- •Авторський колектив:
- •Передмова
- •Модуль і. Філософія Тема 1. Специфіка філософського знання і його роль у суспільстві
- •2. Сутність філософії як науки
- •3. Філософські проблеми та дисципліни
- •4. Функції та методи філософського знання
- •Тема 2. Історичний розвиток світової філософії
- •2.1. Східна філософія План
- •1. Давньоіндійська філософія.
- •2. Давньокитайська філософія
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Давньоіндійська філософія
- •Давньокитайська філософія
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •2.2. Антична філософія План
- •2. Докласичний період античної філософії
- •3. Класичний період античної філософії (Сократ, Платон, Аристотель)
- •4. Еліністична та римська філософія
- •Питання та завдання для самоконтроля
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •2.3 Середньовічна філософія План
- •2. Латинізація духовної культури західноєвропейського середньовіччя
- •3. Схоластика. Реалізм і номіналізм
- •4. Томістська філософія і пізньосередньовічна містика
- •Питання та завдання для самоконтроля
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 3. Філософія епохи Відродження та Нового часу План
- •1. Філософія епохи Відродження.
- •2. Філософія Нового часу.
- •1. Філософія епохи Відродження
- •2. Філософія Нового часу
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 4. Сучасна світова філософія
- •4.1 Західноєвропейська класична філософія План
- •Критична філософія і. Канта
- •Суб’єктивний ідеалізм і. Фіхте
- •Об’єктивний ідеалізм ф.-в.-й. Шеллінга
- •Система ідеалістичної діалектики г.-в.-ф. Гегеля
- •Філософія л. Фейєрбаха
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •4.2 Некласична філософія іх – хх ст. План
- •«Філософія життя»
- •Екзистенційна філософія
- •Питання та завдання для самоконтролю:
- •Теми для написання рефератів:
- •Література
- •Тема 5. Вітчизняна філософія План
- •2. Класичний період української філософії
- •3. Українська філософія XIX –xXст
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Контрольні модульні завдання
- •І РіВень
- •1. Видатним енциклопедистом стародавності був:
- •2. Виберіть характерні риси східної цивілізації:
- •Іі рівень:
- •Ііі рівень:
- •І рівень
- •1. Що є характерними рисами західної цивілізації:
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •8. Який метод був розвинений у філософії г.-в.-ф. Гегеля:
- •9. Хто є представником номіналізму?
- •10. «Лінію Демокріта» у філософії ототожнюють з:
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі Рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Змістовий модуль іі. Філософське розуміння світу, людини та суспільства Тема 6. Філософське вчення про буття (онтологія) План
- •2. Вчення про світ
- •3. Категорії як структури буття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 7. Філософія пізнання План
- •1. Гносеологічна проблема в історії філософської думки
- •2. Діалектика суб’єкта й об’єкта пізнання. Пізнання і практика
- •3. Чуттєве і раціональне в пізнанні
- •4. Проблема критеріїв істини
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 8. Буття людини та свідомості План
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2. Походження свідомості
- •3. Проблема визначення свідомості
- •4. Свідомість як форма відображення
- •5. Категоріальні елементи і структури свідомості. Самосвідомість і рефлексія
- •6. Колективне, індивідуальне і символічне несвідоме, архетипи. Психоаналіз
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 9. Наука і методологія наукового пізнання План
- •3. Методологія наукового пізнання
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 10. Діалектика як методологія наукового пізнання План
- •Методологічні підстави застосування основних принципів діалектики
- •Категорії діалектики
- •Метафізика, софістика, еклектика як альтернативи діалектики
- •Питання та завдання для самоконтролю План семінарського заняття
- •Контрольні запитання
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Додаткова література
- •Тема 11. Суспільство у вимірах філософського аналізу (філософія суспільства) План
- •2. Детермінанти суспільного розвитку
- •3. Соціум як життєвий світ людини. Індивід у соціальних структурах
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 12. Філософія історії План
- •Предметне коло філософії історії.
- •Проблема єдності і багатоманітності історичного процесу.
