- •Новицький в. Є. Міжнародна економічна діяльність України
- •Розділ 1.1 Міжнародна економічна діяльність: сутність, особливості та суб’єкти
- •1.1.1. Предмет курсу: природа та визначення міжнародної економічної діяльності
- •Закон україни Про митну справу в Україні
- •1.1.2. Відкрита економіка
- •Оцінка та прогноз показників ділової активності (2000—2003 рр.)
- •1.1.3. Платіжний баланс: показник та фактор міжнародної економічної діяльності
- •Економічна криза в Аргентині встановила цілий ряд сумних рекордів
- •1.1.4. Світове господарство та міжнародний ринок
- •Розділ 1.2 Інтернаціональне співробітництво: форми та рівні
- •1.2.1. Класифікація форм міжнародної економічної діяльності
- •1.2.2. Міжнародна торгівля товарами та послугами
- •1.2.3. Транскордонний рух капіталів та міжнародний кредит
- •1.2.4. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •1.2.5. Міжнародна міграція робочої сили
- •1.2.6. Участь у діяльності міжнародних економічних організацій
- •1.2.7. Міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах
- •1.2.8. Спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку
- •Розділ 1.3 Суб’єкти міжнародної економічної діяльності України
- •1.3.1. Критерії класифікації суб’єктів міжнародної економічної діяльності
- •1.3.2. Мікроекономічний рівень
- •1.3.3. Макроекономічний рівень
- •Розділ 2.1 Україна в міжнародній торгівлі товарами: загальний режим
- •2.1.1.Торгівля товарами в системі міжнародної економічної діяльності
- •Класифікація міжнародної торгівлі товарами
- •Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2000 р.
- •2.1.2. Україна та міжнародні інститути регулювання торгівлі
- •2.1.3. Факторні передумови міжнародної торгівлі України
- •2.1.4. Геостратегічна специфіка національної участі в міжнародній торгівлі
- •Обсяги торгівлі товарами України з регіонами світу у 2000 р., тис. Дол.
- •Розділ 2.2 Експортно-імпортна діяльність: види та українська специфіка
- •2.2.1. Міжнародна купівля-продаж товарів
- •Товарна структура експорту-імпорту України
- •В 2000—2005 рр., % до загального обсягу за системою sitс
- •2.2.2. Експортна діяльність в макро- та мікроекономічному вимірах
- •Порівняльна динаміка світового ввп та сукупного світового експорту
- •2.2.3. Імпортна політика: загальні цілі та актуальні проблеми України
- •2.2.4. Реекспорт та реімпорт
- •2.2.5. Прямі та опосередковані експортно-імпортні операції
- •Розділ 2.3 Україна в товарообмінних операціях
- •2.3.1. Поняття та форми товарообмінних операцій
- •2.3.2. Бартерні операції (бартерні угоди, бартер)
- •2.3.3. Торговельні компенсаційні операції
- •2.3.4. Промислові компенсаційні операції
- •Розділ 2.4 Міжнародний контракт
- •2.4.1. Поняття міжнародного контракту
- •Додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»
- •Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України
- •Додаток № 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»
- •Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України
- •2.4.2. Ціна міжнародного контракту
- •2.4.3. Умови платежів та розрахунків за експортно-імпортними операціями
- •2.4.4. Нормативна регламентація комерційної діяльності
- •Порівняльна оцінка правової бази трансформаційних країн
- •Розділ 2.5 Інкотермс — інструмент міжнародної торгівлі
- •2.5.1. Поняття Інкотермс (базисних умов контрактів)
- •Базисні умови контрактів та їх застосування в Україні указ президента україни
- •Інкотермс та Арбітраж Міжнародної торгової палати
- •2.5.2. Класифікація умов Інкотермс
- •Позначення комерційних термінів згідно з Інкотермс—2000
- •2.5.3. Вибір транспорту міжнародних перевезень згідно з умовами Інкотермс—2000
- •Вид транспортування і відповідний термін Інкотермс—2000
- •Розділ 2.6 Міжнародна торгівля послугами: критерії та українська специфіка
- •2.6.1. Поняття міжнародної торгівлі послугами
- •2.6.2. Види міжнародних послуг та їх класифікація
- •2.6.3. Міжнародний ринок послуг
