3. Механізм врегулювання спорів в оає

Згідно з Хартією Організації африканської єдності мирне розв’язання міжнародних спорів здійснюється шляхом переговорів, посередництва, примирення та арбітражу. Головне значення надається безпосереднім переговорам, які проводяться у формі конференцій глав держав і урядів – вищого органу ОАЄ. Найчастіше в рамках конференції розглядалися територіальні спори, прикордонні конфлікти, ситуації, пов’язані з втручанням у внутрішні справи. В таких випадках конференція глав держав і урядів виконує функції колективного посередника чи колегії з примирення.

В рамках ОАЄ функціонує Комісія з посередництва, примирення й арбітражу. Якщо спір до Комісії передається з проханням про посередництво, голова Комісії, за згодою учасників спору, призначає одного чи більше посередників. Посередники перш за все займаються узгодженням думок і претензій сторін, у найкоротший термін надаючи їм у письмовій формі свої пропозиції. Якщо сторони погоджуються з пропозиціями, то вони формують проект угоди між учасниками спору.

Для ініціювання процедури примирення необхідне звернення до голови Комісії однієї чи обох сторін спору. Звернення має містити короткий виклад суті спору. Для примирення учасники спору призначають по одному представнику, а голова Комісії – трьох зі складу членів Комісії, і серед них – голову Ради з примирення. Рада з примирення з’ясовує суть спору і домагається узгодити позиції сторін. Доповідь Ради з примирення констатує, чи вдалося досягти домовленості між учасниками спору.

Якщо спір стає предметом арбітражного розгляду, то створюється арбітражний трибунал із числа членів Комісії, які мають відповідну правову кваліфікацію. По одному арбітру призначають учасники спору, потім арбітри обирають із числа членів Комісії голову арбітражу. У всіх членів арбітражного трибуналу повинно бути різне громадянство. Слухання провадяться закрито (якщо арбітри не вирішать інакше). Рішення арбітражу є обов’язковим для сторін спору.

4. Механізм врегулювання спорів в оад

Згідно з установчим документом Організації американських держав вона уповноважена здійснювати регіональні мирні процедури врегулювання спорів через переговори, добрі послуги, посередництво, розслідування, примирення, юридичні процедури (судові й арбітражні) та інші засоби, які сторони визнають прийнятними для конкретного спору. Основні повноваження із застосування вказаних процедур встановлені у Статуті ОАД та Боготському договорі 1948 р.

Головними органами ОАД, уповноваженими здійснювати відповідні функції примирення, є Постійна Рада і Консультативна нарада міністрів закордонних справ. При Постійній Раді діє Міжамериканська комісія з урегулювання спорів мирними засобами. Постійна Рада може створювати арбітражний суд, у який не можуть входити представники сторін спору.

5. Економічний суд снд

Діє в цілях забезпечення виконання економічних зобов’язань в рамках Співдружності незалежних держав. До компетенції Суду відноситься вирішення спорів, що виникають з приводу економічних зобов’язань держав і економічних операторів. Суд в принципі вирішувати будь-які спори, віднесені до його компетенції угодами держав-членів СНД. Суд має право тлумачити положення угод і інших актів Співдружності з економічних питань.

Економічний суд здійснює свою діяльність відповідно до Угоди про статус Економічного суду СНД і Положення про Економічний суд СНД від липня 1992 р.

Відповідно до ст. 3 Положення про Економічний суд СНД до компетенції суду відноситься розв’язання міждержавних економічних спорів, що виникають при виконанні економічних зобов’язань, передбачених угодами, рішеннями Ради глав держав, Ради глав урядів та інших інститутів Співдружності, а також спорів про відповідність нормативних і інших актів держав – учасників Співдружності, прийнятих з економічних питань, угодами та іншими актами Співдружності.

За результатами розгляду спору Економічний суд приймає рішення, в якому встановлюється факт (або відсутність факту) порушення державою-учасницею положень угод, інших актів Співдружності і її інститутів, і визначаються заходи, які рекомендується прийняти відповідній державі в цілях усунення порушення і його наслідків. Держава, відносно якої прийнято рішення Суду, зобов’язується забезпечити його виконання.

Окрім розгляду спорів Суд здійснює тлумачення положень угод, інших актів Співдружності і його інститутів та аналізує практику їх застосування. Крім того, він уповноважений тлумачити акти законодавства колишнього Союзу РСР на період взаємоузгодженого їх застосування, зокрема робить висновки відносно допустимості застосування цих актів, при умові, що вони не суперечать угодам і прийнятим на їх основі актам Співдружності. Тлумачення здійснюється при ухваленні рішень з конкретних справ, а також по запитах найвищих органів влади і управління держав, інститутів Співдружності, вищих господарських, арбітражних судів та інших найвищих органів, що вирішують в державах економічні спори.

Рішенням Ради глав держав – членів СНД від 26 травня 1995 р. було визнано необхідним вдосконалення діяльності Економічного суду і розширення його компетенції. Пленум Суду в 1999 р. обговорив основні напрями реформування Суду. Зокрема, передбачається впровадження принципу обов’язковості вирішень Суду і необхідність їх виконання шляхом застосування відпрацьованих в міжнародній практиці механізмів.

16