Тема 4 Матеріальне виробництво та потреби

4.1 Взаємовідносини споживачів та виробництва.

4.2 Подвійна природа потреб.

4.3 Благо як економічна категорія

4.1 Взаємовідносини споживачів та виробництва

Задоволення потреб, по-перше, є головним мотивом виробництва, а, по-друге, потреби, хоч і залежать від рівня розвитку виробництва, можуть формуватися під впливом зовнішніх відносно виробництва сил (державної влади, кон'юнктури світового ринку та ін). Тобто виробництво не є монополістом в частині визначення кінцевої сутності потреби і тому потребу можна розглядати і як кінцеву мету виробництва і як внутрішній момент стану та розвитку виробничої діяльності.

В країнах з розвинутою ринковою економікою потреби вважаються виробництвом і залежать від виробництва. Створюючи предмети споживання, виробництво спонукає потребу в них. Але не завжди і не всім вдається спонукати потребу, якщо вона не відповідає інтересам споживачів. Потреба знаходиться в основі виробництва як ідеальний внутрішній образ і мета виробничої діяльності. Завдяки потребі предмети виробництва виникають ще до початку трудової діяльності в своїй суб'єктивній формі. Ідеальний мотив виробництва існує у вигляді задуму ще не існуючої речі, яку належить створити. Важливо, щоб творець даного задуму займав таке положення в суспільстві, при якому задум не залишався фантазією і благодушним побажанням, а став джерелом певного стану суспільного середовища і засобом задоволення певних потреб, у тому числі і потреб самого виробництва. З’явившись в межах одного підприємства, потреба розповсюджується на інші підприємства і, часто, не тільки споріднені за профілем продукції. Нова потреба може перетворитися в ідею, яка розповсюджується на цілу галузь або економіку в цілому.

4.2 Подвійна природа потреб

Аналіз потреби як мети виробництва показує її двоякість. З одного боку, потреба є об'єктивним суспільним відношенням, а з іншого, вона є мотив діяльності, прагнення, яке істотно впливає на соціальні відчуття і емоції людини, на соціально-психологічні орієнтири індивіда.

Навкруги кожного предмету потреб групуються конкретні індивіди, колективи. Потреба всякої групи завжди є певне суспільне відношення, прагнення до володіння певним предметом, бажання використовувати його. Але, разом з тим, це не тільки відношення носія потреби до предмету цієї потреби, воно є відношення до інших учасників соціального процесу, до тих, хто брав участь в створенні предмету потреби, до тих, хто вже володіє ним на основі права власності і до тих, хто має відносно даного предмету таку саму потребу. Динаміка задоволення або незадоволення тієї або іншої потреби зачіпає структуру суспільних відносин саме внаслідок того, що кожна потреба функціонує не тільки як властивість індивідів, але як суспільне відношення.

Дві сторони потреби не існують незалежно один від одного. Ця певна єдність об'єктивного і суб'єктивного, це постійний перехід одного в інше, обумовлюючий здатність суб'єкта сприймати внутрішні та зовнішні суперечності навколишньої дійсності і трансформувати їх в мотиви дій і вчинків.