- •2.6.4. Особливості становлення ринку послуг у відкритій економіці України
- •Зовнішня торгівля України послугами з регіонами світу в 2000 р., тис. Дол. Сша
- •2.6.5. Науково-технічний прогрес як структуроутворюючий чинник розвитку сфери міжнародних послуг
- •2.6.6. Інформаційні та електронні послуги як динамізуючий чинник міжнародної економічної діяльності
- •2.6.7. Страхові послуги в міжнародній економічній діяльності
- •Розділ 2.7 Послуги посередників у міжнародній торгівлі
- •2.7.1. Поняття торговельно- посередницької діяльності
- •2.7.2. Юридичне забезпечення торговельного посередництва
- •2.7.3. Класифікація суб’єктів міжнародного посередництва
- •Розділ 2.8 Міжнародні послуги у сфері виробництва, кооперування та реклами: специфіка транзитивної економіки
- •2.8.1. Поняття міжнародних технологічних послуг
- •2.8.2. Інжиніринг
- •2.8.3. Консалтинг
- •2.8.4. Франчайзинг
- •2.8.5. Реклама в міжнародній економічній діяльності
- •Розділ 2.9 Лізинг та інші орендні операції в міжнародному співробітництві
- •2.9.1. Поняття лізингу
- •2.9.2. Класифікація лізингових угод
- •2.9.3. Правове регулювання лізингу в Україні
- •Розділ 2.10 Міжнародні транспортні послуги
- •2.10.1. Сучасні тенденції розвитку транспорту в контексті світової динаміки
- •2.10.2. Україна в системі міжнародних транспортних комунікацій
- •Структура експорту-імпорту транспортних послуг України в 2000 р., млн дол. Сша
- •2.10.3. Геостратегічні перспективи транспортного забезпечення міжнародного співробітництва України
- •2.10.4. Морський та річковий транспорт: світові тенденції та українські реалії
- •2.10.5. Залізничний транспорт: сучасні тенденції та роль у міжнародній економічній діяльності
- •2.10.6. Міжнародні автоперевезення
- •2.10.7. Авіатранспортні сполучення: стан та перспективи розвитку
- •2.10.8. Трубопровідний транспорт України
- •2.10.9. Роль транспорту для міжнародної комерційної діяльності
- •Розділ 2.11 Міжнародний туризм
- •2.11.1. Поняття та тенденції розвитку міжнародного туризму
- •З матеріалів Гаазької декларації Міжпарламентської конференції з туризму (Гаага, 10—14 квітня 1989 р.)
- •З матеріалів Гаазької декларації Міжпарламентської конференції з туризму (Гаага, 10—14 квітня 1989 р.)
- •2.11.2. Класифікація різновидів міжнародного туризму
- •2.11.3. Суб’єкти міжнародного туризму, специфіка їх цілей та діяльності
- •Туризм стає новим джерелом зростання національної економіки Китаю
- •2.11.4. Інститути та інструменти регулювання міжнародного туризму в Україні
- •Зі Статті 4. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму Закону України «Про туризм»
- •Зі Статті 4. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму Закону України «Про туризм»
- •2.11.5. Україна в міжнародних туристичних операціях: національна специфіка та завдання
- •З Додатка № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р.
- •З Додатку № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р.
- •З матеріалів Додатку № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р.
- •Розділ 2.12 Міжнародне кооперування виробництва: природа, форми та сучасні особливості
- •2.12.1. Поняття кооперування виробництва в системі категоріального апарату
- •2.12.2. Практичні завдання міжнародної кооперації в сучасних умовах
- •З Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав
- •Розділ 2.13 Відкрита економіка України в системі міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин
- •2.13.1. Міжнародні валютно-фінансові інструменти в моделі відкритої економіки
- •2.13.2. Ризики макроекономічної дестабілізації через відкритість фінансово-монетарної та інвестиційної сфери
- •Про впровадження механізму страхування експортних і кредитних ризиків
- •2.13.3. Ситуація із зовнішньою заборгованістю України
- •Державний зовнішній борг України за видами кредиторів
- •Виплати із зовнішнього боргу протягом 1999—2000 рр., млн дол.
