12. Стратегічне бачення та стратегічна позиція.

Стратегічне бачення є своєрідною мисленою подорожжю від відомого до невідомого, створенням майбутнього шляхом синтезування відомих фактів, мрій, можливостей. Бачення завжди стосується майбутнього, спонукає керівника налагоджувати «міст» між сьогоденням і майбутнім організації. Зосередившись на баченні майбутнього, керівник оперує емоційними і духовними ресурсами організації, її цінностями, обов’язками, спрямуваннями, що вимагає навичок стратегічного бачення, здатності викликати з безлічі образів, прогнозів і їх варіантів чітке уявлення простого, зрозумілого, очікуваного і захоплюючого майбутнього.

Стратегічне бачення підприємства пов’язане з окресленням напрямів, за якими воно розвиватиметься, а також місця на ринку, яке займе товар чи послуга фірми. Воно ґрунтується на уявленнях керівників, менеджерів про довгостроковий розвиток компанії, про способи, джерела, ресурси досягнення нею довгострокових конкурентних переваг. Стратегічне бачення визначає маршрут руху компанії в успішне майбутнє. Від нього залежить вибір технологій, орієнтація на цільові аудиторії, географічні та товарні ринки. На його основі вимальовують перспективні можливості, майбутній образ фірми.

Отже, стратегічне бачення є важливою передумовою успішного бізнесу. Адже правильно обраний, належно обґрунтований напрям розвитку бізнесу забезпечує необхідну концентрацію потенціалу підприємства, оптимальний розподіл ресурсів задля досягнення потрібних результатів у різній часовій перспективі, в т. ч. і у віддаленому майбутньому.

Під стратегічною позицією прийнято розуміти місце підприємства на певному сегменті ринку, його потенційні можливості по покращанню, або, як мінімум, підтримці на сталому рівні свого положення в конкурентній боротьбі. Оцінка стратегічної позиції не є виключною потребою підприємства, що знаходиться в кризовому стані. Це загальномето-дологічна проблема, оскільки будь-яка стратегія ефективна тільки при умові визначення стратегічної сили (можливостей) та стратегічної слабкості (небезпек, загроз) підприємства. Але для кризового підприємства цей напрямок дослідження набуває підвищеного значення, оскільки саме в його процесі визначаються внутрішні можливості підприємства по нормалізації становища та виходу з стану кризи. Найбільш відомими та поширеними в спеціальній літературі методами діагностики є СВОТ-аналіз та стратегічний (портфельний) аналіз. Метод СВОТ-аналізу (англ. SWOT: S - сила (strength), W -слабкість (weakness), О - можливості (opportunities) і Т - загрози (treats)) є широко визнаним підходом, який дозволяє провести спільне вивчення зовнішнього та внутрішнього середовища. Використовуючи метод СВОТ, вдається встановити лінії зв'язку між силою та слабкістю, які притаманні підприємству, та зовнішніми загрозами і можливостями.

13. Загальна характеристика базових стратегій розвитку та скорочення продукту

Стратегія зростання найчастіше реалізується в нових галузях, що динамічно розвиваються і яким властива швидка зміна технологій. Ця стратегія визначається щорічним значним зростанням обсягів виробництва стосовно рівня попереднього року. Стратегія скорочення або останнього засобу. Перевага їй надається вкрай рідко, оскільки характерним для неї є встановлення цілей нижче рівня, досягнутого в минулому. На стратегію скорочення орієнтуються у випадках, якщо показники діяльності організації мають стійку тенденцію до погіршення і жодні засоби не допомагають їй протистояти.

Кожна з наведених вище стратегій є базовою стратегією, що, в свою чергу, має ряд альтернативних варіантів. Так, стратегія зростання може бути реалізована шляхом придбання іншої фірми (зовнішнє зростання) або значного розширення асортименту продукції, яка вже виробляється (внутрішнє зростання). Стратегія скорочення також може мати певні альтернативи. До них належать: ліквідація - найрадикальніший варіант, коли організація перестає існувати; відсікання зайвого, при якому фірма ліквідує або перепрофілює свої неефективні підрозділи. Формулювання загальної стратегії. Базові стратегії є варіантами загальної стратегії організації, заснованої на комплексі функціональних стратегій, проектів і програм (однією з таких функціональних стратегій і є стратегія поведінки підприємства на зовнішньому ринку), їхня розробка, об'єднання і узгодження є важливою умовою наповнення загальної стратегії конкретним змістом. Після перевірки базових стратегій на відповідність цілям організації, зіставлення їх зі стадіями життєвих циклів товарів, попиту і технології, загальна стратегія підкріплюється функціональними стратегіями, конкретними проектами і програмами.

Розробка функціональних стратегій містить формування цілей і постановку завдань, що сприяють їхньому досягненню. Після цього встановлюються терміни вирішення завдань, визначаються необхідні ресурси і т.д.

Формування функціональних стратегій, проектів і програм супроводжується їхнім об'єднанням і узгодженням у рамках загальної стратегії. Після цього наступає період завершення формування стратегій. Він передбачає доопрацювання загальної стратегії до рівня відповідності її цілям розвитку організації.