- •Авторський колектив:
- •Передмова
- •Модуль і. Філософія Тема 1. Специфіка філософського знання і його роль у суспільстві
- •2. Сутність філософії як науки
- •3. Філософські проблеми та дисципліни
- •4. Функції та методи філософського знання
- •Тема 2. Історичний розвиток світової філософії
- •2.1. Східна філософія План
- •1. Давньоіндійська філософія.
- •2. Давньокитайська філософія
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Давньоіндійська філософія
- •Давньокитайська філософія
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •2.2. Антична філософія План
- •2. Докласичний період античної філософії
- •3. Класичний період античної філософії (Сократ, Платон, Аристотель)
- •4. Еліністична та римська філософія
- •Питання та завдання для самоконтроля
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •2.3 Середньовічна філософія План
- •2. Латинізація духовної культури західноєвропейського середньовіччя
- •3. Схоластика. Реалізм і номіналізм
- •4. Томістська філософія і пізньосередньовічна містика
- •Питання та завдання для самоконтроля
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 3. Філософія епохи Відродження та Нового часу План
- •1. Філософія епохи Відродження.
- •2. Філософія Нового часу.
- •1. Філософія епохи Відродження
- •2. Філософія Нового часу
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 4. Сучасна світова філософія
- •4.1 Західноєвропейська класична філософія План
- •Критична філософія і. Канта
- •Суб’єктивний ідеалізм і. Фіхте
- •Об’єктивний ідеалізм ф.-в.-й. Шеллінга
- •Система ідеалістичної діалектики г.-в.-ф. Гегеля
- •Філософія л. Фейєрбаха
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •4.2 Некласична філософія іх – хх ст. План
- •«Філософія життя»
- •Екзистенційна філософія
- •Питання та завдання для самоконтролю:
- •Теми для написання рефератів:
- •Література
- •Тема 5. Вітчизняна філософія План
- •2. Класичний період української філософії
- •3. Українська філософія XIX –xXст
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Контрольні модульні завдання
- •І РіВень
- •1. Видатним енциклопедистом стародавності був:
- •2. Виберіть характерні риси східної цивілізації:
- •Іі рівень:
- •Ііі рівень:
- •І рівень
- •1. Що є характерними рисами західної цивілізації:
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •8. Який метод був розвинений у філософії г.-в.-ф. Гегеля:
- •9. Хто є представником номіналізму?
- •10. «Лінію Демокріта» у філософії ототожнюють з:
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі Рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Змістовий модуль іі. Філософське розуміння світу, людини та суспільства Тема 6. Філософське вчення про буття (онтологія) План
- •2. Вчення про світ
- •3. Категорії як структури буття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 7. Філософія пізнання План
- •1. Гносеологічна проблема в історії філософської думки
- •2. Діалектика суб’єкта й об’єкта пізнання. Пізнання і практика
- •3. Чуттєве і раціональне в пізнанні
- •4. Проблема критеріїв істини
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 8. Буття людини та свідомості План
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2. Походження свідомості
- •3. Проблема визначення свідомості
- •4. Свідомість як форма відображення
- •5. Категоріальні елементи і структури свідомості. Самосвідомість і рефлексія
- •6. Колективне, індивідуальне і символічне несвідоме, архетипи. Психоаналіз
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 9. Наука і методологія наукового пізнання План
- •3. Методологія наукового пізнання
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 10. Діалектика як методологія наукового пізнання План
- •Методологічні підстави застосування основних принципів діалектики
- •Категорії діалектики
- •Метафізика, софістика, еклектика як альтернативи діалектики
- •Питання та завдання для самоконтролю План семінарського заняття
- •Контрольні запитання
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Додаткова література
- •Тема 11. Суспільство у вимірах філософського аналізу (філософія суспільства) План
- •2. Детермінанти суспільного розвитку
- •3. Соціум як життєвий світ людини. Індивід у соціальних структурах
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 12. Філософія історії План
- •Предметне коло філософії історії.
- •Проблема єдності і багатоманітності історичного процесу.
- •Предметне коло філософії історії
- •2. Проблема єдності і багатоманітності історичного процесу
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Контрольні модульні завдання
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •1. Гносеологія – це
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •1. Механічне об’єднання в єдине ціле різних, найчастіше протилежних точок зору, філософських поглядів, політичних оцінок прийнято називати:
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Змістовий модуль ііі. Логіка Тема 1. Предмет і значення логіки План
- •Логіка як наука. Предмет логіки.