- •Ключові економічні прогнозні показники розвитку України (1998—2003 рр.)
- •Розділ 2.14 Україна в процесах міжнародної міграції капіталів та господарської транснаціоналізації
- •2.14.1. Сучасні особливості міжнародного інвестиційного процесу
- •2.14.2. Інвестиційні інтереси — рушійна сила руху капіталів
- •2.14.3. Трансформаційна специфіка національної участі в міжнародних ринках капіталів
- •Найбільші країни-інвестори в економіку України (1995—2000 рр.), млн дол. Сша
- •Надходження прямих іноземних інвестицій за галузями в 1999—2000 рр., % річної зміни
- •2.14.4. Приватизація як інструмент залучення інвестицій до трансформаційної економіки
- •Розділ 2.15 Комерційні структури в процесах транснаціоналізації
- •2.15.1. Транснаціоналізація в підприємницькій сфері: суб’єкти та функціональна специфіка
- •2.15.2. Геостратегічні фактори розвитку інвестиційних тенденцій
- •2.15.3. Акціонерні форми та засоби транснаціоналізації комерційної діяльності
- •2.15.4. Неакціонерні форми транснаціоналізації господарської діяльності
- •Розділ 2.16 тнк у системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України
- •2.16.1. Тнк у системі сучасних міжнародних економічних відносин
- •2.16.2. Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми господарювання: історичний контекст
- •2.16.3. Міжнародна природа господарської діяльності тнк
- •2.16.4. Об’єктивні конкурентні переваги тнк
- •2.16.5. Типи та структура корпорацій в економічній діяльності міжнародного й національного рівнів
- •2.16.6. Специфічні форми підприємницької транснаціоналізації в умовах ринкових перетворень
- •Промислово-фінансові групи
- •Закон україни Про промислово-фінансові групи в Україні
- •Холдинги
- •2.16.7. Наслідки господарсько- інвестиційної діяльності тнк
- •2.16.8. Обмеження монополізації
- •Розділ 2.17 Спільні підприємства як форма міжнародної господарської діяльності України
- •2.17.1. Природа спільного підприємництва
- •2.17.2. Спільні підприємства: поняття та специфіка
- •2.17.3. Мотивація створення сп
- •2.17.4. Процес створення сп
- •2.17.5. Специфіка розвитку спільних підприємств в Україні
- •Розділ 2.18 Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили
- •2.18.1. Поняття міжнародної міграції робочої сили: міграція в долі українського та інших народів
- •2.18.2. Класифікація складових, факторів і видів міжнародної міграції
- •Види міжнародної міграції робочої сили
- •2.18.3. Аналіз наслідків міграції на ринку праці
- •Хто виграє?
- •Розділ 2.13. Відкрита економіка України в системі міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин
- •2.13.1. Міжнародні валютно-фінансові інструменти в моделі відкритої економіки
- •2.13.2. Ризики макроекономічної дестабілізації через відкритість фінансово-монетарної та інвестиційної сфери
- •Про впровадження механізму страхування експортних і кредитних ризиків
- •2.13.3. Ситуація із зовнішньою заборгованістю України
- •Державний зовнішній борг україни за видами кредиторів
- •Виплати із зовнішнього боргу протягом 1999—2000 рр., млн дол.
- •Ключові економічні прогнозні показники розвитку україни (1998—2003 рр.)
