, Арістотеля.

З’ясувавши сутність учень давньогрецьких мислителів, необхідно перейти до

розгляду вчень про суспільство епохи Середньовіччя та Відродження. Особливу увагу

слід зосередити на вченнях Т. Мора та Т. Кампанели.

Вивчаючи соціальні теорії ХVІІ-ХVIII ст., студентам доцільно розібратися в сутност

і соціальних знань цього періоду, в людині і в суспільстві. При цьому необхідно

з’ясувати історичні передумови вивчення даної проблеми.

З’ясувавши історичні передумови вивчення знань про людину і суспільство, необх

ідно звернути увагу на ідеї про суспільство А. Сен-Симона.

Роблячи підсумки протосоціологічного етапу, студентам слід з’ясувати його місце

та роль у процесі виникнення соціології як науки.

269

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

Особливу увагу необхідно зосередити на академічному етапі розвитку соціологічного

знання. При вивченні даного етапу, студентам слід не тільки ознайомитися з біограф

ією О. Конта як родоначальника соціології, але й з’ясувати сутність вчення про три

стадії розвитку суспільства, соціальної статики та динаміки.

Крім того, слід звернути увагу на сутність концепцій основних напрямів XIX і XX ст.

Вивчаючи розвиток соціології ХІХ-ХХ ст., доцільно розкрити сутність теоретичних

учень про суспільство М. Вебера, П. Сорокіна, Е. Дюркгейма, К. Маркса та

Ф. Енгельса.

При вивченні даної теми, слід використовувати вказану в робочій програмі рекомендовану

літературу.

Тема: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГИ В УКРАЇНІ

Вивчення даної теми передбачає розкриття сутності становлення і формування

соціальної думки на Україні.

При вивченні теми, перш за все, необхідно звернути увагу на особливості формування

соціальних вчень у Київській Русі: на соціальні вчення київського митрополита

Іларіона, літописця Нестора і князя Володимира Мономаха. Засвоївши сутність

вчень мислителів Київської Русі, слід перейти до розгляду сутності соціально-пол

ітичних концепцій представників Києво-Могилянської академії. При вивченні соц

іально-політичних концепцій, які існували в Києво-Могилянській академії, необх

ідно звернути увагу на вчення П. Могили, Ф. Прокоповича.

Особливе місце при вивченні соціально-політичної спадщини займає вчення

Г. Сковороди. У зв’язку з цим слід звернути увагу на вчення про ідеальне суспільство,

про сутність людини та сенсу її життя.

Розглядаючи вчення епохи Просвітництва в Україні, необхідно приділити увагу

інтерпретації концепцій суспільного договору і природного права (Я. Козельський,

В. Каспист та ін.). При цьому визначити, які погляди мислителів інших країн вплинули

на створення даної концепції і чому.

Вивчаючи основні напрями розвитку суспільно-політичної думки в Україні XIX

- початку XX ст., перш за все, слід зрозуміти погляди на суспільство М. Максимовича.

З’ясувавши сутність його концепції, доцільно перейти до розгляду вчень ліберально-

демократичного (В. Антонович, М. Драгоманов, П. Куліш та ін.) та революційнодемократичного

(Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка та ін.) напрямів.

Важливе місце у спадщині суспільної думки в Україні другої половини XIX - початку

XX ст. займають проблеми теоретичної соціології М. Ковалевського. Тому при

вивченні його спадщини необхідно звернути увагу на сутність вчення про соціальнопол

ітичні явища.

Вивчаючи проблему національного відродження на початку XX ст., слід зупинитися

на поглядах В. Винниченка, М. Грушевського, Н. Хвильового.

При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на рекомендовану літературу,

наведену в робочій програмі.

Тема: СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСТЬ, ТИПИ, ТЕНДНЕЦІЇ РОЗВИТКУ

Вивчення даної теми передбачає усвідомлення сутності, типів і тенденції розвитку

суспільства. У зв’язку з цим передбачається не тільки начитка лекцій, але й

самостійна робота студентів.

