2. Біологічні особливості бобових багаторічних трав.

люцерна посівна

еспарцет посівний

конюшина червона

лядвенець рогатий

Зимостійкість

висока

середньози-мостійкий

висока

висока

Вимоги до світла

рослина довгого дня, світлолюбива

світлолюбива

світлолюбива

світлолюбива

Вимоги до грунту

вимоглива

не вимоглива

вимоглива

не вимоглива

Вимоги до вологи

добре реагує на зрошення

посухостійкий

дуже вологолюбива

добре реагує на підвищення вологи

Здатність відростати

дає 2-3 укоси, на зрошенні 4-5 укосів

дає 1 укіс

дає 1 укіс

добре відростає після випасу.

Люцерна посівна

Конюшина

Еспарцет

Попередник

краще висівати під покрив вівса, ячменю, озимої пшениці

Основний обробіток

лущення стерні, оранка глибока

Передпосівний обробіток

передпосівна культивація сівба основної культури. Підсів багаторічних трав звичайним рядовим способом

Н.В.=8-9 млм. шт.

Н.В.=14-16 кг/га

Н.В.=90 кг/га

Скошування

покривної культури

ІІ-ІV роки

ранньовесняне боронування. Скошування в оптимальні фази. Підживлення рослин N₃₀

1. Значення багаторічних злакових трав.

Злакові багаторічні трави дуже поширені в природних кормових угіддях, їх висівають і в кормових сівозмінах для одержання кормів - - з/к , сіно, сінаж, а також для відновлення структури грунту з багаторічних трав польового травосіяння поширені тимофіївка лучна, стоколос безостий, житняк, райграс, грястиця збірна, пирій без кореневищний.

Ці культури в природних умовах забезпечують одержання зелених кормів на протязі пасовищного періоду, їх використовують для створення нових високопродуктивних культурних пасовищ, а для при поверхневому поліпшенні угідь для покращення травостою.

Ці культури широко використовують при озелелененні парків, створенні спортивних майданчиків, живих куточків природи, в парковому господарстві при впровадженні ланшадіючого дизайну.

2. Особливості кущіння злакових трав.

Характерною рисою цих "культур є здатність кущитися і вегетативно розмножуватися. За особливостями кущення і розташу­вання пагонів у кущах розрізняють кореневищні, кущовий—кущові-пухко-кущові і щільнокущові багаторічні злакові трави.

До кореневищного відносяться стоколос безостий, лисохвіст лучний, тонконіг лучний, канарник очеретяний та ін. У посівах ці трави утворять густий травостій, що складається в основному з вегетативних і у меншій мірі генеративних пагонів. Зазвичай ці злаки довголітні і ростуть повільно.

177

Нешільнокущові злаки (тимофіївка лучна, костриця лучна, нажитниця пасовищна, райграс високий, грястиця збірна) у посівах утворять швидкоростучі густий травостій з більшою кількістю генеративних нагонів. Вони формують більш високі урожаї насіння, ніж кореневищні злаки. На Україні нещільнокущові злаки займають основні площі посівів серед багаторічних злакових грав.

Щільнокущові злакові трави у польовому травосіянні не використовуються.

Розрізняють озимі і ярі форми злакових трав. До озимих відносяться костриця лучна, грястиця збірна, пажитниця пасовищна, до ярих - райграс високий, пажитниця багатоукісна, тимофіївка лучна; напівозимих — лисохвіст лучний, стоколос безостий. Озимі в рік сівби не утворюють генеративних пагонів і не плодоносять. У наступні роки вони не плодоносять у другому укосі. Ярі в рік сівби дають урожай насіння, а в наступні - формують їх і в другому укосі.

3.Біологічні особливості багаторічних злакових трав.

Злакові трави відносяться до родини тонконогових (Роасеае) і становлять основну масу травостоїв на луках і пасовищах. Коренева система в них мичкувата і складається з маси дрібних тонких коренів, які розташовуються переважно у верхньому (до 10 см) шарі ґрунту (лише окремі проникають на глибину 1-2 м).