- •Міжнародна міграція фінансових ресурсів у контексті факторного аналізу
- •Терміни та поняття:
- •Контрольні питання
- •Розділ 2.14. Україна в процесах міжнародної міграції капіталів та господарської транснаціоналізації
- •2.14.1. Сучасні особливості міжнародного інвестиційного процесу
- •2.14.2. Інвестиційні інтереси — рушійна сила руху капіталів
- •2.14.3. Трансформаційна специфіка національної участі в міжнародних ринках капіталів
- •Найбільші країни-інвестори в економіку україни (1995—2000 рр.), млн дол. Сша
- •Надходження прямих іноземних інвестицій за галузями в 1999—2000 рр., % річної зміни
- •2.14.4. Приватизація як інструмент залучення інвестицій до трансформаційної економіки
- •Позалекційний блок Теоретичні паралелі Капітал та рух капіталу в системі сучасних міжнародних економічних відносин
- •Терміни та поняття:
- •Контрольні питання
- •Література
- •Розділ 2.15. Комерційні структури в процесах транснаціоналізації
- •2.15.1. Транснаціоналізація в підприємницькій сфері: суб’єкти та функціональна специфіка
- •2.15.2. Геостратегічні фактори розвитку інвестиційних тенденцій
- •2.15.3. Акціонерні форми та засоби транснаціоналізації комерційної діяльності
- •2.15.4. Неакціонерні форми транснаціоналізації господарської діяльності
- •Позалекційний блок Теоретичні паралелі
- •Терміни та поняття:
- •Контрольні питання
- •Література
- •Розділ 2.16. Тнк у системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України
- •2.16.1. Тнк у системі сучасних міжнародних економічних відносин
- •2.16.2. Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми господарювання: історичний контекст
- •2.16.3. Міжнародна природа господарської діяльності тнк
- •2.16.4. Об’єктивні конкурентні переваги тнк
- •2.16.5. Типи та структура корпорацій в економічній діяльності міжнародного й національного рівнів
- •2.16.6. Специфічні форми підприємницької транснаціоналізації в умовах ринкових перетворень
- •Промислово-фінансові групи
- •Про промислово-фінансові групи в Україні
- •Холдинги
- •2.16.7. Наслідки господарсько-інвестиційної діяльності тнк
- •2.16.8. Обмеження монополізації
- •Позалекційний блок Теоретичні паралелі
- •Терміни та поняття:
- •Контрольні питання
- •Література
- •Розділ 2.17. Спільні підприємства як форма міжнародної господарської діяльності України
- •2.17.1. Природа спільного підприємництва
- •2.17.2. Спільні підприємства: поняття та специфіка
- •2.17.3. Мотивація створення сп
- •2.17.4. Процес створення сп
- •2.17.5. Специфіка розвитку спільних підприємств в Україні
- •Позалекційний блок Теоретичні паралелі Міжнародний рух капіталів у системі факторів світового виробництва
- •Терміни та поняття
- •Контрольні питання
- •Література
- •Розділ 2.18. Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили
- •2.18.1. Поняття міжнародної міграції робочої сили: міграція в долі українського та інших народів
- •2.18.2. Класифікація складових, факторів і видів міжнародної міграції
- •Види міжнародної міграції робочої сили
- •2.18.3. Аналіз наслідків міграції на ринку праці
- •Хто виграє?
- •Хто програє?
