Порівняльна оцінка правової бази трансформаційних країн

Місце	Країна	Оцінка правової бази
1	Угорщина	9,14
2	Словенія	8,91
3	Польща	8,71
4	Естонія	8,36
5	Республіка Чехія	8,07
6 — 7	Латвія	7,27
6 — 7	Литва	7,27
8	Словаччина	6,76
9	Хорватія	6,38
10	Болгарія	6,00
11	Румунія	5,46
12	Македонія	4,50
13	Грузія	4,20

Закінчення табл. 2.6

Місце	Країна	Оцінка правової бази
14	Росія	3,92
15	Молдова	3,90
16	Казахстан	3,72
17	Киргизстан	3,70
18	Вірменія	3,40
19	Україна	3,30
20	Азербайджан	3,27
21	Боснія та Герцеговина	3,11
22	Узбекистан	2,80
23 — 24	Таджикистан	2,40
23 — 24	Туркменістан	2,40
25	Албанія	2,25
26	Югославія	2,20
27	Білорусь	1,58

Central European Economic Review. — 1999. — Vol. VII. — № 10. — P. 15.

Міжнародна комерційна діяльність регулюється міжнародними угодами України, а також нормами, які визначаються міжнародними організаціями та їх статутними документами (у тих випадках, коли їх завізувала або приєдналася до них Україна). Прикладами міжнародних джерел, за допомогою яких організовується механізм торгівлі, є Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, прийнята під егідою ООН, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Генеральна угода з торгівлі послугами, Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

Резюме

Міжнародний контракт є домовленістю контрагентів, які репрезентують економіки різних країн про комерційний обмін цінностями. Він містить опис якісних та кількісних характеристик обмінюваних товарів, а також фіксує взаємні обов’язки сторін. Міжнародний контракт є безальтернативним способом ефективної реалізації комерційних інтересів економічних суб’єктів. Закони країни, а також її адміністративний апарат, звичаї є гарантами виконання контактних зобов’язань.

Господарсько-правова система України характеризується типовими особливостями перехідного періоду. Відбувається «наповнення законодавчого пакету», законодавчі та виконавчі органи влади інколи більш, інколи менш успішно намагаються забезпечити стабільність, наступність та передбачуваність нормативно-правового процесу. Розв’я­зання цих завдань є ключовою умовою підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України.

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Теоретичні паралелі

Обмін як засіб максимізації цінності

Питання «Яку функціональну роль відіграє обмін щодо процесу створення матеріальних благ та збільшення цінності товарів?» вже давно хвилює науковців. Сам по собі обмін очевидно не передбачає якихось процесів, унаслідок яких створюється щось нове у виробничо-матеріальному розумінні. Разом з тим саме обмін стає умовою збагачення суспільства. Адже оскільки відбувається факт обміну, можна сказати, що у відповідній угоді вбачають вигоду обидві сторони.

Отже, кожен з контрагентів (або учасників угоди) збільшує особисту цінність у процесі трансакції. Звичайно, можна відзначати дію суб’єктивного чинника, особистої оцінки вигоди та споживчих якостей товару. Але очевидно, що існує й об’єктивна компонента «корисності» обміну.

Ось елементарний приклад. Робітник виготовляє товар («класичний» приклад — сокиру) та обмінює його на продукт іншого економічного суб’єкта (не менш «класичну» вівцю). Але ж в результаті обміну ні вівця не збільшує своєї ваги, ані сокира не стає гострішою. Інакше кажучи, матеріальні об’єкти обміну якими були, такими й залишилися.

Але чому ж ми відзначаємо позитивну роль обміну для збільшення цінності? (Адже якби такої ролі не було, то не було б і об’єктивних підстав для реалізації самої угоди.)

