3. Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів

Загальновиробничі витрати – це витрати на організацію виробництва та управління цехами, відділеннями та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати пов’язані з управлінням та експлуатацією машин та обладнання.

До загальновиробничих витрат належать:

1. Витрати на управління виробництвом;

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

4. Витрати на утримання, експлуатацію , ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необхідних активів загальновиробничого призначення;

5. Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

6. Витрати на опалення, освітлення , водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу;

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

9. Інші витрати.

Непрямі витрати основних виробничих підрозділів за джерелом їх формування, складаються з двох груп:

• внутрішні непрямі витрати, місцем виникнення яких є без­ посередньо певний підрозділ;

• непрямі витрати, пов'язані з послугами підрозділів допомі­жного і обслуговуючого виробництв.

Як зазначалося, розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропор­ційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:

• прямого розподілу;

• поетапного, або повторного розподілу;

• системи рівнянь.

Щоб з'ясувати зміст названих методів, розглянемо умовний приклад.

Нехай підприємство має два основні виробничі підрозділи і два підрозділи допоміжного і обслуговуючого виробництв. Їхні витрати за квартал (без урахування витрат підрозділів допоміж­ного й обслуговуючого виробництв у кошторисах основних струк­турних одиниць) складають:

• основні виробничі підрозділи 1 і 2 (В1 і В2)— відповідно 120 000 грн. і 80 000 грн.;

• допоміжний і обслуговуючий підрозділи 1 і 2 (Д1 і Д2) — відповідно 20 000 грн. і 10 000 грн.

Необхідно обчислити витрати основних виробничих підрозді­лів з урахуванням послуг структурних одиниць допоміжного й обслуговуючого виробництв за допомогою методів прямого роз­поділу, повторного розподілу і системи рівнянь.

Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допо­міжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні ви­робничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв.

Представлений метод простий і зручний у використанні. Сфе­ра його застосування обмежується ситуаціями, коли взаємні по­слуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів мають відносно незначний обсяг.

Метод повторного розподілу. За цього підходу витрати кож­ного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває доти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перероз­поділ є недоцільним. Коли такий момент настає, вказані суми ви­трат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, минаючи розподіл на допоміжні й обслуговуючі підрозділи, і процес роз­поділу на цьому завершується.

Цей метод є більш точним, ніж метод прямого розподілу, але й більш трудомістким. Його застосовують тоді, коли не можна ігно­рувати взаємні послуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Метод системи рівнянь. Цей метод ідейно повторює поперед­ній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов'яза­ному із положеннями теорії рядів.