Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
землезнавство.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
642 Кб
Скачать
☆
  1. Кругообіг речовини та енергії.

Кругообіг (колообіг) - процес, що завершується поверненням до вихідного стану й первісної форми.

Кругоо́біг речови́н — основна властивість, характерна риса біосфери.

Повторюваний процес взаємопов'язаного перетворення, переміщення речовин у природі, який має циклічний характер, відбувається за обов'язкової участі живих організмів і часто порушується людською діяльністю.

Завдяки біотичному кругообігу можливе тривале існування й розвиток життя при обмеженому запасі доступних хімічних еле­ментів. Використовуючи неорганічні речовини, зелені рослини за рахунок енергії Сонця створюють органічну речовину, яка іншими живими істотами (гетеротрофами-споживачами та деструкторами) руйнується, з тим щоб продукти цього руйнування могли бути використані рослинами для нових органічних синтезів.

Важлива роль у глобальному кругообігу речовин належить циркуляції води між океаном, атмосферою та верхніми шарами літосфери. Вода випаровується і повітряними течіями переноситься на багато кілометрів. Випадаючи на поверхню суші у вигляді опадів, вона сприяє руйнуванню гірських порід, роблячи їх доступними для рослин і мікроорганізмів, розмиває верхній ґрунтовий шар і проникає разом із розчиненими в ньому хімічними сполуками та зваженими органічними частинками в океани та моря.

Кругоо́біг речови́н і ене́ргії — багаторазова участь речовин і енергії в процесах, які протікають в географічній оболонці планети.

Розрізняють геологічний кругообіг планетарного характеру і біологічний, який відбувається між організмами і середовищем існування.

Підхід біокібернетики із автоматичними системами регулювання із зворотними зв'язками, дав можливість виділити для наукового дослідження важливу сторону життєвих явищ — взаємообмін інформацією (поряд з взаємообміном речовиною і енергією, що його вивчає традиційний аналіз).

  1. Космогонія та землезнавство і.Канта.

Іммануї́л Кант (нім. Immanuel Kant; 1724, Кенігсберг — 1804, Кенігсберг), німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання — загальнозначимі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї Бога, волі, безсмертя, недовідні теоретично, є, однак, постулатами «практичного розуму», необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта — категоричний імператив.

Землезнавство стало обов'язковою частиною "Лекцій з фізичної географії" німецького географа і філософа І. Канта (1724—1804). Він розвинув вчення про вітри, їх утворення і закономірності руху. Певний інтерес викликає його теорія про походження суші, основні форми поверхні якої він пов'язував з процесом стискування земної кори внаслідок охолодження надр земної кулі. Відомою стала також його космогонічна гіпотеза про походження Сонця і планет Сонячної системи. Земля знаходиться в постійному розвитку, а не є вічною і незмінною, як це досі вважали вчені, — такий основний лейтмотив наукових праць І. Канта. Цієї ідеї дотримуються зараз усі вчені.