Підмивання хворих.

Хворих, які тривалий час знаходяться в ліжку і не приймають щотижня гігієнічну ванну, необхідно кілька разів на день підмивати, тому що скупчення сечі і калу в області пахових складок може призвести до порушення цілісності шкіри та утворення попрілостей, тріщин і пролежнів. Підмивання проводять слабким розчином перманганату калію або іншим дезинфікуючим розчином. Розчин повинен бути теплим (30 - 32 С). Для підмивання потрібно мати підкладне судно, глечик, корнцанг і стерильні ватяні кульки. Хворих необхідно підмивати після кожного акту дефекації, жінок підмивають частіше.

При підмиванні під сідниці підкладають судно. Хвора повинна лежати на спині, зігнувши ноги в колінних суглобах і максимально розвівши в стегнах. У ліву руку беруть глечик з теплим дезинфікуючим розчином і поливають на зовнішні статеві органи до заднього проходу (зверху вниз), 1 ватно-марлевою кулькою при цьому промивають внутрішню поверхню великих статевих губ, а 2-гою кулею промивають зовнішню поверхню і область пахових складок, 3-ю кулею промивають область заднього проходу. Після цього сухим ватно-марлевим тампоном в тому ж напрямку осушують шкіру або підкладають чистий пелюшку як прокладку.Підмивання можна робити з кухля Есмарха, забезпеченою гумовою трубкою і зажимом, направляючи на промежину струмінь слабкий розчин перманганату калію.

Чоловіків підмивати значно простіше. Положення хворого також на спині, ноги зігнуті в колінах, під сідниці підкладають судно і направляють струмінь слабкий розчин перманганату калію на промежину і пахові складки. Ватно-марлевим тампоном на корнцанга піднімають крайню плоть і омивають головку статевого члена, а потім ануса. Чоловіків осушують тільки пелюшкою. Якщо є попрілості у пахових складках, їх змащують дитячим кремом, зеленкою або припудрюють відповідної присипкою. Ніколи не змазують жирними мазями!

Подача судна і сечоприймача.

Судно – один з найнеобхідніших предметів догляду за важкохворими. Хворим, що знаходиться на строгому постільному режимі, при акті дефекації необхідно подати судно, а чоловікам при сечовипусканні - мочеприймальник.

Судна роблять з фаянсу, з металу з емалевим покриттям, з гуми, а також із різних пластмас. Судна мають різну форму з великим круглим отвором зверху і порівняно невеликим отвором в трубці, що відходить з одного боку судна. Великий отвір зверху забезпечено кришкою. Чисте судно зберігають в туалетній кімнаті, у спеціально відведеному шафі або під ліжком хворого на підставці.

Якщо у хворого виникає потреба звільнити кишечник, його слід, перш за все, відгородити від інших хворих ширмою. Перед вживанням судно промивати теплою водою і залишають в ньому трохи води. Кутом стелять під пацієнта клейонку з пелюшкою, відкинувши ковдру, хворого просять зігнути ноги в колінах і допомагають йому, підбиваючи ліву руку під крижі, підняти таз. Тримаючи правою рукою, відкрите судно за трубку, підводять його під сідниці так, щоб промежину опинилася над великим отвором, а трубка - між стегнами в бік колін. Прикривши хворого ковдрою, залишають хворого на час одного. Потім судно виймають з-під хворого, прикривають кришкою і відносять до вбиральні, де звільняють від вмісту, ретельно вимивають щіткою, дезінфікують, обполіскують і ставлять на місце. Хворого після акту дефекації необхідно підмити.

Гумове судно часто подають ослабленим хворим або хворим з нетриманням сечі або калу для профілактики утворення пролежнів. При тривалій постановці судна його необхідно обгорнути пелюшкою або надіти на нього чохол (щоб не було роздратування шкіри від зіткнення з гумою). Гумове судно не туго надувають за допомогою ножного насоса. Дезінфікується воно так само, як емальоване судно. Для усунення запаху гумове судно обполіскують слабким розчином перманганату калію.

Хворі, що знаходяться на строгому постільному режимі, змушені здійснювати в ліжку і сечовипускання. Для цього існують особливі судини - сечоприймачі. Виготовляються вони зі скла, пластику або металу і мають овальну форму з витягнутим у коротку трубку отвором. Форма трубки - отвори жіночого і чоловічогосечоприймачів дещо різна. Жінки частіше користуються не сечоприймачем, а судном. сечоприймачі, так само, як і судна, повинні бути індивідуальними. Подавати їх потрібно чистими і нагрітими, негайно ж звільняти від сечі. Дезінфекція сечоприймачів проводиться так, як і судна. Так як сеча часто дає осад, пристає до стінок у вигляді нальоту і видає неприємний аміачний запах, час від часу сечоприймачі необхідно мити слабким розчином соляної кислоти з наступним промиванням проточною водою.

