- •1.1 Перші кроки
- •1.2 Змінні й арифметичні вирази
- •1.3 Твердження for
- •1.4 Символічні константи
- •1.5 Ввід і вивід знаків
- •1.5.1 Копіювання файла
- •1.5.2 Відлік символів
- •1.5.3 Відлік рядків
- •1.6 Масиви
- •1.7 Функції
- •1.8 Аргументи - виклик за значенням
- •1.9 Символьні масиви
- •1.10 Зовнішні змінні й область дії
- •2.1 Назви змінних
- •2.2 Типи даних і розміри
- •2.3 Константи
- •2.4 Оголошення
- •2.5 Арифметичні операції
- •2.6 Реляційні та логічні оператори
- •2.7 Перетворення типів
- •2.8 Оператори приросту та спаду
- •2.9 Розрядні оператори
- •2.10 Оператори та вирази присвоєння
- •2.11 Вирази умов
- •2.12 Пріоритет і послідовність обчислення
- •3.1 Вирази та блоки
- •3.3 Else if
- •3.4 Switch
- •3.5 Цикли while та for
- •3.6 Цикли do-while
- •3.7 Break і continue
- •3.8 Goto та мітки
- •4.1 Основні знання про функції
- •4.2 Функції, які не повертають цілих
- •4.3 Зовнішні змінні
- •4.4 Правила області дії
- •4.5 Файли заголовка
- •4.6 Статичні змінні
- •4.7 Регістрові змінні
- •4.8 Структура блоків
- •4.10 Рекурсія
- •4.11 Препроцесор c
- •4.11.1 Включення файлів
- •4.11.2 Заміна макросів
- •4.11.3 Обумовлене включення файлів
- •5.1 Покажчики й адреси
- •5.2 Покажчики й аргументи функцій
- •5.3 Покажчики та масиви
- •5.4 Арифметика адрес
- •5.5 Покажчики на символи та функції
- •5.6 Масив покажчиків; покажчики на покажчики
- •5.7 Багатовимірні масиви
- •5.8 Ініціалізація масиву покажчиків
- •5.9 Покажчики в порівнянні з багатовимірними масивами
- •5.10 Аргументи командного рядка
- •5.11 Покажчики на функції
- •5.12 Складні оголошення
- •6.1 Основні поняття про структури
- •6.2 Структури та функції
- •6.3 Масиви структур
- •6.4 Покажчики на структури
- •6.5 Структури зі зворотнім звертанням
- •6.6 Пошук по таблиці
- •6.7 Typedef
- •6.8 Сполуки
- •6.9 Розрядні поля
- •7.1 Стандартний ввід і вивід
- •7.2 Форматований вивід - printf
- •7.3 Списки аргументів довільної довжини
- •7.4 Форматований ввід - scanf
- •7.5 Доступ до файлів
- •7.6 Обробка помилок - stderr і exit
- •7.7 Ввід і вивід рядків
- •7.8 Додаткові функції
- •7.8.1 Операції з ланцюжками
- •7.8.2 Перевірка і перетворення класів символів
- •7.8.3 Ungetc
- •7.8.4 Виконання команд
- •7.8.5 Керування пам'яттю
- •7.8.6 Математичні функції
- •7.8.7 Генератор випадкових чисел
- •8.1 Дескриптори файлів
- •8.2 Низькорівневий ввід/вивід - read і write
- •8.3 Open, creat, close, unlink
- •8.4 Довільний доступ - lseek
- •8.5 Приклад: втілення fopen і getc
- •8.6 Приклад - перелік вмісту каталогів
- •8.7 Приклад - розподільник пам'яті
7.2 Форматований вивід - printf
Функція виводу, printf, обертає внутрішні значення на друковні знаки. Ми неформально застосовували printf у попередніх розділах. Опис, який ви знайдете тут, охоплює найтиповіші випадки використання функції, але не є повним; для всіх подробиць зверніться до Додатка Б.
int printf(char *format, arg1, arg2, ...);
printf перетворює, форматує і виводить свої аргументи на стандартний пристрій виводу згідно із форматом (format). Вона повертає кількість виведених символів.