Угода (в контексті, що нас цікавить, — угода міжнародна) є завершальним епізодом цілісного процесу виробництва та реалізації продукції, який веде до збільшення цінностей. Це збільшення відбувається в результаті міжнародної спеціалізації та в межах процесу міжнародної кооперації виробництва. А ось спеціалізація та кооперація характеризують таку модель виробництва, яка є більш ефективною, ніж неспеціалізована та нескооперована.

Таким чином, обмін (та міжнародний обмін зокрема) є своєрідним свідченням результативності спеціалізованої моделі виробництва, хоча технологічно є відмінним від такого виробництва та відбувається після його завершення.

Економічно дещо іншу, але функціонально аналогічну роль відіграє обмін у процесі спільного виробництва, коли має місце постадійна спеціалізація. Обмін дає змогу забезпечити виробничий процес предметами праці (технологічними вузлами, деталями тощо), і його можна вважати органічною складовою цього процесу.

Терміни та поняття

Валютні застереження — умови міжнародних експортно-імпорт­них контрактів (а також платіжних, кредитних угод і договорів валютного страхування), які використовуються для попередження ризиків від валютних коливань. В.з. фіксують взаємні курси валют у такий спосіб, що номінал грошових зобов’язань змінюється відповідно до змін курсового співвідношення (між валютою платежу та обраною стійкою валютою, між валютою платежу та валютою контракту). Фіксація може відбуватися згідно з різними моделями: «національна валюта — національна валюта», «національна валюта — валютний композит»; «національні валюти — комбінація валют» (в останньому випадку кажуть про мультивалютне застереження).

Валютний ризик — небезпека фінансових втрат при проведенні операцій міжнародних торговельних, а також валютних, кредитно-страхувальних операцій від валютних коливань через зміни реальної вартості номіналу грошових зобов’язань за наявності відкритої валютної позиції.

Валютна позиція — співвідношення вимог і зобов’язань фірми (банку) за конкретною угодою або за сумарними результатами економічної діяльності, що виражається в іноземній валюті. Відкрита валютна позиція виникає при нерівності вимог та зобов’язань. Коли вимоги в певній валюті дорівнюють зобов’язанням, що виражаються у ній, можна констатувати наявність закритої валютної позиції.

Чек — цінний папір, який оформлюється відповідно до законодавчо (нормативно) встановленої форми і містить письмовий наказ видати його пред’явнику негайно або протягом певного терміну зазначену в ньому грошову суму або здійснити переказ коштів на банківський рахунок пред’явника.

Згідно з принципом суб’єктності чеки можуть бути на пред’явника (виписуватися на будь-яку особу, котра може його пред’явити у банк, і передувати в обігу разом із готівковими грошима), іменними (виписуватися на певну особу, що унеможливлює його передання іншій особі), ордерними (виписуватися на користь певної особи з можливістю передання іншій особі за наявності індосаменту) та дорожніми (виписуватися особі, яка проставляє свій підпис у момент продажу й отримує гроші після подання чека та повторного поставлення підпису).

Вексель — цінний папір, який оформлюється відповідно до законодавчо (нормативно) встановленої форми та засвідчує зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити власникові векселя (векселетримачеві) певну суму грошей. Предметом векселя можуть бути тільки гроші.

Індосамент — передання чека або векселя у власність нового векселетримача нанесенням передавального запису зі зворотного боку фінансового документа. Відтак право вимагати виплати боргу зі сторони векселедавця переходить до нового векселетримача. Разом з тим у випадку відмови векселедавця платити за зобов’язаннями претензії можуть пред’являтися особі, яка зробила передавальний напис, як і до інших проміжних власників платіжного документа.

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність та зміст міжнародного контракту?

2. Назвіть основні елементи міжнародного контракту та охарактеризуйте їх.

3. Визначте фактори ціни контракту та її складові.

4. Назвіть основні види цін міжнародних контрактів.

5. Охарактеризуйте основні способи здійснення платежів за експортно-імпортними контрактами.

6. Які основні форми розрахунків використовуються в міжнародній комерційній практиці?