270

Юрій М.Ф. Соціологія

При закріпленні матеріалу, насамперед, необхідно з’ясувати, що собою являють

головні ознаки та елементи суспільства. Далі, на основі засвоєних головних ознак та

елементів, слід перейти до розгляду еволюції становлення і функціонування суспільства.

Аналіз еволюційного розвитку суспільства доцільно здійснювати на основі соц

іально-філософської думки, починаючи з Стародавнього світу і закінчуючи сучасними

концепціями.

Особливу увагу при вивченні даної теми слід звернути на сутність соціальної системи.

Тому студентам необхідно засвоїти зміст таких понять, як «суспільство», «соц

іальна система», «соціальні зв’язки», «соціальні відносини». З’ясувавши сутність вищевказаних

понять, можна приступити до аналізу трансформаційних процесів на

основні уявлень про головні ознаки та елементи суспільства. Крім того, виходячи з

освоєння змісту головних понять, необхідно дати аналіз процесам, що відбуваються

у нашому суспільстві на сучасному етапі.

Щоб глибше засвоїти матеріал теми, студентам слід використовувати рекомендовану

літературу, що наводиться в робочій програмі.

Тема: СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА І СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

Приступаючи до вивченні даної теми, студентам перш за все необхідно засвоїти

сутність таких понять, як: «соціальна структура», «соціальна спільність», «соціальна

група», «соціальний інститут», «соціальна організація», «особистість».

З’ясувавши сутність вказаних понять, доцільно перейти до розгляду поняття «соц

іальна стратифікація».

При вивченні теорії соціальної стратифікації необхідно не тільки проаналізувати

різні підходи до даної теорії, але й з’ясувати сутність її видів (закритої і відкритої).

Розглядаючи сутність теорії соціальної стратифікації, слід звернути увагу на підходи

до даної теорії Р. Дарендорфа та П.А. Сорокіна. Крім того, необхідно з’ясувати

відмінності між марксистським підходом до розуміння соціально-класової структури

суспільства та теорією соціальної стратифікації. При аналізі різних підходів до даної

проблеми, студентам бажано ознайомитися, наприклад, з роботами В.І. Леніна «Великий

почин» та П.А. Сорокіна «Соціальна стратифікація і мобільність».

Далі необхідно перейти до з’ясування сутності поняття «соціальна мобільність»,

її типів, і ролі на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

Завершуючи вивчення даної теми, студентам доцільно звернути увагу на види

соціальних груп та їх роль у житті суспільства. При цьому важлива роль відводиться

вивченню такої соціальної групи, як молодь.

Вивчаючи дану тему, студентам необхідно використовувати рекомендовану літературу,

що наводиться в робочій програмі.

Тема: СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ, СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ

ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Вивчення даної теми передбачає, перш за все, з’ясування суті соціологічних понять:

«соціальна взаємодія», «соціальні відносини» та «соціальний контроль».

У процесі вивчення даних понять студенту слід не тільки розібратися в їх суті, але

й набути навичок у визначенні їх змісту і відмінностей.

З’ясовуючи поняття «соціальна взаємодія», необхідно не тільки усвідомити умови

та принципи, що лежать в основі різноманітних видів взаємодії, але й зрозуміти

сутність основних прийомів для їх оцінки.

271

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

Розглядаючи сутність поняття «соціальні відносини», слід визначити зміст і видові

особливості даного поняття, а також усвідомити їх роль у функціонуванні і розвитку

суспільних структур.

Стосовно розгляду поняття «соціальний/конфлікт», необхідно не тільки з’ясувати

причини виникнення конфліктів, їх типологію, але й шляхи їх вирішення та роль у

розвитку суспільства.

При вивченні даної теми доцільно використовувати не тільки підручники та навчальн

і посібники, але й такі праці, як: «Классы и классовый конфликт в индустриальном

обществе» Р. Дарендорф та «Протестантская этика и дух капитализма» (розділ:

«Дух капитализма») М. Вебера.

Ознайомлення з першоджерелами дасть можливість глибше осмислити сутність

теми, що вивчається, допоможе розкрити природу не тільки соціальної взаємодії,

соціальних відносин але й соціального конфлікту.