- •Значення логіки та її основні функції.
- •Логіка як наука. Предмет логіки
- •Значення логіки
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 2. Поняття як форма раціонального мислення План
- •2. Зміст, обсяг та види понять
- •3. Основні відношення між поняттями
- •4. Логічні операції з поняттями.
- •3. Визначення понять
- •4. Поділ понять
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 3. Судження як форма раціонального мислення План
- •2.Складні судження. Відношення між судженнями за істинністю.
- •3.Основні закони формальної логіки
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 4. Умовивід як форма раціонального мислення План
- •2. Безпосередні умовиводи
- •3. Категоричний силогізм та його різновиди. Ентимема
- •О собливі правила фігур:
- •4. Індуктивні умовиводи. Аналогія
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 5. Доказательство, обоснование, объяснение, понимание и аргументация План
- •2. Обоснование, объяснение, понимание
- •3. Аргументация
- •На основании п
- •Вопросы та задания для самоконтроля
- •Темы для написания рефератов
- •Литература
- •Контрольні модульні завдання
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •.Определите структуру доказательства в следующем тексте:
- •Определите правильность следующего доказательства:
- •III Уровень
- •Что, по Вашему мнению, труднее в данном диалоге, поставить вопрос или дать ответ?
- •Зависит ли аргументация от особенностей тех проблем, которые обсуждаются в некоторой науке? Проанализируйте следующий текст:
- •Прочитайте следующий текст, выделите в нем точку зрения и аргументы и схему аргументации. Определите, является ли используемая в тексте аргументация надежной:
- •Змістовий модуль іv. Філософія освіти Тема 1. Філософія освіти в структурі філософських знань
- •Проблемне поле філософії освіти. Об’єкт, предмет і завдання філософії освіти
- •Освітні парадигми сучасності
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 2. Феномен освіти в історико-філософському дискурсі План
- •Філософсько-педагогічні концепції в межах класичної і некласичної філософії
- •Освіта в парадигмі української дійсності і філософії
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 3. Освіта як вид духовного виробництва і соціальний інститут План
- •Соціальні функції освіти
- •Типи культурного успадкування та інститути освіти
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 4. Феномен особистості і філософське осмислення можливостей освіти План
- •Філософське осмислення співвідношення в людині природного і соціального.
- •Освіта як духовний горизонт особистості.
- •Філософське осмислення співвідношення в людині природного і соціального
- •Освіта як духовний горизонт особистості
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 5. Філософія і стратегія освіти у глобалізованому світі План
- •Сучасні тенденції розвитку освіти
- •Освітня ситуація в Україні
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Тема 6. Розвиток філософської думки в Україні у хіх – хх ст План
- •Розвиток філософських ідей у творчості українських письменників і вчених другої половини хіх – початку хх ст.
- •3. Філософська думка в Україні в 20-х роках хх ст. – початку ххі ст.
- •4. Філософські проблеми мислителів української діаспори
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Теми для написання рефератів
- •Література
- •Контрольні модульні завдання
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
Давньокитайська філософія
Виникнення і розвиток давньокитайської філософії припадає на VIII ст. до н. д. Цей історичний період вважають золотим віком китайської філософії, коли сформувалися провідні філософські школи – даосизм, конфуціанство, моїзм, легізм, натурфілософія, які помітно вплинули на розвиток китайської філософії, були сформульовані традиційні для китайської філософії проблеми, поняття і категорії.
Давньокитайська філософія, подібно до індійської сформувалася в лоні міфології. Однак це не був автоматичний процес. Для переходу від міфології до філософії необхідні були певні соціальні умови, соціальні поштовхи і, зрештою, соціальні сили, яким була потрібна філософія.
Відомо, що філософія розвивається за соціальних умов, коли за індивідом визнається право мати самостійну, відмінну від традиційних поглядів, власну думку, тобто визнається суверенність розуму. Філософія постає в тому суспільстві, в якому індивід є самостійною силою, особою.
Але, за словами дослідника соціальної історії давньокитайського суспільства Л. Васильєва, в V – Піст, до н. д. «...індивід як громадянин, вільний і повноправний член суспільства, який би діяв як самостійна соціальна і правова одиниця – подібно, скажімо, до громадян давньогрецького полісу, – в Давньому Китаї фактично не був відомий. Соціальною одиницею в Китаї завжди вважалась сім’я, клан, община, земляцтво». Однак в цей час відбувається заміна дрібних державних об’єднань ранньокласового суспільства, в якому панували патріархальні родові відносини і родова аристократія, централізованою державою з розвинутими класовими відносинами і розгалу-одне одного, але інтереси яких стикаються. Для цього конфуціанство посилює роль внутрішнього самоконтролю людини.