Лікування хворих у стаціонарі ведуть лікарі — ординатори. За існуючими сьогодні нормативами на 1 посаду лікаря припадає пересічно 25 ліжок. Кожнеспеціалізоване відділення очолює його завідувач.

Основним помічником завідувача відділення є старша медична сестра, яка призначається із числа найбільш досвідчених і кваліфікованих медичних сестер.

У зв'язку з реформою сестринської освіти України на ці посади бажано призначати осіб з бакалаврською медсестринською освітою.

Молодша медична сестра, санітарка. Звання молодшої медичної сестри присвоюється санітарці, яка пройшла навчання за спеціальною програмою, розрахованою на 4 місяці, без відриву від виробництва.

Догляд за хворими здійснюється молодшими сестрами (санітарками), що не мають спеціальної медичної освіти, та медичними сестрами зі спеціальною медичною, у тому числі вищою, освітою. Молодші медичні сестри здійснюють догляд чи ті його елементи, які не потребують спеціальних медичних знань і стосуються забезпечення гігієни місця перебування хворого, його особистої гігієни, харчування тощо.

Функції санітарки при двоступінчатій системі догляду за хворими зводяться до: забезпечення вимог особистої гігієни хворих (готує все необхідне для туалету, забезпечує своєчасну зміну постільної і натільної білизни, разом з палатною медичною сестрою проводить вмивання, підмивання, догляд за волоссям); допомагає при перекладанні хворих і проводить їх транспортування; подає хворому сечоприймач, судно, виносить і миє їх; відносить у лабораторію біологічні матеріали; проводить прибирання в палатах і підсобних приміщеннях, щотижня здійснює генеральне прибирання приміщень.

Незважаючи на те, що перелічені обов'язки здійснюються особами без медичної освіти, вони потребують від них відповідних знань, навичок та сумлінного ставлення. Навчання молодших сестер виконанню своїх обов'язків проводять сестри з медичною освітою. Останні поряд із контролем та керівництвом роботою молодших медичних сестер мають широке коло обов'язків з догляду, спостереження за хворими та їх лікування, тобто виконують призначення лікарів. Вони роздають та вводять ліки, у тому числі за допомогою ін'єкції, виконують багато лікувальних процедур — накладають компреси, гірчичники, ставлять банки, промивають шлунок, ставлять клізми тощо, провадять неухильне спостереження за хворим й інформують лікарів про всі зміни в його організмі.

Безпосередньо роботою медичних сестер зі спеціальною освітою керує старша сестра відділення.

Всі ті, хто доглядає за хворими, повинні добре знати свої обов'язки та їх сенс і роль у загальному процесі лікування, місце та час проведення лікувальних процедур, піклуватись про належний гігієнічний та функціональний стан свого місця роботи.

Догляд за хворим вимагає як уміння виконати різні гігієнічні та лікувальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо-професійним, і деонтологічно витриманим. Милосердне, гуманне ставлення до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Ця істина обгрунтована як практичною медициною впродовж віків, так і фізіологічними дослідженнями, особливо І.П. Павлова та його учнів і послідовників, ролі другої сигнальної системи мозку, що грунтується на слові — сигналі сигналів. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв'язку з впливом на центральну нервову систему анатомічних та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це буває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичної атмосфери та трудової діяльності, побутові незручності та обмеження, а часто навіть не­здатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів).

Гігієна навколишнього середовища є передумовою лікувальних заходів, їх ефективності. Приміщення палати, в якій перебуває хворий, і її площа, опалення, освітлення, стан повітря (провітрювання) повинні відповідати гігієнічним нормам за всіма параметрами. Вона має бути світлою, добре провітрюваною; узимку добре, але не надмірно, опалюватись.

Вікна палати повинні мати штори для захисту хворих від прямого сонячного опромінення. Підлога у палаті має бути з лінолеумовим покриттям, що забезпечує можливість її вологого прибирання та безшумного пересування персоналу, особливо вночі.

Гігієна персоналу. Персонал, що доглядає хворих, насамперед повинен бути гігієнічно освіченим, здоровим та охайним. Кожен із учасників догляду за хворими має добре знати гігієнічні правила в межах своїх функціональних обов'язків. Без цієї вимоги він може стати посередником у передачі інфекції хворому як ззовні, зокрема від самого себе, так і від інших хворих, тобто внутрішньогоспітальної.