- •Предметне коло філософії історії
- •2. Проблема єдності і багатоманітності історичного процесу
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Контрольні модульні завдання
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •1. Гносеологія – це
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •1. Механічне об’єднання в єдине ціле різних, найчастіше протилежних точок зору, філософських поглядів, політичних оцінок прийнято називати:
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Змістовий модуль ііі. Логіка Тема 1. Предмет і значення логіки План
- •Логіка як наука. Предмет логіки.
- •Значення логіки та її основні функції.
- •Логіка як наука. Предмет логіки
- •Значення логіки
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 2. Поняття як форма раціонального мислення План
- •2. Зміст, обсяг та види понять
- •3. Основні відношення між поняттями
- •4. Логічні операції з поняттями.
- •3. Визначення понять
- •4. Поділ понять
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 3. Судження як форма раціонального мислення План
- •2.Складні судження. Відношення між судженнями за істинністю.
- •3.Основні закони формальної логіки
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 4. Умовивід як форма раціонального мислення План
- •2. Безпосередні умовиводи
- •3. Категоричний силогізм та його різновиди. Ентимема
- •О собливі правила фігур:
- •4. Індуктивні умовиводи. Аналогія
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 5. Доказательство, обоснование, объяснение, понимание и аргументация План
- •2. Обоснование, объяснение, понимание
- •3. Аргументация
- •На основании п
- •Вопросы та задания для самоконтроля
- •Темы для написания рефератов
- •Литература
- •Контрольні модульні завдання
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •.Определите структуру доказательства в следующем тексте:
- •Определите правильность следующего доказательства:
- •III Уровень
- •Что, по Вашему мнению, труднее в данном диалоге, поставить вопрос или дать ответ?
- •Зависит ли аргументация от особенностей тех проблем, которые обсуждаются в некоторой науке? Проанализируйте следующий текст:
- •Прочитайте следующий текст, выделите в нем точку зрения и аргументы и схему аргументации. Определите, является ли используемая в тексте аргументация надежной:
- •Змістовий модуль іv. Філософія освіти Тема 1. Філософія освіти в структурі філософських знань
- •Проблемне поле філософії освіти. Об’єкт, предмет і завдання філософії освіти
- •Освітні парадигми сучасності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 2. Феномен освіти в історико-філософському дискурсі План
- •Філософсько-педагогічні концепції в межах класичної і некласичної філософії
- •Освіта в парадигмі української дійсності і філософії
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 3. Освіта як вид духовного виробництва і соціальний інститут План
- •Соціальні функції освіти
- •Типи культурного успадкування та інститути освіти
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 4. Феномен особистості і філософське осмислення можливостей освіти План
- •Філософське осмислення співвідношення в людині природного і соціального.
- •Освіта як духовний горизонт особистості.
- •Філософське осмислення співвідношення в людині природного і соціального
- •Освіта як духовний горизонт особистості
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 5. Філософія і стратегія освіти у глобалізованому світі План
- •Сучасні тенденції розвитку освіти
- •Освітня ситуація в Україні
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 6. Розвиток філософської думки в Україні у хіх – хх ст План
- •Розвиток філософських ідей у творчості українських письменників і вчених другої половини хіх – початку хх ст.
- •3. Філософська думка в Україні в 20-х роках хх ст. – початку ххі ст.
- •4. Філософські проблеми мислителів української діаспори
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Контрольні модульні завдання
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
На основании п
На основании П1…
Схема. Расширенная структура аргументации
ТЗ, А и С являются постоянными (константными) элементами аргументации, ее структурным минимумом. Эти элементы, как и, например, процедуры доказательства, объяснения, а также судебного иска, приговора (вердикта присяжных заседателей), которые обеспечивают формальные условия правильного рассуждения, судопроизводства и пр. свидетельствуют о том, что аргументация имела место. Представленность в определенной завершенной аргументации трех необходимых элементов называется независимым полем аргументации.
Квалификатор, ограничитель и поддержка, поддержка поддержки и т.п. относятся к зависимому полю аргументации.