Завершуючи вивчення теми, слід зупинитися на розкритті поняття «соціальний

контроль» та його значення у вирішенні соціальних конфліктів і в удосконаленні соц

іальних відносин. При цьому студенти мають з’ясувати елементи та механізми соц

іального контролю.

Тема: СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ СУСПІЛЬСТВА

Вивчення теми передбачає з’ясування сутності ролі соціальних інститутів у сусп

ільному житті.

У зв’язку з цим студентам слід звернути увагу на розкриття змісту поняття «соц

іальний інститут».

З’ясувавши сутність поняття «соціальний інститут», необхідно перейти до розгляду

типів соціальних інститутів та їх основних функцій. При цьому потрібно відмітити,

що виникнення соціальних інститутів викликано соціальними потребами людей.

Тому слід з’ясувати зміст поняття «потреби».

Важливим моментом розкриття сутності соціальних інститутів є інституціоналі-

зація. З’ясувавши сутність даного поняття, можна перейти до розгляду таких інститутів,

як економічний, політичний, соціально-культурний.

Оскільки «економічний інститут» буде розглядатися в темах 9, 10, при вивченн

і даної теми слід зосередити увагу на розкритті сутності такого соціального

інституту, як сім’я. При вивченні сім’ї потрібно не тільки з’ясувати зміст поняття

«сім’я» та її основних функцій, але й визначити сутність структури та типології.

Крім того, виявити зміст зв’язку сім’ї з іншими соціальними інститутами. Для

більш глибокого освоєння сутності сім’ї студентам слід ознайомитися з роботою

Ф. Енгельса «Происхождение семьи, частной собственности и государства» (розділ

«Семья»).

Далі слід перейти до з’ясування ролі такого соціального інституту, як засоби масово

ї інформації. При розкритті сутності даного інституту потрібно звернути увагу на специф

іку, функції і основні тенденції розвитку та їх значення в процесі соціалізації особистост

і.

Тема: ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Приступаючи до вивчення даної теми, слід усвідомити, що соціологія досліджує

проблеми людини з метою більш глибокого розуміння соціальної реальності, со272

Юрій М.Ф. Соціологія

ціальних зв’язків і взаємодії. Спочатку необхідно з’ясувати два підходи, що пояснюють

природу людини - біологізаторський та соціологізаторський. Визначити зміст понять

«людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність».

Найбільш поширеними теоретичними концепціями особистості є теорія когнітивного

розвитку Ж. Піаже, теорія моралі Колберга, концепція дзеркальної самості Ч.Х.

Кулі та концепція Дж.Ч. Міда.

Соціалізація – це процеси через які людина набуває знань, цінностей та форм

поведінки, необхідних для ефективної участі в суспільному житті. До типів соціалі-

зації відносяться: 1) первинна соціалізація; 2) рольова соціалізація.

Проаналізуйте визначення Р. Гоулда: «Ресоціалізація – це навчання новим формам

поведінки, які замінять раніше набуті».

Під час вивчення теми потрібно звернути увагу на значимість ціннісних орієнтацій

особистості в системі соціальних зв’язків.

Тема: ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Основним завданням при вивченні даної теми є з’ясування значимості економі-

чної соціології в сучасних умовах. Тому студентам необхідно звернути увагу на виявлення

сутності економічної соціології. У зв’язку з цим доцільно зосередитись на засво

єнні предмета, на завданнях та функціях даної науки. Ознайомитися та усвідомити

сутність економічної соціології у вченнях М. Вебера, К. Маркса та Н. Смелзера.

Слід звернути увагу на те, що основне призначення економічної соціології поляга

є в тому, щоб вивчити поведінковий механізм людей у сфері економічних відносин.

При вивченні теми необхідно звернути увагу на сутність потреб та інтересів, на їх

місце і роль у сфері економічної діяльності людей.

Важливе значення відводиться розгляду сутності поняття «господарська культура

» та її функціям.

Як і кожна наука, економічна соціологія також має свої методи прикладного соц

іологічного аналізу. Тому доцільно дати аналіз проблемному, технологічному, структурному,

інституціональному, генетичному та оцінювальному методам.

