2.5. Ліцензування і сертифікація консалтингової діяльності

Проблеми професії консультанта перебувають у фокусі уваги

як консалтингових організацій та їх об’єднань, так і споживачів

консультаційних послуг. Одним із способів захистити клієнтів

від неякісних послуг є врегулювання процедури ліцензування

консультаційної діяльності та видачі посвідчень консультанта.

Існує два протилежні погляди на легалізацію процесу профе-

сійного консультування. Прагнення отримання гарантій високої

якості консультаційних послуг спричиняє бажання введення ста-

ндартів консультування і надання документа, який підтверджував

би компетентність консультанта та наявність його права здійс-

нювати консультаційну допомогу.

Видача таких посвідчень має бути прерогативою професійних

асоціацій та інститутів. Проте питання про членство у аналогічних

асоціаціях зарубіжних країн вирішується по-різному. Так, Інститут

консультантів з питань управління у Великій Британії запровадив

різні ступені членства (асоційований, повний, почесний), що до-

зволяє вносити консультантів, які отримали ступень повних та по-

чесних членів, до професійного реєстру. Американський інститут

консультантів надає посвідчення консультанта при наявності у

претендента відповідної освіти, досвіду та рекомендацій від клієн- тів.

Отримання посвідчень є добровільною справою, нерегламен-

тованою нормативною базою. На відміну від сертифікації ліцен-

зування здійснюється державними установами або професійними

асоціаціями, яким надано право ліцензування зі збереженням ке-

рівництва та контролю з боку держави.

Законодавство України передбачає необхідність одержання

ліцензії на здійснення деяких видів консалтингових послуг. На-

самперед, це право роботи з приватизаційними документами

(майновими сертифікатами), проведення всього комплексу робіт,

пов’язаного з аудитом та оцінкою майна, надання освітніх послуг

з видачею відповідного посвідчення.

Проте питання ліцензування консультаційної діяльності і ви-

знання консалтингу як професії на сьогоднішній день залишаєть-

ся дискусійним.

До позитивних сторін ліцензування слід віднести визнання

консалтингу як професії, відсів некомпетентних консультантів та

соціальну відповідальність консультантів.

Противники ліцензування консалтингової діяльності вважають,

що:

 видача посвідчень не вирішує проблеми гарантій високоякі- сної консультаційної послуги;

 ліцензування одного виду діяльності може блокувати консу- льтаційний процес (в окремих випадках консультаційна допомога

може включати крім ліцензованої послуги декілька супутніх не- ліцензованих видів діяльності);

 ліцензування з метою перешкоди проникненню на ринок не- компетентних консультантів є штучним заходом (за законами ри-

нку неякісні послуги у будь-якому разі не будуть користуватися попитом).

В Україні сертифікації і ліцензуванню підлягають три види ді- яльності (взагалі їх 27 видів): аудиторська діяльність (Аудитор-

ська палата України); роботи, пов’язані з приватизаційними до- кументами (Фонд державного майна України); освіта

(Міністерство освіти).

Видача суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій здійс-

нюється на основі «Положення про порядок видачі суб’єктам пі-

дприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на

здійснення окремих видів діяльності», затвердженого Постано-

вою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 року за №316.

Ліцензування аудиторської діяльності (видача ліцензій) здійс- нює Аудиторська палата України. Право на одержання ліцензій мають юридичні особи (аудиторські фірми) і фізичні особи (при- ватні аудитори) України. Термін дії ліцензії — до п’яти років, але не більше терміна дії сертифіката аудиторів (фундаторів).