- •1.1 Перші кроки
- •1.2 Змінні й арифметичні вирази
- •1.3 Твердження for
- •1.4 Символічні константи
- •1.5 Ввід і вивід знаків
- •1.5.1 Копіювання файла
- •1.5.2 Відлік символів
- •1.5.3 Відлік рядків
- •1.6 Масиви
- •1.7 Функції
- •1.8 Аргументи - виклик за значенням
- •1.9 Символьні масиви
- •1.10 Зовнішні змінні й область дії
- •2.1 Назви змінних
- •2.2 Типи даних і розміри
- •2.3 Константи
- •2.4 Оголошення
- •2.5 Арифметичні операції
- •2.6 Реляційні та логічні оператори
- •2.7 Перетворення типів
- •2.8 Оператори приросту та спаду
- •2.9 Розрядні оператори
- •2.10 Оператори та вирази присвоєння
- •2.11 Вирази умов
- •2.12 Пріоритет і послідовність обчислення
- •3.1 Вирази та блоки
- •3.3 Else if
- •3.4 Switch
- •3.5 Цикли while та for
- •3.6 Цикли do-while
- •3.7 Break і continue
- •3.8 Goto та мітки
- •4.1 Основні знання про функції
- •4.2 Функції, які не повертають цілих
- •4.3 Зовнішні змінні
- •4.4 Правила області дії
- •4.5 Файли заголовка
- •4.6 Статичні змінні
- •4.7 Регістрові змінні
- •4.8 Структура блоків
- •4.10 Рекурсія
- •4.11 Препроцесор c
- •4.11.1 Включення файлів
- •4.11.2 Заміна макросів
- •4.11.3 Обумовлене включення файлів
- •5.1 Покажчики й адреси
- •5.2 Покажчики й аргументи функцій
- •5.3 Покажчики та масиви
- •5.4 Арифметика адрес
- •5.5 Покажчики на символи та функції
- •5.6 Масив покажчиків; покажчики на покажчики
- •5.7 Багатовимірні масиви
- •5.8 Ініціалізація масиву покажчиків
- •5.9 Покажчики в порівнянні з багатовимірними масивами
- •5.10 Аргументи командного рядка
- •5.11 Покажчики на функції
- •5.12 Складні оголошення
- •6.1 Основні поняття про структури
- •6.2 Структури та функції
- •6.3 Масиви структур
- •6.4 Покажчики на структури
- •6.5 Структури зі зворотнім звертанням
- •6.6 Пошук по таблиці
- •6.7 Typedef
- •6.8 Сполуки
- •6.9 Розрядні поля
- •7.1 Стандартний ввід і вивід
- •7.2 Форматований вивід - printf
- •7.3 Списки аргументів довільної довжини
- •7.4 Форматований ввід - scanf
- •7.5 Доступ до файлів
- •7.6 Обробка помилок - stderr і exit
- •7.7 Ввід і вивід рядків
- •7.8 Додаткові функції
- •7.8.1 Операції з ланцюжками
- •7.8.2 Перевірка і перетворення класів символів
- •7.8.3 Ungetc
- •7.8.4 Виконання команд
- •7.8.5 Керування пам'яттю
- •7.8.6 Математичні функції
- •7.8.7 Генератор випадкових чисел
- •8.1 Дескриптори файлів
- •8.2 Низькорівневий ввід/вивід - read і write
- •8.3 Open, creat, close, unlink
- •8.4 Довільний доступ - lseek
- •8.5 Приклад: втілення fopen і getc
- •8.6 Приклад - перелік вмісту каталогів
- •8.7 Приклад - розподільник пам'яті
4.4 Правила області дії
Функції і зовнішні змінні, що складають програму на C, не обов'язково повинні бути компільованими одночасно; вихідний текст програми може зберігатися у декількох файлах і попередньо-компільовані функції можуть бути завантаженими з бібліотек. Серед питань, які нас можуть зацікавити, є
Як написати оголошення, тож змінні оголошено належним чином під час компіляції?
Як оголошення огранізовано, тож усі частини буде з'єднано як слід під час завантаження програми?
Як оголошення організовано, тож існуватиме лише одна копія?
Як започаткувати зовнішні змінні?
Давайте обговоримо ці питання шляхом реогранізації нашої програми-калькулятора у декілька файлів. З практичної точки зору, калькулятор, це занадто маленька програма, щоб розбивати її, але вона служить гарним прикладом питань, що викикають у більших програмах.
Областю дії назви є та частина програми, в якій цю назву можна використовувати. У випадку автоматичних змінних, оголошених на початку функції, областю дії являтиметься функція, в якій цю назву було оголошено. Локальні змінні з тією самою назвою, але у різних функціях не мають жодних остосунків одна з одною. Те саме чинне і для параметрів функцій, які насправді також являються локальними змінними.
Область дії зовнішньої змінної або функції триває, починаючи з моменту їх було оголошено і аж до кінця компільованого файла. Наприклад, якщо main, sp, val, push і pop означено у одному файлі, у послідовності, вказаній нижче:
main() { ... }
int sp = 0;
double val[MAXVAL];
void push(double f) { ... }
double pop(void) { ... }
тоді змінні sp і val можуть бути використаними у push і pop просто шляхом виклику їхньої назви; додаткові оголошення зайві. Але ці назви не бачить main, так само вона не бачить pop іpush.
З іншого боку, якщо звернутися до зовнішньої змінної до того, як її означено або, якщо її означено у відмінному вихідному файлі від того, де вона використовується, тоді є обов'язковим оператор extern.
Важливо розрізняти оголошення зовнішніх змінних і їхні визначення. Оголошення заявляє про властивості змінної (головним чином її тип); визначення також виділяє простір для зберігання. Якщо рядки
int sp;
double val[MAXVAL];
з'являться зовні будь-якої функції, вони визначають зовнішні змінну sp і val, виділять місце для їхнього зберігання, також служать оголошенням для решти даного вихідного файла. З іншого боку, рядки
extern int sp;
extern double val[];
оголошують для решти вихідного файла, що sp являється int і val є масивом типу double(чий розмір визначено десь у іншому місці), але вони не створюють самих змінних чи виділяють місце для їхнього зберігання. Кожний файл, що входить в програму, повинен містити тільки одне визначення зовнішніх змінних; інші файли можуть містити оголошення з extern, щоб дістатися до них. (Можливі також оголошення extern у самому файлі, що містить ці визначені змінні.) Розміри масивів повинні бути вказаними з визначеннями, але не обов'язкові з extern-оголошеннями.
Ініціалізація зовнішньої змінної відбувається тільки за умови, що існує її визначення.
Хоча це не характерно для такої програми, але функції push і pop могли би бути визначиними у одному файлі, тоді як змінні val і sp визначено і ініційовано у іншому. В такому разі, такі визначення і оголошення потрібно би було зв'язати разом:
у першому файлі:
extern int sp;
extern double val[];
void push(double f) { ... }
double pop(void) { ... }
у другому файлі:
int sp = 0;
double val[MAXVAL];
Оскільки оголошення extern у першому файлі знаходяться попереду і зовні визначень функцій, вони стосуються всіх функцій. Одного оголошення вистачить для цілого першого файла. Така сама організація була би потрібною, якби sp і val слідували за своїм використанням у тому самому файлі.