Тема: ЛЮДИНА У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Вивчаючи дану тему, необхідно з’ясувати історичні типи підприємництва, що

склалися, а також розкрити сутність призначення господарчої організації.

Далі, слід розглянути роль економічних потреб, а також типи соціальних та соц

іально-економічних груп.

Розглядаючи сутність економічної поведінки, її типи і форми виявлення, студенти

мають звернути увагу на роботу М. Вебера «Протестантская этика и дух капитализма

» (розділ «Дух капитализма»), в якій розкривається зміст поняття «соціальна дія».

Особливу увагу при розгляді економічної поведінки слід приділити такому поняттю,

як «відхиляюча поведінка» та її факторам (вимушені обставини, некомпетентність,

соціально-порівняльний мотив, інновації тощо).

Розкривши сутність економічної поведінки, потрібно перейти до з’ясування

змісту трудового конфлікту, його типів та структури.

Завершуючи вивчення теми, студенти мають звернути увагу на розкриття поняття

«соціально-трудова мобільність», на роль її типів, видів і функцій у сфері трудової

діяльності.

273

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

Тема: ПРОГРАМУАВННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

Вивчення теми передбачає засвоєння студентами основних елементів структури

програми та організацію соціологічного дослідження.

При з’ясуванні сутності програми слід визначити зміст предмета та об’єкта досл

ідження, роль, мету та завдання соціологічного дослідження, а також методологічно

ї, емпіричної і операціональної інтерпретацій.

Розглядаючи сутність структури програми, необхідно звернути увагу на побудову

гіпотези. У зв’язку з цим доцільно з’ясувати, яких видів буває гіпотеза, які вимоги

до неї висуваються.

Далі слід зупинитися на вивченні стратегічного плану соціологічного дослідження,

а також значимості сітьового графіку в організації проведення дослідження.

Особливу увагу необхідно звернути на сутність вибірки при підготовці проведення

соціологічного дослідження.

Завершуючи вивчення теми, потрібно зупинитися на розгляді специфіки орган

ізації прикладного дослідження. Крім того, звернути увагу на особливості польової

роботи, пілотажного дослідження та структури звіту.

Тема: ОБРОБКА ТА АНАЛІЗ ЕМПІРИЧНИХ ДАНИХ

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що заключний етап емпіричного

соціологічного дослідження передбачає обробку, аналіз та інтерпретацію даних, отримання

емпірично обгрунтованих узагальнень, висновків і рекомендацій.

У зв’язку з цим необхідно зрозуміти, що являє собою обробка даних та з яких

компонентів вона складається. Окрім того, слід засвоїти сутність методів отримання

первинної інформації.

Вивчаючи тему, потрібно розглянути сутність методу ранжирування при обробці

та аналізі даних. Визначити місце та роль комп’ютерних систем при обробці даних, а

також розкрити структуру та сутність підсумкового рахунку.

Тема: СОЦІОЛОГІЧНА ПРАКТИКА

При підготовці до проведення соціологічного дослідження, необхідно обрати

предмет, об’єкт дослідження. Створити групу, яка братиме участь у дослідженні, а

також скласти сітьовий графік.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

Приступаючи до написання реферату, необхідно ознайомитися з навчальною, методичною

і науковою літературою. Ознайомившись з літературою, слід перейти до

складання плану. За своєю структурою план реферату включає: вступ, основну частину

і заключну частину. Після заключної частини наводиться список використаної

літератури за алфавітом з нумерацією.

Зміст вступу має відображати актуальність обраної теми. Основна частина повинна

розкривати головні питання теми. Заключна частина містить висновок основно

ї.

Література, що цитується, береться в липки. У кінці цитати ставлять дужки, де вказують

порядковий номер джерела і сторінку [1,с.2].

