3. Ринкова конкуренція та ринкові стратегії організації з слабкою конкурентною позицією

Конкуренція (від лат. "concurrientia" - стикатися) означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

формами конкуренції: Внутрішньогалузева, Міжгалузева, Міжнародна, Досконала або чиста конкуренція, "Недосконала" (обмежена) конкуренція, Монополістична конкуренція, Олігополія.

Оцінка стратегічної позиції не є виключною потребою підприємства, що знаходиться в кризовому стані. Це загальномето-дологічна проблема, оскільки будь-яка стратегія ефективна тільки при умові визначення стратегічної сили (можливостей) та стратегічної слабкості (небезпек, загроз) підприємства. Але для кризового підприємства цей напрямок дослідження набуває підвищеного значення, оскільки саме в його процесі визначаються внутрішні можливості підприємства по нормалізації становища та виходу з стану кризи. Найбільш відомими та поширеними в спеціальній літературі методами діагностики є СВОТ-аналіз та стратегічний (портфельний) аналіз. Метод СВОТ-аналізу (англ. SWOT: S - сила (strength), W -слабкість (weakness), О - можливості (opportunities) і Т - загрози (treats)) є широко визнаним підходом, який дозволяє провести спільне вивчення зовнішнього та внутрішнього середовища. Використовуючи метод СВОТ, вдається встановити лінії зв'язку між силою та слабкістю, які притаманні підприємству, та зовнішніми загрозами і можливостями.

4. Філософська концепція стратегії.

Філософська концепція наголошує на загальному значенні стратегії для підприємства.

Стратегію можна розглядати як філософію, якою має керуватися організація, що її має. З цієї точки зору стратегія це:

-позиція, спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток;

-інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє;

-процес мислення, інтелектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур;

-відтворювана цінність, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу. Стратегію можна визначити як шаблон логічної, послідовної поведінки, яка складається на підприємстві свідомо чи стихійно. Стратегію можна визначити також як найважливіший елемент самовизначення підприємства чи організації.

5. Стратегічне планування.

Стратегі́чне планува́ння— це довгострокове планування на основі проміжних цілей. Стратегія визначається головною ціллю та проміжними цілями, які дозволяють досягнути головної цілі. Цілі, які визначають стратегічний план, називають стратегічними цілями. Стратегія також визначає, звідки взяти ресурси для досягнення цілей і як їх розподілити.

Процес планування охоплює чотири етапи: аналіз, планування, реалізація і контроль.

Процес планування починається з повного аналізу ситуації справ в компанії. Компанія повинна проаналізувати середовище, в якому вона функціонує, для виявлення сприятливих можливостей і уникнення загроз.

Місія визначає основну ціль компанії: чого вона хоче досягнути в широкому розумінні. Місія повинна бути реалістична, конкретна, базуватись на специфічних здібностях, стимулювати.

Ціль стратегічного планування полягає в пошуку способів оптимального розподілу сил компанії для використання в своїх інтересах привабливих можливостей маркетингового середовища. Тому в більшості СЕБ оцінюється у двох вимірах – з точки зору привабливості ринку і галузі, до яких відносяться СЕБ, і з точки зору міцності становища СЕБ на цьому ринку чи в цій галузі промисловості. Аналіз бізнес-портфеля компанії також повинен попередити вкладання коштів в ринки, які здаються привабливими, однак насправді не мають стійкості.