В рассмотренных выше примерах «независимое поле аргументации» позволяет указать на наличие в аргументации точки зрения, аргументов и схемы и, фактически, раскрывает нам содержание аргументации, или то, о чем в ней идет речь. В аргументации о погоде зависимым полем аргументации будет предметная область метеорологии, а в аргументации проблем инфляции мы имеем дело с областью экономики. Роль и значение аргументации-убеждения в педагогике и экономике, политике и юриспруденции, обыденной жизни и пр. трудно переоценить. Сила аргументации-убеждения зависит от силы ее пользователя – аргументатора, особенностей ее адресата – аудитории и природы аргументов. Аргументы в аргументации-убеждении являются разнообразными. Оставляя их подробный и исчерпывающий анализ в стороне, здесь ограничимся лишь изучением особенностей двух видов аргументов: к авторитету и к человеку.
Прежде всего обратим внимание на то, что используемые в аргументации-убеждении аргументы, не являющиеся аргументами ad rem, в логике нередко считаются ошибками.
Однако, если в логике аргумент к авторитету (на латыни: «autos epta, ipse dixit» – «сам сказал») рассматривается, как ошибка, то в процессе аргументации-убеждения без него обойтись трудно, если возможно вообще.
Более того, отказ от авторитета в педагогике дезориентирует человека, осваивающего новый и сложный для себя мир знания и вынужденного обращаться за помощью и поддержкой к авторитетным мнениям других людей.
О логической ошибке аргумента к авторитету, как мы уже знаем, обычно говорят тогда, когда вместо доказательства какого-либо тезиса с помощью истинных аргументов ссылаются на то, что доказываемый тезис считается истинным лицом, пользующимся авторитетом. Аргумент к авторитету, рассматриваемый как ошибка в рамках классической логики может, во-первых, изучаться средствами неклассической, например, вероятностной логики, исходной точкой которой является высказывание – «А свидетельствует о том, что а». Во-вторых, апелляция к авторитету является важной стороной убеждения.
Согласно американскому ученому Г. Кахане, оно является оправданным в трех случаях. Во-первых, тогда, когда мы уверены в том, что какой-либо авторитет действительно обладает знанием (информацией), в котором мы нуждаемся. Во-вторых, тогда, когда мы уверены в том, что данный авторитет предоставляет нам объективную и беспристрастную, не затрагивающую его личные интересы информацию. В-третьих, тогда, когда у нас нет возможности, например, из-за отсутствия времени, предложить по какой-либо проблеме собственную аргументацию.
Следовательно, используя аргумент к авторитету, мы должны предварительно выяснить для себя, а является ли некоторый авторитет подлинным авторитетом в конкретной области знания, действительно ли он лично не заинтересован в некотором конкретном решении вопроса, и, действительно ли отсутствие у нас времени не оставляет лучшей альтернативы, чем обратиться к чужой мудрости, мнению авторитета (эксперта, специалиста, профессионала).
Очевидно, что авторитет в одной области – кино или спорте – вовсе не является авторитетом в другой области – качестве стирального порошка или прохладительных напитков. Важной подсказкой о том, является ли некоторый авторитет подлинным авторитетом, выступает частота сбываемости его прогнозов. Сравнивая между собой авторитеты двух известных ученых-экономистов и пр., будет разумно присоединиться к мнению того из них, чьи прогнозы в последнее время сбывались чаще.
В каждой сфере деятельности (зависимом поле аргументации) имеется множество экспертов (авторитетов) мнения которых могут даже противоречить друг другу.
Это положение иногда выражают в виде правила В. Даггана, согласно которому «На каждого доктора наук (Ph.D.) имеется такой же доктор наук, который утверждает прямо противоположное». Таким образом, доверяя в аргументации подлинным авторитетам, следует развивать собственные навыки оценки и построения аргументации, совершенствовать ее собственную культуру.
Эта культура позволяет личности различать надежные и ненадежные аргументы к авторитету. Можно предложить следующий алгоритм различения надежных и ненадежных аргументов к авторитету.