Ланцюжок формату містить два типи об'єктів: звичайні символи, які буде копійовано до вивідного потоку і вказівники перетворення, кожен з яких призводить до, власне, перетворення і виводу кожного наступного аргументу printf. Кожний вказівник перетворення починається з %і закінчується знаком перетворення. Між % і цим знаком можуть також знаходитись, в даній послідовності:
Знак мінуса, що вказує вирівнювання з лівого боку перетвореного аргументу.
Число, яке вказує мінімальну ширину поля. Перетворений аргумент буде виведено у полі, щонайменше, цієї ширини. Якщо треба, то простір буде заповнено ліворуч (або праворуч, якщо вказано вирівнювання зліва) для того, щоб добитися потрібної ширини поля.
Крапка, яка відокремлює ширину поля від вказівника точності.
Число точності, яке вказує максимальну кількість знаків, що буде виведено з ланцюжка, або кількість цифр після десяткової крапки у випадку числа з рухомою точкою, або мінімальну кількість цифр цілого числа.
Знак h, якщо ціле буде виведене як коротке (short), або l (англійська літера «л»), якщо як довге (long).
Символи перетворення показано в Таблиці 7.1. Якщо знак після % не являється вказівником перетворення, поводження залишеться невизначеним.
Таблиця 7.1 Основні перетворення printf |
||
Знак |
Тип аргументу |
Виводиться як |
d, i |
int |
десяткове число. |
o |
int |
беззнакове вісімкове число (без нуля попереду). |
x, X |
int |
беззнакове шістнадцяткове число (без 0x або 0X попереду), використовуючи abcdef або ABCDEF замість 10, ..., 15. |
u |
int |
беззнакове ціле число. |
c |
int |
один знак. |
s |
char * |
виводить знаки ланцюжка до '\0' або тієї кількості знаків, яку задано вказівником точності. |
f |
double |
[-]m.dddddd, де кількість d задано вказівником точності (за замовчуванням - 6). |
е, Е |
double |
[-]m.dddddde+/-xx або [-]m.ddddddE+/-xx, де кількість dзадано вказівником точності (за замовчуванням - 6). |
g, G |
double |
застосовувати %e або %E, якщо показник степеня менший за -4 або більший за або рівний точності; у протилежному випадку, використовувати %f. Хвостові нулі і хвостова десяткова крапка не виводяться. |
p |
void * |
покажчик (представлення залежить від реалізації). |
% |
|
жодного аргументу не перетворено, вивести %. |
Ширина або точність можуть бути вказаними як *, у такому разі, значення обчислюється шляхом перетворення наступного аргументу (який повинен бути типу int). Наприклад, щоб вивести, щонайбільше, max знаків ланцюжка s, ми можемо написати
printf("%.*s", max, s);
Більшість перетворень формату було проілюстровано в попередніх розділах. Одним виключенням є точність, так як вона має відношення до ланцюжків. Наступна таблиця демонструює ефект різних означень для виводу «hello, world» (12 знаків). Ми додали двокрапки навколо кожного поля, щоб було видно їхній розмір.
:%s: :hello, world:
:%10s: :hello, world:
:%.10s: :hello, wor:
:%-10s: :hello, world:
:%.15s: :hello, world:
:%-15s: :hello, world :
:%15.10s: : hello, wor:
:%-15.10s: :hello, wor :
Застереження: printf використовує свій перший аргумент для того, щоб дізнатися як багато аргументів в цілому і який їхній тип. Вона заплутається і ви отримаєте неправильний результат, якщо недостатньо аргументів або вони неправильного типу. Вам також слід знати про відмінність цих двох викликів:
printf(s); /* ЗАЗНАЄ НЕВДАЧІ, якщо s містить % */
printf("%s", s); /* БЕЗПЕЧНИЙ для використання */
Функція sprintf здійснює ті самі перетворення, що й printf, але зберігає свій вивід у ланцюжку:
int sprintf(char *string, char *format, arg1, arg2, ...);
sprintf форматує аргументи arg1, arg2 і так далі, відповідно до формату (format), як і раніше, але результат в ланцюжку (string) замість стандартного виводу; string повинен бути досить великим, щоб втримати результат.
Вправа 7-1. Напишіть програму, яка виводитиме довільний текст вводу у розумний спосіб. Як мінімум, вона повинна відображати неграфічні знаки як вісімкові або шістнадцяткові числа, в залежності від вашого бажання, окрім цього розбивати довгі рядки тексту.
