- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
1. Неолиберализм
Либерализм стал первой по времени рождения мировой идеологией, и он же первым испытал идейный кризис в 1930-х гг. Но либерализм не исчез. Он превратился в неолиберализм, характерными чертами которого стали отказ от требования невмешательства государства в экономическую жизнь, активное социальное реформирование, борьба за равенство всех категорий населения.
Примерами неолиберальной идеологии и политики могут служить социальные и экономические реформы в США, проводимые президентом Рузвельтом в 1930-е гг. и Кеннеди в 1960-е. «Новый курс» показал свою эффективность, и не случайно Рузвельт четырежды переизбирался президентом США.
Виднейшими теоретиками неолиберализма стали экономисты Дж. М. Кейнс, Дж. К. Гэлбрейт и др.
С середины 1970-х гг. неолиберализм пребывает в состоянии кризиса.
2. Неоконсерватизм и новые правые
С середины 1970-х гг. появляется неоконсерватизм. Новизна - свободное предпринимательство, права индивида, отрицательное отношение к социальному равенству и пр. Защита либеральных ценностей стала частью консерватизма. Многие его положения стали частью национальной традиции многих западных стран.
В 1979 г. Под руководством М. Тэтчер консерваторы завоевали власть в Англии. В США к власти пришла администрация Р. Рейгана. Проводились экономические преобразования в большинства западных стран.
Неоконсерваторы резко выступали против методов регулирования экономики. Они пытались возродить прежнее значение семьи, церкови, школы, армии, общественных организаций.
Пик влияния неоконсерваторов (неоконов) приходился на 80-е гг. XX в., когда они возглавляли почти все ведущие страны Запада.
Сам неоконсерватизм был неоднородным течением. В его среде сосуществовали политики традиционных партий, деятели церкви, интеллектуальные круги, новые правые.
В начале XXI в. неоконсерваторы вновь оказались у штурвала власти в США.
3. Идеологические поиски социалистов
Идеология социалистов в середине XX в. оказалась в глубоком кризисе, т.к. стали малоотличимы от неолибералов. Выйти из кризиса пытались разными способами в виде различных идейно-политических течений, известных как новые левые. Популярными были философ Г. Маркузе, социолог Ч. Р. Миллс, деятель Ф. Фанон, Р. Дебре, философ А. Негри. Отличие новых левых от «старых» стало отрицание большинства положений традиционных социалистических движений
Левых студенческие движения конца 1960-х, охватили почти все западные страны. Самым известным из этих выступлений был Парижский май 1968 г., в ходе которого мятежные студенты на короткое время стали хозяевами страны. Впрочем, мировая студенческая революция 1968 г., изменив в мире все, не создала ничего. Не случайно вскоре начался распад организаций новых левых, а наиболее радикально настроенные из них перешли к терроризму.
К началу 1980-х гг. новые левые почти сошли с политической сцены.
В 1970-х гг. в коммунистическом движении стран Западной Европы появилось еще одно идеологическое и политическое направление — еврокоммунизм. Главной чертой был «исторический компромисс» — отказ от идеи революции, диктатуры пролетариата, поддержка членства своих стран в НАТО, позитивное отношение к европейской интеграции, осуждение СССР за тоталитаризм.