Пусть А обозначает некоторого авторитета (эксперта, например, ученого экономиста). ТЗ – будет обозначением, выдвинутой им точки зрения (например, «темпы инфляции в Украине в этом году будут низкими»). ЗПА обозначает зависимое поле аргументации данного авторитета, или узкую, специальную область знаний, которыми он действительно обладает.
Аргумент: «По мнению ученого экономиста А, темпы инфляции в Украине в этом году будут низкими» будет являться надежным тогда и только тогда, когда будут выполнены пять следующих условий:
А – подлинный авторитет (эксперт) в ЗПА (проблемах инфляции).
А – утверждает, что ТЗ (темпы инфляции в Украине в этом году будут низкими).
ТЗ (темпы инфляции…) находится внутри ЗПА (проблемы инфляции).
ТЗ совместима с ТЗ других авторитетов.
ТЗ совместима с другими доказательствами.
Если пять этих условий выполнены, то тогда мы можем сделать следующий вполне надежный вывод:
Таким образмом, ТЗ является надежной ( убедительной, примелемой).
В процессе убеждения аргумент к авторитету обычно используется в тесной связи с аргументом к человеку.
Можно выделить две основных цели использования аргумента к человеку – цель прямой дискредитации личности аргументатора, например, через обвинение его в нечестности, невежестве, личной заинтересованности и т. п. и цель косвенной дискредитации аргументатора, через ссылки на то, что аргументатор использует, например, двойные стандарты морали, позволяет себе делать то, что осуждает в других и т.п.
Обычно различают три формы аргумента к человеку – оскорбляющую, обстоятельственную и возвратную.
Использование оскорбляющей формы аргумента к человеку, подразумевает, что нечестный (глупый, плохой и т. п.) человек, в принципе, не может аргументировать правильную точку зрения. В тех случаях, когда используют обстоятельственную форму аргумента к человеку, подразумевают, что личность аргументатора (его мировоззрение, принципы, интересы и т. п.) не могут не влиять на аргументируемую точку зрения. Анализ обстоятельственной формы аргумента к человеку на надежность показывает, что его логическим стержнем является рассуждение по аналогии. Для того чтобы вскрыть ненадежность некоторого конкретного обстоятельственного аргумента к человеку на практике бывает достаточно показать, что он базируется на ложной аналогии. Ложной является, например, аналогия, в которой не учитываются причинно-следственные отношения между вещами.
Смысл возвратной формы аргумента к человеку неплохо раскрывается в его латинском имени tu quoqe – «сам такой» или «ты тоже». Выражение «сам такой» означает, что аргументатор не придерживается тех взглядов, которые он защищает.
Возвратную разновидность аргумента к человеку можно представить в следующей форме: «Аргументатор утверждает ТЗ (аудитория должна делать ТЗ), но он сам не делает ТЗ, а делает неТЗ. ТЗ и неТЗ противоречат друг другу». Как показал канадский ученый Д. Уолтон, применение возвратной формы аргумента к человеку обычно означает сдвиг обязанностей аргументатора с защиты выдвинутой точки зрения на защиту своей собственной последовательности.
Если воспитатель сам не воспитан, если менеджер, наказывающий подчиненных за опоздания на работу, сам опаздывает, если преподаватель занижает студенту экзаменационную оценку за то, что тот был недисциплинированным в течение учебного года, – мы имеем дело с возвратной формой аргумента к человеку. Проверяя аргументы к человеку на надежность, следует пользоваться уже известным нам алгоритмом проверки на надежность аргумента к авторитету, не забывая о том, что в некоторых контекстах общения другого источника информации, кроме мнения человека со всеми его эмоциями и недостатками у нас попросту нет. Использование в процессе рассуждения только надежных форм аргументов к авторитету, человеку и пр., является важным показателем культуры аргументации личности и общества.
В свою очередь, культура аргументации личности и общества является важным условием его гуманного и демократического развития, что можно выразить с помощью Основного диалогического закона аргументации: чем меньший удельный вес будет занимать аргументация в жизни общества, тем больший удельный вес в ней будет иметь насилие и(или) угрозы его применения.