- •Позалекційний блок Теоретичні паралелі Соціальні виміри відкритої економіки: німецьке «ордоліберальне диво»
- •Терміни та поняття
- •Контрольні питання
- •Розділ 3.1 Регулювання міжнародної економічної діяльності в державі
- •3.1.1. Концептуальні проблеми регулювання відкритої економіки
- •3.1.2. Моделі відкритої економічної політики
- •3.1.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки
- •Світова конкурентоспроможність, провідні країни
- •3.1.4. Традиційні засоби підтримки національного товаровиробника у сфері міжнародної торгівлі: тарифно-нетарифне регулювання
- •3.1.5. Застосування митного тарифу: міжнародна практика та транзитивні реалії
- •3.1.6. Застосування нетарифних інструментів та інтереси України
- •3.1.7. Сучасні форми протекціонізму: поняття антиімпортних адміністративних процедур
- •3.1.8. Добровільні обмеження експорту в контексті антиімпортної політики
- •3.1.9. Антидемпінг як фактор у конкурентній боротьбі
- •Виробництво чавуну та сталі в Україні, млн т
- •Найбільші країни — виробники сталі
- •3.1.10. Оптимізація податкової системи
- •Розділ 3.2 Науково-технічна та інформаційна політика в системі пріоритетів міжнародної економічної діяльності
- •3.2.1. Міжнародний рух технологій: предмет і сучасні тенденції
- •Постіндустріальні тенденції світової економіки як фактор міжнародного співробітництва
- •3.2.2. Інструменти науково-технічного регулювання у відкритій економіці
- •3.2.3. Інформатизація як визначальний фактор моделі міжнародного співробітництва
- •Закон України «Про стандартизацію»
- •3.2.4. Технополіси в стратегії розвитку відкритої економіки
- •Науковий парк Кембриджського університету
- •Науково-промисловий парк Шеньчженя — перший китайський технополіс
- •3.2.5. Макроекономічна політика України в контексті сучасного нтп
- •Із закону україни «Про наукову і науково-технічну діяльність»
- •3.2.6. Стандартизація як фактор та умова міжнародного співробітництва
- •Політика єс у сфері стандартизації: методологічне значення для України
- •Розділ 3.3 Економічна безпека за умов відкритої економіки
- •3.3.1. Поняття економічної безпеки держави в міжнародному конкурентному середовищі
- •3.3.2. Складові економічної безпеки
- •3.3.3. Економічна безпека в контексті сучасної геополітики
- •3.3.4. Актуальні проблеми економічної безпеки України
- •3.3.5. Нато як економічний партнер України
- •Розділ 4.1 Міжнародні економічні зв’язки в українській історії: ретроспектива та сучасність
- •4.1.1. Основи періодизації міжнародної економічної діяльності України
- •4.1.2. Докиївський період торгівлі
- •4.1.3. Торгова модель Київської Русі
- •4.1.4. Зовнішні зв’язки колоніального періоду
- •Кількість заходів каботажних суден до Одеси, 1842—1892
- •Питома вага зовнішньої торгівлі через чорноморські порти в експорті та імпорті Російської імперії
- •4.1.5. Радянський період розвитку національної спеціалізації та міжнародної торгівлі
- •4.1.6. Початок нової історії
- •Географічна структура зовнішньої торгівлі України (фактичні дані та оцінки)
- •Розділ 4.2 Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі
- •4.2.1. Практичні цілі міжнародного співробітництва в контексті системного аналізу
- •4.2.2. Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації: українська специфіка
- •Динаміка основних показників міжнародної економічної діяльності м. Києва, млн дол.
- •4.2.3. Сучасна національна геоекономічна модель: складові елементи та функціональні риси
- •4.2.4. Геоекономічна політика України в міжнародному контексті
- •4.2.5. Економічна інтеграція
- •4.2.6. Глобалізація та регіоналізація — форми соціально-економічної інтернаціоналізації
- •Пріоритетні напрями економічної інтеграції, результати опитування керівників підприємств, %
- •4.2.7. Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України
- •4.2.8. Прикордонне співробітництво в Україні
- •Розділ 4.3 Торгово-коопераційні відносини та інтеграційний режим України з країнами снд
- •4.3.1. Інтеграційно-дезінтеграційні контроверсії снд: на шляху від «розлучення» до співіснування
- •4.3.2. Режими співробітництва з країнами снд
- •4.3.3. Зона вільної торгівлі в рамках снд
- •4.3.4. Проблема участі України в Митному союзі держав снд: оцінка доцільності