Як і бобові трави, злакові утворять травостій із трьох типів пагонів: генеративних, вегетативних подовжених і укорочених. .

Листки злакових трав складаються, з піхви і листкової пластинки. У різних трав вони неоднакової довжини і ширини. При довжині листкових пластинок понад 20 см листки вважаються, довгими, при ширині понад 7 мм, — широкими, а менше 5 мм -вузькими.

Злакові трави є типовими перехреснозапильними рослинами,- Пилок їх переноситься від рослини до рослини вітром (анемофільне запилення). Дослідженнями встановлено, шо багато трав найінтенсивніше цвітуть і запилюються з 6 до 10 год (тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, райграс високий, лисохвіст лучний), а деякі з 17 до 19 год (стоколос безостий, костриця червона). Залежно від виду в межах суцвіття раніше зацвітають верхні або середні квітки

Багаторічні тонконогові (злакові) трави широко вирощуються у всіх зонах України в польовому і лучному травосіянні. Стоколос безостий найбільш продуктивний на заплавних землях. У Лісостепу він рекомендується у вигляді злакового компонента для травосумішей при освоєнні схилів.

Костриця лучна рекомендується як основний компонент для поліпшення пасовищ у різних районах. Тимофіївка лучна поширена н районах достатнього зволоження - Полісся, північного і західного Лісостепу, Карпат. Грястицю збірну вирощують у чистих посівах і сумішках на суходільних луках, осушених торфовищах у Поліссі і Лісостепу.

Пажитниця пасовищна вирощується в західних районах України. Райграс високий використовується в сумішках з еспарцетом у Лісостепу і у північних районах Степу для освоєння еродованих земель.

4.Технологія вирощування багаторічних злакових трав.

Злакові трави рідко вирощують на польових землях в одновидових посівах. Частіше їх використовують як компоненти сумішей з люцерною, конюшиною, еспарцетом, лядвенцем рогатим, буркуном дворічним. Тому підготовка ґрунту для них аналогічна підготовці для бобових культур.

Важливою особливістю злакових трав є їх добра реакція на азотовмісні добрива. У травостоях тривалого використання (4 - 7 років) в кормових сівозмінах, на вивідних полях польових сівозмін, у ґрунто­захисних сівозмінах і на схилах азотні підживлення навесні (N₃₀-₄₅) і після укосів (N₃₀) обов'язково поєднують з одноразовим внесенням фосфорних і калійних добрив, їх вносять навесні повною заплано­ваною нормою (Р₆₀К₆₀, Р₉₀К₆₀) і восени (Р₄₅К₄₅) для кращої перезимів­лі. Калійні добрива особливо потрібні на супіщаних ґрунтах, де ка­лію в ґрунті мало. Калій запобігає нагромадженню в ґрунті нітратів, яке спостерігається при внесенні лише азотних або азотно-фосфор­них туків.

У міру кущення злаків і зменшення в травосумішах бобових трав дози азоту підвищують — на незрошуваних площах 90 — 120 кг/га д. р., на зрошуваних 150 — 200 кг/га в Лісостепу і на Поліссі, в Степу 70 - 90 кг/га. Це дає змогу різко підвищити врожайність переважно злакових травостоїв (з 200 - 300 до 350 - 450 ц/га).

179

Норми висіву злакових трав в одновидових посівах для укісного використання 8—10 млн схожих насінин на гектар. У сумішах на чорноземних ґрунтах досить висівати половину цієї норми, на супі­щаних ґрунтах, де злакові кущаться гірше, — 60 %. Строки сівби весняні й літні. Можна також висівати злакові трави на другому році використання бобових — люцерни й еспарцету, а також ремон­тувати зріджені на другий рік посіви конюшини. Для цього викори­стовують тіньовитривалі трави, які швидко ростуть (грястицю збір­ну — для насівання люцерни й еспарцету, райграс багатоукісний — для насівання конюшини лучної).

Весняне й післяукісне боронування злакової дернини зубовими боронами не завжди доцільне. Краще для цього застосовувати гол­часті, а на дернині стоколосу навесні можна використовувати дис­кові борони.