5. Наростання суперечливостей економічного розвитку Франції 1945-1990рр.

Франція після другої світової війни швидко модернізувала своє господарство. У структурі господарства зменшилася частка сільського господарства, галузей добувної промисловості, транспорту, зв'язку. Розширилася сфера матеріального виробництва. Важливою особливістю повоєнного розвитку Франціїбуло збільшення обсягу інвестицій. Значно посилилося державне втручання в господарське життя. В 1944—1947 pp. було проведено націоналізацію вугільної, авіаційної галузей, електростанцій, повітряного флоту. У 1954—1957 pp. господарство Франції розвивалося за планом модернізації економіки. Третій план (1958—1961 pp.) проголосив перехід від протекціонізму до "відкритої економіки". Повоєнний період характеризувався швидким зростан-ням концентрації та централізації капіталу. Цей процесс відбувався у двох напрямах: злиття великих і середніх капіталів, розорення і об'єднання невеликих сімейних і ремісничих підприємств. Однією з ознак французької економіки було зміщення позицій іноземного капіталу. Економіка Франції у 70—80-х роках розвивалася надзвичайно динамічно. На початку 70-х років Франція перетворилася на одну з найрозвиненіших країн світу. Однак на початку 80-х років у Франції спостерігалися значний бюджетний дефіцит, посилення інфляції.

6. Проаналізуйте зміст та значення реформи 1965р. В Україні.

У 1965 р. до влади в СРСР прийшло нове партiйно-державне керiвництво, очолене Л. Брежневим. Свою дiяльнiсть воно також роэпочало з економiчної реформи, яка часто ототожнюсться з iменем тогочасного Голови Ради Мiнiстрiв СРСР О. Косигiна. Цією реформою передбачалось: скоротити планові показники для пiдприемств, створити на пiдприемствах фонди матерiального стимулювання; фiнансувати промислове будівництво шляхом кредитування, а не дотацiй; лiквiдувати раднаргоспи і вiдновити галузеву систему управлiння; підвищити закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцію; перерозподiлити долю нацiонального прибутку на користь аграрного сектору. Першi кроки реформи принесли позитивнi результати, але це тривало недовго. Причини невдачi економiчних реформ 50—60-х рокiв лежать в основi тоталiтарно керованоi економiки, якою й була економiка радянська. Економiчне реформування не могло принести ycпixy без полiтичних змін, демократизації і без реального суверенiтету республiк.

1. Оригінальна концепція … Аристотеля

2. Ж.Б.Сейвважав, щокожна форма доходумаєсвоє джерело.Якийз нихпороджуєпраця?ЗП

3. Л. Вальрас … лозанськая школа

4. В запропонованому г) Т. Мальтус ?

5. Теорія, яка виходить з уявлень про вирішальний вплив грошової маси на ціни, інфляцію та хід економічних процесів називається…количественная теория денег

6. Якакраїнавикористовувала?США

7. Хто з американських?А.Линкольн

8. Хто є автором?Т. Джефферсон

9. Світове значення …Фултон

10. Хто очолив УЦР? М.Грушевський

Екзаменаційний білет №23

1. В чому полягали особливості що призвели до виникнення трудової теорії вартості у Англії та Франції.

Засновником класичної буржуазної політичної економії в Англії був Вільям Петті (1623—1687) він є засновником трудової теорії вартості, він перший у Європі дійшов висновку, що джерелом вартості є праця. Обґрунтуванню цього положення присвячене його вчення про "природну ціну": якщо один товар обмінюється на інший, то останній є природною ціною першого. Товари рівні один одному, якщо в них уречевлена однакова кількість праці. Вартість товарів вимірюється робочим часом, що витрачений на їх виробництво, і залежить від продуктивності праці. Учений зробив висновок, що вартість створюється не будь-якою працею, а тією, що витрачена на виробництво золота й срібла.

Генезис класичної школи політекономії у Франції відбувався в інших історичних умовах, ніж в Англії. П. Буагільбер, як і В. Петті, був прихильником трудової теорії вартості, "істинну вартість" товару визначав працею, а мірою вартості вважав робочий час. Учений стверджував, що всі предмети й товари мають постійно перебувати в рівновазі та зберігати ціну пропорційно до відносин між ними та згідно з витратами, які слід здійснити для їх виробництва. За теорією П. Буагільбера, розподіл праці між галузями має здійснюватися шляхом вільної конкуренції.