- •Розділ 4.4 Європейський вектор зовнішньоекономічної діяльності: резерви співробітництва як фактор перспективної інтеграційної моделі
- •4.4.1. Завдання та умови європейської інтеграції України
- •Інтеграція на європейському континенті
- •Європейський Союз
- •4.4.2. Розвиток торговельно-економічних зв’язків з країнами Європи
- •Eкономічне партнерство між Україною та єс: основні засади, що їх установлює упс
- •Довідка про стан реалізації Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України
- •4.4.3. Правові засади співробітництва України з єс
- •Угода про партнерство і співробітництво між Україною та єс
- •4.4.4. Україна в системі єврорегіонів
- •Розділ 4.5 Чорноморський вектор міжнародної економічної діяльності
- •4.5.1. Чорноморське економічне співробітництво: сутність проекту
- •4.5.2. Напрями співробітництва в рамках чес у контексті геополітичних альтернатив
- •4.5.3. Чес у вимірах глобальних стратегій
- •4.5.4. Особливості та завдання участі України в чес
- •Розділ 5.1 Сировинні ресурси в міжнародній економічній діяльності України
- •5.1.1. Сировинні ресурси в національному та світовому господарстві
- •5.1.2. Природні ресурси в системі міжнародних ринків
- •5.1.3. Види ресурсів
- •5.1.4. Україна у світовій торгівлі сировиною
- •Загальна характеристика задоволення потреб України власними ресурсами, %
- •Торгівля сировинними (без енергоносіїв) та продовольчими товарами в системі експортно-імпортних відносин України (абсолютні показники та питома частка в експорті / імпорті)
- •Розділ 5.2 Паливно-енергетичні ресурси у відкритій економіці
- •5.2.1. Паливний баланс у системі відкритої економіки України
- •Обсяги власного видобутку і потреба в споживанні нафти і газу
- •Торгівля паливно-енергетичними товарами в системі експортно-імпортних відносин України (абсолютні показники та питома частка в експорті / імпорті)
- •Основні показники господарської діяльності нафтопереробних підприємств за 1999 р.
- •5.2.2. Особливості національного енергоспоживання в контексті глобальних тенденцій
- •Розділ 5.3 Екологічні обмеження зростання відкритої економіки в контексті сучасної глобалістики
- •5.3.1. Стан навколишнього середовища як фактор глобального та національного розвитку
- •Гребля «Три ущелини»: конфлікт часів
- •5.3.2. Екологічні пріоритети розвитку сучасної відкритої економіки України
- •Основні показники охорони навколишнього природного середовища
- •5.3.3. Утилізація відходів — ознака сучасної відкритої економіки
- •5.3.4. Продовольчий потенціал: українські реалії у світлі міжнародних проблем
- •Основні макроекономічні показники України в контексті міжнародної економічної діяльності (статистика та прогноз)*
- •План роботи з адаптації законодавства України до законодавства європейського союзу у 2002 р.
- •Показники та оцінки перспектив розвитку міжнародної економічної діяльності в системі відкритої економіки України (1997—2009 рр.) а. Оптимістичний сценарій
- •Б. Песимістичний сценарій
- •Формування дохідної (а) та видаткової (б) частин зведеного бюджету
- •Фінансовий план витрат єс-15 і 10 кандидатів з 2000 до 2006 рр., млрд євро (ціни 1999 р.) та %
- •Угоди про партнерство та співробітництво між єс та країнами — членами снд
- •План роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у 2001 р.
- •З плану дій щодо реалізації пріоритетних положень програми інтеграції України до Європейського Союзу у 2001 р.
- •Коментар до угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною Підприємництво та інвестиції
- •Українські компанії в Європейському Союзі
- •Компанії Європейського Союзу в Україні
- •Подальший розвиток умов для підприємництва
- •Гармонізація законодавства
- •Вільна та справедлива конкуренція
- •Вільна та справедлива конкуренція між компаніями
- •Вільна та добросовісна конкуренція між товарами
- •Захист інтелектуальної власності
- •Загальні винятки та вирішення спорів
- •Україна — єс. Хронологія двосторонніх відносин
- •Інформаційно-аналітична довідка щодо співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями
- •1. Європейський банк реконструкції та розвитку
- •2. Інформація щодо перспектив співпраці України з мвф
- •3. Співробітництво України та Світового банку (1992—1999 рр.)
- •Україна на шляху до сот
- •Друге засідання Робочої комісії, 11—12 грудня 1995 р.
- •Третє засідання Робочої комісії, 24—25 червня 1996 р.
