35.Основні добавки до штукатурних розчинів, регулятори їх реологічних властивостей.

Відповідно до ДСТУ Б В.2.7-65-97 добавки класифікують по основному ефекту впливу на властивості буд розчинів. Виділяють 5 класів добавок-модифікаторів: І – добавки, які регулюють реологічні властивості буд розчинів

ІІ – добавки, які регулюють кінетику процесів тужавіння і твердіння бетонної суміші в початковий період після зачинення. ІІІ – добавки, які регулюють структуру і пористість цементного каменю і бетону. IV – добавки, які підвищують міцність, корозійну стійкість, непроникність і морозостійкість бетону. V – добавки, які дозволяють надати бетонові спеціальні властивості.

Одні і ті ж добавки можуть відноситись до різних класів, залежно від мети, з якою вони вводяться в бетонну суміш, дозування і т.п. 

До добавок І класу відносять пластифікуючі та водоредукуючі, які дозволяють підвищити рухливість буд розчинів і (або) зменшити її водовміст, а також водоутримуючі і стабілізуючі, які зменшують водовідділення, розшарованість, розчиновідділення бетонної суміші.

В Україні сьогодні найбільше поширення отримали розріджувачі бетонних сумішей нафталінформальдегідного і меламінформальдегідного типів – суперпластифікатори С-3, Дофен-М (С-4), ПФМ-БС, Релаксол-супер, 10-03, МФ-АР, Melment, Sikament. Застосовуються також новітні суперпластифікатори полікарбоксилатного і поліакрилатного типів (Stachement 2000, Мареі Dynamon, Melflux, Sika ViscoCrete). Суперпластифікатори складаються зі спеціально синтезованих хімічно чистих речовин, іноді модифікованих відходами чи побічними продуктами виробництва.

Широко використовуються недорогі пластифікатори на основі відходів виробництва – технічні лігносульфонати, у тому числі модифіковані (ЛСТ, ЛТМ, ЛСТМ-2), випарена післядріжджева барда (УПБ-М), форміатно-спиртовий пластифікатор (ПФС), пластифікатори на основі гідроксикарбонових кислот (ПДК, НДК) і відходів виробництва капролактаму (ЩСПК, ВЛС). Розподіл на суперпластифікатори і пластифікатори закріплений в нормах виходячи з пластифікуючого ефекту добавок.

Водоутримуючі і стабілізуючі добавки забезпечують водовідділення литих бетонних сумішей (ОК=20...22 см) не більше 2%  і розчиновідділення таких сумішей не більш 2,5%. Вони підвищують однорідність і знижують проникність бетону. До них відносять поліоксиетилен (ПОЭ), метилцелюлозу (МЦ-100), карбоксиметилцелюлозу (КМЦ). Добавки такого типу на основі ефірів целюлози (під фірмовою назвою Tilosa) отримали широке поширення у виробництві сухих будівельних сумішей. Стабілізаторами реологічних властивостей бетонних сумішей також є високодисперсні порошки каоліну, бентонітової глини, у т.ч. з емульгатором (ЛСТ, ОП-7).   

36. Основні добавки до штукатурних розчинів, регулятори процесу схоплення і твердіння

Відповідно до ДСТУ Б В.2.7-65-97 добавки класифікують по основному ефекту впливу на властивості бетонної суміші і бетону. Виділяють 5 класів добавок-модифікаторів: І – добавки, які регулюють реологічні властивості бетонних сумішей. ІІ – добавки, які регулюють кінетику процесів тужавіння і твердіння бетонної суміші в початковий період після зачинення. ІІІ – добавки, які регулюють структуру і пористість цементного каменю і бетону. IV – добавки, які підвищують міцність, корозійну стійкість, непроникність і морозостійкість бетону. V – добавки, які дозволяють надати бетонові спеціальні властивості.

Одні і ті ж добавки можуть відноситись до різних класів, залежно від мети, з якою вони вводяться в бетонну суміш, дозування і т.п. 

До добавок ІІ класу відносять сповільнювачі тужавлення і твердіння (ЛСТ, нітрилотриметиленфосфонова кислота МТФ, кормова цукрова патока – меласа, декстрин), а також прискорювачі тужавлення і твердіння - хлорид кальцію (ХК), сульфат натрію (СН), нітрит-нітрат кальцію (ННК), нітрат кальцію (НК), нітрат натрію (НН1), тринатрійфосфат (ТНФ), система добавок Релаксол.

2°С (СаСl2, Na2SO4), підвищити міцність бетону у віці 1 доби на 20% і більше. Їх використовують для зниження температури і тривалості пропарювання, підвищення розпалубочної, відпускної (іноді і марочної) міцності, зменшення тривалості витримування бетону в опалубці при безпропарочній технології.Добавки першої групи (сповільнювачі) застосовують при технологічній необхідності подовження термінів бетонування, а також при зведенні масивних монолітних конструкцій для зменшення тепловиділення. Добавки другої групи цього класу (прискорювачі) більш поширені і дозволяють прискорити тужавлення на 25% і більше при температурі 20.