Конфуціанська етика передбачає верховенство добра, закликає жити за настановою «Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді в державі та сім’ї до тебе не будуть ставитись вороже».
Цю моральну вимогу майже дослівно пізніше повторив Христос. А Кант у XVIII ст. підніс її до рангу основної моральної вимоги. її суть можна передати словами: ототожнюй себе з іншим, постав себе на його місце. В родовій общині ця тотожність була природною, бо рід для індивіда – це помножене «Я», нормальні ж стосунки між чужими людьми можливі тільки за свідомо здійснюваного ототожнення себе з іншими.
Головну моральну вимогу, її істинність Конфуцій обґрунтовував не посиланням на Бога, а вказівкою на соціальну корисність. Соціальний прагматизм виявився підставою, яка зрівнялася з релігійно-звичаєвим виправданням моральних норм. Китайська культура не знає поділу моралі на божественну та людську: те, що всі вважають за благо, і є благом. Цим зумовлена і відсутність пророків у Китаї, які в своїй критиці занепаду суспільної моралі (в Ізраїлі, наприклад) спиралися на божественні заповіді й повеління.
Людинолюбство Конфуція характеризує відносини, які повинні існувати передусім між батьками і дітьми, між правителями і чиновниками. А вже потім воно поширюється на відносини між усіма іншими людьми. Така дещо звужена сфера «жень» пояснюється тим, що моделлю суспільства (держави) для Конфуція була сім’я. Правитель у такій державі уподібнювався батькові, а підлеглі – дітям. Стосунки між простолюдинами в цій схемі не вартували уваги.
Конфуцій тлумачить людинолюбство досить широко. Як моральний принцип, воно підноситься до рівня регуляторів державного життя, зрівнюється з правом і навіть підноситься над ним. «Якщо керувати народом за допомогою законів і підтримувати порядок покаранням, то народ буде прагнути ухилятись [від покарань] і не буде відчувати сорому. Якщо ж керувати народом на основі людинолюбства і підтримувати порядок за допомогою ритуалу, то народ буде відчувати сором і виправиться». Конфуціанство, підпорядковане соціальному прагматизмові, можна вважати й певним відлунням відносин патріархального устрою, за якого мораль була єдиним регулятивним засобом. Конфуціанський правитель повинен бути носієм найвищих моральних якостей, взірцем для народу. Якщо благородний муж втрачає людинолюбство, то чи можна вважати його благородним? – запитує мислитель. Якщо ж «благородний муж», правитель, не відповідає моральним вимогам, він не може бути правителем.
Важливе місце у вченні Конфуція посідає поняття «лі» (правило, норма, ритуал, церемоніал). Неухильно дотримуватись усталеного «лі» – одна з головних вимог конфуціанства. Без «лі» не може існувати держава. Якщо не існує «лі», то немає відмінностей між правителями і підданими, верхами і низами, літніми і молодими.
У висловлюваннях Конфуція значна увага приділена питанням державного управління, настановам, як стати гарним чиновником. У його поглядах на ці питання простежується підхід чиновника, адже сам Конфуцій певний час був державним службовцем в одному із царств. Конфуціанство в Китаї називалось «школою службовців». Воно, по суті, було ідеологією чиновників, літераторів, істориків, які належали до особливого соціального стану китайського суспільства. Внаслідок «війни, царств» у Давньому Китаї родова аристократія була відсторонена від влади, країною управляло чиновництво. Позбавлене власної економічної опори, воно, на відміну від аристократії, вбачало в імператорі батька-благодійника, було схильне ототожнювати власні справи з державними. Звідси уявлення про тотожність сім’ї та держави, батька й імператора.
Постійне наголошування на необхідності дотримання ритуалів (лі), пошанування традицій, підміна права мораллю свідчать про консерватизм і патріархальність морального вчення Конфуція. Та його принцип людинолюбства став основою для формування нової непатріархальної моральності в умовах розвинутого класового суспільства в Китаї. У світоглядному аспекті конфуціанство є ідеалістичним. Небо і духи проголошуються джерелом законів природи і суспільства.
Даосизм
Даосизм – філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао.
