1.1.3. Вантажопоршневі манометри

У вантажопоршневих манометрах (рис. 1.4) вимірюваний тиск визначається навантаженням на поршень, який переміщується в середовищі що знаходиться під тиском. Вони використовуються як прилади високої точності для перевірки і градуювання пружинних манометрів.

Рис. 1.4. Вантажопоршневий манометр:

1 – зразкові вантажі; 2 – тарілка; 3 – поршень; 4 – лійка;

5 – вантажна колонка; 6 – штуцери для під’єднання пружинних

манометрів; 7 – вентилі; 8 – спускний вентиль;

9 – шток пресу; 10 – запірний вентиль колонки;

11 – штурвал пресу.

1.2. Прилади для вимірювання вологості тіл

Прилади, що вимірюють вологість газів називають гігрометрами і психрометрами. Дія волосяного гігрометра базується на властивості волосся видовжуватися у міру підвищення вологості. Волосся має бути обезжиреним. Такий прилад не дуже точний. Гігрометр Ламбрехта (рис. 1.5) має металевий циліндр 1, заповнений ефіром, один торець якого відполірований. В циліндрі є патрубок для продування повітря і отвір для термометра 2. Під час продування повітря ефір випаровується, охолоджуючи циліндр. Для певної температури Т_р (точка роси) водяна пара поблизу поверхні циліндра стає насиченою і поліровка 3 мутніє. За значенням Т_р з таблиць знаходять Р_п = Р_нп(Т_р) яка і є абсолютною вологістю. Прилад невигідний в роботі, але його перевага в тому, що він не вимагає градуювання (абсолютний прилад).

В аспіраційному психрометрі та психрометрі Августа вимірюється різниця показів сухого і змоченого термометрів.

Останнім часом великого поширення набули електронні вологоміри, в датчиках яких характеристикою вологості є зміна електроопору чи електроємності шару матеріалу між електродами. Такі вологоміри зручні в роботі, компактні, але потребують регулярного тарування по аспіраційному психрометру, внаслідок зміни властивостей матеріалу між електродами.

1.3. Прилади для вимірювання витрат

Прилади, які вимірюють витрату називають витратомірами. В залежності від виду речовини вони діляться на витратоміри води, пари, газу тощо. Витратоміри бувають показувальними і самопишучими. Для визначення витрати і кількості рідини, газів, сипучих тіл, пари найчастіше користуються такими методами: змінного перепаду тиску, швидкісним, обємним і ваговим. У відповідності з методами вимірювань, вимірювальні прилади діляться на такі групи: витратоміри із звужувальним пристроєм, швидкісні витратоміри і лічильники, обємні лічильники, ротаметри тощо.

Найбільш широке використання для вимірювання витрат рідин і газів, що протікають трубопроводами мають витратоміри зі звужувальним пристроєм. Принцип їх дії оснований на зміні потенціальної енергії речовини, витрату якої визначають, коли вона протікає через штучно звужений переріз трубопровода. Такі витратоміри придатні для вимірювання кількості речовини, яка протікає по трубопроводу, лише за умови заповнення речовиною всього поперечного перерізу труби. Вихідними рівняннями для визначення кількості речовини при використанні витратомірів із звужувальним пристроєм є рівняння неперервності потоку і рівняння Бернуллі.

Витратомір складається із звужувального пристрою, що встановлюється в трубопроводі і служить для місцевого стиснення потоку (первинний перетворювач), диференційного манометра, призначеного для вимірювання різниці статичних тисків середовища до і після звужувального пристрою (вторинний прилад) і з’єднувальних ліній (двох трубок), що зв’язують між собою обидва прилади.

Звужувальний пристрій має круглий отвір, розташований концентрично відносно стінок труби, діаметр якого менший внутрішнього діаметра трубопровода. Для вимірювання витрат середовища найбільш поширеними є такі звужувальні пристрої: витратомірна діафрагма, витратомірне сопло і сопло Вентурі (рис. 1.6).

Експериментальним шляхом для таких звужувальних пристроїв знайдено точні значення коефіцієнта витрати , що дозволяє використовувати їх без попереднього градуювання. Точність вимірювання витрати за допомогою діафрагми залежить від гостроти вхідного краю отвору діфрагми.

Отвір має бути симетричним і його край не повинен мати скруглень, задирок і зазубрин.

Дифманометр може бути будь-якої конструкції, наприклад показувальним U-подібним скляним манометром, описаним вище, хоча часто, для зручності, в систему ставлять самопишучий прилад із вбудованим інтегратором. Шкали таких манометрів часто градуюють в обємних або масових одиницях витрат.

Ротаметри відносяться до приладів постійного перепаду тиску, які використовуються для вимірювання обємної витрати рідини або газу. Такі прилади установлюються в вертикальних трубопроводах. Зміна витрати викликає в ротаметрі відповідну зміну прохідного перерізу, в результаті чого перепад тиску в приладі залишається сталим. Ротаметри мають рівномірну шкалу, що разом із сталою втратою тиску є їх достоїнством. В залежності від конструкції ротаметри ділять на скляні і металеві. Перші з них є лабораторними показувальними приладами, а другі – промисловими безшкальними приладами з диференційно-трансформаторним перетворювачем, що працюють в комплекті з вторинними автоматичними приладами.

Н а рисунку 1.7 показана схема ротаметра, що складається з вертикальної скляної або металевої конусної трубки, всередині якої вільно переміщується циліндричний поплавок (ротор), виготовлений з нержавіючої сталі, дюралюмінію або ебоніту. Положення поплавка в конусній трубці визначає собою величину кільцевого зазору, що утворюється між трубою і поплавком при проходженні речовини. При підніманні поплавка цей зазор збільшується, а при опусканні – зменшується. Ротаметри випускаються діаметром умовного проходу 3-150 мм, на робочий тиск 0,6-32 МПа. Клас точності приладів 1; 1,5; 2,5; 4.