274

Юрій М.Ф. Соціологія

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ПЕРШОДЖЕРЕЛ

При вивченні першоджерел слід звернути увагу на те, до якої теми теоретичного курсу

дане першоджерело відноситься. Це дає змогу глибше його вивчати, оскільки вивчення

термінів тієї чи іншої теми курсу сприяє розкриттю сутності праці. Так, наприклад, при

вивченні праці П. Сорокіна «Социальная стратификация и мобильность», студентам слід

з’ясувати сутність понять: «стратифікація», «страт», «клас», «мобільність», «верифікація»,

«флуктація» та «клас». Звернути увагу на те, яке методологічне значення має праця П. Сорок

іна на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

При вивченні першоджерела слід прочитати передмову, щоб ознайомитися з біограф

ією автора. Крім того, під час вивчення необхідно користуватися соціологічними

словниками, методичною літературою для глибшого засвоєння термінів, що зустрі-

чаються при вивченні першоджерел.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ

ДО ЗАЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

При підготовці до контролю самостійної роботи студентам, перш за все, слід ознайомитися

з методичними порадами щодо роботи над курсом. Потім потрібно перейти

до розгляду питань, які наводяться в робочому плані до даної теми.

Щодо підготовки до заліку, то слід використовувати конспект лекцій, підручники,

словники. Крім того, необхідно ознайомитись з питаннями, які винесені до залі-

ку, враховуючи різноманітні варіанти їх постановки.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Дайте визначення, що таке «соціологія» і розкрийте сутність, об’єкт і предмет

соціології.

2. Який зміст поняття «соціологія»?

3. Яка структура соціології та її значення при вивченні суспільства?

4. Що являють собою емпіричне, фундаментальне, і прикладне соціологічне досл

ідження?

5. Які існують основні функції соціології та який їх зміст?

6. Розкрийте сутність поглядів на суспільство мислителів стародавньої Греції –

Демокріта, Платона, Арістотеля.

7. Які існували соціальні теорії ХVII-ХVIII ст., та що характерно для них?

8. Розкрийте сутність ідеї нової науки про суспільство А. де Сен-Сімона.

9. У чому полягає соціологічна система О. Конта?

10. Які основні напрями існували в соціології ХТХ ст., і в чому їх сутність?

11. Сутність основних напрямів соціології XX ст.

12. М. Вебер та його теорія соціальної дії (за працею «Протестантська етика та

дух капіталізму»).

13. Розкрийте сутність концепції «соціологізму» та поняття соціального фактору

Е. Дюркгейма.

14. У чому полягає сутність інтегральної соціології П. Сорокіна?

15. Спираючись на працю П. Сорокіна «Социальная стратификация и мобильность

», розкрийте сутність соціальної стратифікації.

275

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

16. Що таке соціальна мобільність (за працею П. Сорокіна «Социальная стратификация

и мобильность»)?

17. На які проблеми суспільного життя звертали увагу мислителі Київської Русі?

18. Як розглядав суспільство Г.С. Сковорода?

19. Які проблеми теоретичної соціології знайшли відображення у вченні

М.М. Ковалевського?

20. Ще таке соціальна система та які головні її ознаки?

21. Дайте визначення поняття «суспільство» та вкажіть головні ознаки та елементи

суспільства.

22. Розкрийте еволюцію становлення та механізм функціонування соціуму в соц

іально-філософській думці Стародавнього світу.

23. Як розглядалось суспільство у концепціях мислителів XVI-ХVІІІ ст.?

24. Розкрийте сутність системно-механістичних та системно-органістичних

підходів до аналізу суспільства.

25. У чому полягає роль біологічних, географічних, демографічних, економічних

та соціокультурних чинників та їх вплив на функціонування суспільства?

26. Дайте визначення поняття «соціальна структура суспільства» та яка сутність

її елементів.

27. Що являють собою «соціальні спільноти», «соціальні групи» та «соціальні прошарки

»?

28. Яке місце в житті суспільства займають «соціальні потреби» та «соціальні інтереси

»?

29. Виходячи з суспільного розподілу праці, які компоненти соціальної структури

можливо виділити?

30. У чому полягає сутність теорії соціальної стратифікації?

31. Спираючись на працю П. Сорокіна «Социальная стратификация и мобильность

», розкрийте сутність економічної стратифікації.

32. Спираючись на працю П. Сорокіна «Социальная стратификация и мобильность

», розкрийте сутність професійної стратифікації.