Засновником даосизму – другої за значенням течії у філософії Китаю – є Лао-цзи., якому приписується авторство трактату «Дао де цзін». Якщо конфуціанство в основному звернуте до суспільної проблематики, то даосизм зосереджується на природі, світі. Основним його поняттям є дао – шлях, доля, природна закономірність, всепороджуюча порожнеча, невидиме, яке наявне у видимому. Воно позбавлене форми, перебуває в безперервному русі. «Перетворення невидимого (дао) безкінечні. (Дао) – наглибинніші ворота народження... Воно існує вічно... і його дії невичерпні», – зазначається в трактаті.
Даосизм як філософська доктрина порушує проблему справжнього, відмінного від видимого буття, поділяє світ на невидиме дао і видимий, створений ним світ речей. Ставлення дао до конкретних речей важко звести до якоїсь логічної схеми. Дао – нематеріальна субстанція, позбавлена тілесності. Водночас воно не є і духовною субстанцією, оскільки постає як реальний момент у перетворенні речей. Дао є і субстанцією, і несубстанцією (вічним рухом), воно існує мовби окремо і невідокремлене від речей, пронизує їх, творить речі й існує в речах. Оця невловимість дао, відсутність правдоподібного зв’язку між видимим і невидимим зумовлює містицизм вчення. Таємниця дао відкривається не всім, а тільки тим, «хто вільний від пристрастей, бачить чудесну таїну дао, а хто має пристрасть, бачить його тільки в конечній формі».
Суть дао зумовлює і правила поведінки його прибічників. Мудрець, який пізнав дао, є бездіяльним. Хто служить дао, той поступово пригашує, обмежує свої бажання, доходячи в цьому до не діяння. Однак, вважають дао-сити, не діяння є найбільшим діянням, завдяки йому можливо досягнути більшого, ніж діянням. Звеличення споглядання й аскетизму споріднює даосизм з буддизмом, на основі синтезу яких виник у середні віки дзен-буддизм.
Трактат «Дао де цзін» містить чудові зразки наївної діалектики, зокрема здогади щодо місця протилежностей у світі. «Коли всі в Піднебесній (так китайці називали свою державу. – Авт.) дізнаються, що прекрасне є прекрасним, з’являється й потворне. Коли всі дізнаються, що добро є добром, виникає і зло. Тому буття і небуття породжують одне одного...» Всі істоти містять у собі протилежні часточки – «ян» та «інь».
За своєю соціальною базою даосизм спрямований проти конфуціанства. Людинолюбство і вченість Лао-цзи засуджує як протидію дао. Сентенція даоситів про те, що з подоланням вченості народ буде у стократ щасливішим, спрямована проти конфуціанців. Носіями ідей даосизму були родова аристократія, усунута від влади (звідси тугаза минулими часами, коли панувало дао, витіснене людинолюбством і лицемірством), а також монахи-аскети – носії ідей бездіяння, безкорисливості тощо. Дао гармонувало з ранньокласовими патріархальними відносинами, руйнування яких, на думку даоситів, призвело до погіршення суспільства.
Інші філософські течії Китаю – моїсти, легісти (законники), натурфілософи тощо – значно відрізнялись у поглядах на суспільство і суспільні відносини, але поняття «дао», «жень», «лі», протилежні часточки «ян» та «інь», посідають у них значне місце.
Дальший розвиток китайської філософії, який, по суті, звівся до примноження різноманітностей, а не до виходу на вищий рівень, зумовлений консерватизмом китайського суспільства, слабким зв’язком філософування з наукою, яка в Китаї так і не піднялася до теоретичної форми.
Філософія Стародавнього сходу являє собою своєрідне культурно-історичне утворення. Вона яскраво демонструє велич і могутність людського духу, розкриває його творчі можливості та багате змістове наповнення.
У філософській думці Стародавнього Сходу розроблені глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні початки буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтуючись на фундаментальні підвалини буття, намагаючись виконати повеління вищих законів світу, змінити себе і ввести у стан гармонійної досконалості. Як звичайно, це пов’язувалось із подоланням людської сваволі та людської окремішності. Філософську думку Стародавнього Сходу відрізняє мистецько-образний, притчовий, афористичний стилі самовиявлення. Потяг до синтетичного, цілісного мислення створює ефект несподіваної, непередбачуваної парадоксальності, тому давньосхідна думка надихає на зацікавлене, але не утилітарне заглиблення у людську духовність, збуджує інтерес до філософських роздумів.
