Взаємозв’язок у вивченні п’єс з роботою шкільних драматичних гуртків.

         Організація гуртків – форма позакласної роботи з літератури.

         Це той осередок, де можуть проявити себе учні творчі, бо життя учнівського колективу не може бути повноцінним без творчості, що є безпосередньою потребую дітей. Щоб стимулювати учнівську творчість, необхідно практикувати такі форми роботи, які викликають у дітей потребу комунікативної діяльності. Цим вимогам відповідає такий вид позакласної роботи з предмета, як гурток.

         Літературний гурток -  визначають вчені-методисти, як центр усієї позакласної роботи з літератури у школі. Основні його завдання:

1.     виявляти літературно обдарованих дітей;

2.     стимулювати їх творче зростання;

3.     проглиблювати творчу активність.

Спостерігаємо різні види гуртків:

1.     літературно-творчі;

2.     гурток виразного читання;

3.     літературно-фольклорні;

4.     літературно-драматичні;

5.     літературно-мистецькі.

31. Методика вивчення жанрово-стильових аспектів комічного

Комічне присутнє в тій або іншій формі в житті будь-якої людини, колективу, країни, нації, незалежно від політичної обстановки та умов життя. Люди створили цілий ряд інститутів, покликаних займатися вихованням, як дітей, так і дорослих. 

Цінність комічного ефекту полягає в тому, що він примушує задуматися над його значенням та знайти в ньому знайомі явища дійсності. Розшифровка суті комічної ситуації або явища, визначення справжніх їх об'єктів, є джерелом інтенсивного пізнавального задоволення для слухача або читача.

Для комічного, важлива гра на утрируванні величини предметів (карикатура), на фантастичних поєднаннях (гротеск), зближенні далеких понять (гострота).

Найпоширенішою реакцією на комічне є сміх. Не завжди сміх буває ознакою комічного, та не завжди комічне виявляється через сміх. Сміх може бути обумовлений причинами, що не мають нічого спільного з комічним, він може бути виразом й слідством чисто фізіологічних процесів.

Особливо часто комічне використовувалося в усній народній творчості, в казках, притчах, анекдотах, прислів'ях та приказках. В цих невеликих творах народної думки, основними засобами зображення є гострота, іронія, гротеск, карикатура.

Мова казки легка, вона доступний для розуміння та усного засвоєння. В казці часто зустрічається гумористичне відношення до життя, до проблем, до персонажів. Можна виділити декілька видів сміху в народній казці, які зустрічаються в різних видах казок. Це казки про тварин, чарівні казки, страшилки, побутові, сатиричні, надокучливі, небилиці, приказки, примовки, багатирські казки, та нарешті, казки-билини. В кожному з цих видів казок зустрічається своє особливе бачення до сміху та гумору. Казки-билини, чарівні та багатирські казки найбільш архаїчні, в них більшою мірою можна зустріти сюжети, що беруть свій початок в міфології. Абсолютно інші гумористичні прийоми та функції сміху в сатиричних й побутових казках, про тварин, та казках-страшилках. Основними елементами такого роду казок ставали норми гуртожитку, моралі та моральності. В казках завжди розглядаються хитрість, доброта, кмітливість, старанність, ввічливість і виховання, готовність прийти на допомогу або, навпаки, лінь, дурість, сварливість, злість. В цьому виявляється психологічна роль казки. Вона допомагає адаптуватися в житті, вводить в коло суспільних норм та позбавляє від можливих проблем, страхів. Метод рішення залишається той же - сміх. Казка виконує виховну функцію з самого дитинства, допомагає ввійти людині в круг норм та громадських порядків, гармонійно розвиватися в навколишньому середовищі. 

Комічне відкриває великі можливості для розумової роботи - примушує замислюватися над правомірністю тих чи інших поглядів, демонструє відносність уявлень про дійсність, ставить під сумнів існуючу ієрархію явищ, піддає переоцінці концепції, способи мислення, а також стимулює духовне зростання сучасної людини.

32. Эпические произведения составляют большую часть программы. Входят разные произведения: притча, рассказ, очерк, эссе, повести, романы. Основные признаки: изображение внешнего мира, по отношению к писателю; сюжетность; наличие 3 структурных форм: малая, средняя, большая. Методика анализа эпического произведения в значительной степени опирается на своеобразие его рода и жанра. Важнейшие проблемы, которые раскрываются при изучении эпического произведения: тема, проблема, сюжет; образы героев; образ автора, индивидуальность авторского видения. В каждом произведении вычленяются основные линии, выбор которых определяется возрастом учеников, сложностью произведения, его жанром.

Важно научить учащихся осознавать впечатления, понимать авторский замысел. Поэтому основное внимание уделяется отбору материала, расставлению акцентов в работе над ним: 1) какие эпизоды рассмотреть детально, какие опустить, 2) что в характере героя выделить как основное, 3) как подойти к авторской позиции, 4) на чем делать акцент. При анализе надо уделять особое внимание: 1) анализу сюжетно-композиционной основы произведения, 2) работе над образами 3) выявлению авторской позиции и своеобразию поэтики произведения. Анализ сюжета и композиции следует начинать в 5 классе. Сюжет школьники должны воспринимать как выстроенные в определенной последовательности события, композиция - расположение событий, взаимодействие образов. Для анализа сюжета и композиции надо использовать приемы: 1) чтение и перечитывание отдельных фрагментов текста 2) составление планов 3) пересказ 4) 

Из романа мы выбираем отдельные, ведущие главы и одну из них читаем в классе, другую дома, третью тщательно разбираем и пересказываем близко к тексту, четвертую, пятую, шестую разбираем в более быстром темпе и пересказываем кратко, отрывки из седьмой и восьмой глав даются в форме художественного рассказа отдельными учениками, эпилог рассказывает классу сам учитель.

Поскольку основным недостатком восприятия эпических произведений особенно после их самостоятельного чтения оказывается отсутствие целостности, то одной из задач анализа является воссоздание этой целостности, причем внимание к жанру произведения играет в решении этой задачи немалую роль.

Система анализа эпических произведений в старших классах строится на использовании многообразия методов и приемов анализа. В работе со старшеклассниками особое внимание следует уделить выбору глав, эпизодов, описаний и обобщениям после наблюдений над отдельными частями текста, особенно в условиях обзорного изучения.