33. У чому полягає сутність функціональної стратифікації?

34. Що розуміють під соціальною мобільністю?

35. Як розумів П. Сорокін (за працею «Социальная стратификация и мобильность

») сутність соціальної мобільності?

36. Що таке «соціальна взаємодія» і які її особливості?

37. Розкрийте роль соціальних норм та санкцій у соціальній взаємодії особистост

і, соціальної групи та спільності.

38. Дайте визначення поняття «соціальні відносини». Які види соціальних відносин

існують і в чому їх сутність?

39. Що розуміють під «соціальним конфліктом», яка їх типологія та класифікація?

40. Розкрийте сутність поняття «девіантна поведінка», яка її причина, та яких

видів вона буває.

41. Дайте визначення поняття «соціальні інститути» та розкрийте сутність їх

структури.

42. Розкрийте сутність тинів та функцій соціальних інститутів.

43. Яка роль економічних і політичних інститутів у формуванні потреб, інтересів,

цінностей різних груп, особистості?

44. Як розглядали К. Маркс та М. Вебер взаємозв’язок економіки та соціальної

сфери і в чому їх відмінність?

276

Юрій М.Ф. Соціологія

45. Який зміст понять «сім’я» і «шлюб» та в чому їх відмінність?

46. Розкрийте сутність, типології і функції сім’ї.

47. Що розуміють під демографічним процесом та яка його особливість сучасних

умовах нашого суспільств?

48. Які існують основні теоретичні концепції особистості? Дайте їм характеристику.

49. Що таке соціалізація індивідів та які її основні типи?

50. Розкрийте проблему ресоціалізації особистості.

51. Дайте визначення поняття «економічна соціологія» та розкрийте сутність її

предмета, завдання та функції.

52. Яка роль потреб та особистості, групи?

53. Як розглядали економічну соціологію К. Маркс, М. Вебер та Н. Смелзер?

54. Дайте визначення поняття «зайнятість».

55. У чому полягає проблема соціально-демографічної зайнятості?

56. У чому полягає неоднорідність ринку праці та які форми гнучкості зайнятості

існують?

57. Які існують соціальні механізми регулювання трудового найму?

58. Розкрийте сутність форм зайнятості та незайнятості.

59. Що таке соціально-трудова мобільність та яка її сутність?

60. Хто вважається суб’єктом економічних відносин?

61. Роль стимулювання та контролю у трудових відносинах.

62. Сутність інноваційної та «відхиляючої поведінки».

63. Мотивація у сфері праці, її сутність, види, рівні. Що таке трудовий конфлікт,

його сутність та показники?

64. Які існують типи, та яка соціальна структура трудового конфлікту?

65. Яке значення має соціальний контроль у сфері праці та які його функції, види,

типи?

66. Поняття соціологічне дослідження, його об’єкт та предмет.

67. Що являє собою наукова гіпотеза у соціологічному дослідженні? Розкрийте

сутність видів гіпотез.

68. Розкрийте сутність стратегічного плану дослідження та його видів.

69. Що таке вибірка, її сутність? Імовірнісний підхід та його сутність.

70. Місце цілеспрямованого підходу в соціологічному дослідженні.

71. Для чого потрібні загальні правила формування вибірки?

72. Яке значення має метод спостереження у соціологічному дослідженні?

73. Що являє собою контент-аналіз?

74. Опитування, його види та їх специфіка.

75. Інтерв’ю та його види.

76. Стратегічний план дослідження та його види.

77. Що являє собою програма соціологічного дослідження?

78. У чому полягає сутність експериментального методу та соціометричного опитування?

277

Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

Зразок білета до заліку

1. Спираючись на працю П. Сорокіна «Социальная стратификация и мобильность»,

розкрийте сутність економічної стратифікації.

2. Із перерахованих функцій вкажіть ті, що належать сім’ї:

• виховна;

• прогнозуюча;

• дітонародження;

• світоглядна;

• господарська;

• управлінська;

• побутова;

• описова;

• дозвіллєва;

• критична.

278

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з вивчення курсу “ СОЦІОЛОГІЯ”