- •Проекти Світового банку в Україні
- •Стратегія Світового банку з питань допомоги Україні
- •Обмін інформацією
- •Співпраця у сфері операцій Банку
- •Позики та гранти
- •Проект з удосконалення реєстрації прав власності
- •Фінансування розвитку села/реструктуризація сільськогосподарських підприємств
- •Можливості для участі нуо
- •Програмна системна позика (псп)
- •Модернізація Державної податкової адміністрації
- •Модернізація системи статистики
- •Збереження біологічного розмаїття азово-чорноморського екологічного коридору
- •Проект пом’якшення соціальних наслідків реформування вугільної промисловості
- •Проект удосконалення системи теплопостачання м. Севастополя
- •Проект удосконалення централізованого теплопостачання м. Києва
- •Проект з водопостачання та водовідведення для м. Львова
- •Розвиток приватного сектору
- •Проект контролю за епідемією туберкульозу та снід
- •Фонд соціальних інвестицій
- •Позика з муніципального розвитку
- •Програма «Голос громадськості» (2000—2003 рр.)
- •Навчальна мережа глобального розвитку (2000—2003 рр.)
- •Проект Україна: розвиток через Інтернет (2000—2003 рр.)
- •Дослідження проблем бідності (2001 р.)
- •Діалог з питань пенсійної реформи (2001—2003 рр.)
- •Розбудова інституційного потенціалу в агропромисловому секторі (2001 р.)
- •Дослідження регіонального розвитку (2001 р.)
- •Аналіз державних витрат (2001—2002 рр.)
- •Дослідження гендерних проблем перехідного періоду (2001 р.)
- •Дослідження з питань стратегії розвитку охорони здоров’я (2001 р.)
- •Дослідження з питань стратегії розвитку освіти (2001 р.)
- •Дослідження з метою підготовки Національної стратегії щодо зміни клімату (2001 р.)
- •Обсяги торгівлі товарами України з країнами світу у 2000 р., тис. Дол.
- •Зовнішня торгівля України послугами з країнами світу в 2000 р. (тис. Дол. Сша)
- •А. Обслуговування боргу України в 1999—2001 рр., млн дол. Сша
- •Б. Виплати із зовнішнього боргу протягом 1999—2000 рр., млн дол. Сша
- •Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України
- •І.II. Підтримка процесу економічних перетворень в Україні
- •II. Вирішення спільних проблем європейського континенту
- •Загальні положення
- •Рада, Комісія та країни-члени
- •Узгодженість
- •Реалізація та перегляд
- •Співпраця з Україною
- •Конкретні ініціативи
- •Підтримка процесу економічних перетворень в Україні
- •Співпраця зі зміцнення стабільності та безпеки в Європі
- •Підтримка інтеграції України в європейську та світову економіку
- •Співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ
- •Співпраця в царині культури, програми партнерства та обміну
- •Термін чинності
- •Публікація
- •Вільні економічні зони в Україні
- •Міжнародна торгова палата Міжнародні правила з тлумачення термінів «інкотермс» (редакція 2000 р.)
- •Робоча програма з навчальної дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України» за фаховим спрямуванням «Міжнародна економіка»
- •Список лекцій
- •Тематика та плани лекцій
- •Список семінарів
- •Індивідуальні завдання
- •Самостійна робота студентів
1.1.4. Світове господарство та міжнародний ринок
Сам факт існування відкритих економік породжує інший феномен — світове господарство як системну цілісність та динамічний організм. Світове господарство є своєрідним середовищем, у якому відбуваються міжнародні економічні зв’язки між країнами та будь-яка міжнародна економічна активність підприємницьких структур, а також окремих людей. Але таке пояснення, яке стосується механічної сторони справи — простого розширення сфери економічної діяльності, — не вичерпує сутності предмета. Важливо враховувати й те, що світове господарство є формою організації на якісно вищому рівні ринкової та коопераційної системи. Нарешті, можна казати і про те, що саме в такому міжнародному масштабі виникають нові можливості реалізації усіх наявних ресурсів та факторів суспільного виробництва і головного з них: людського потенціалу, творчих здібностей.
Повномасштабне входження України до системи світового господарства на вигідних для неї умовах має сприяти розвиткові ринкових інститутів, виробничої та банківсько-кредитної сфер, стимулювати науково-дослідницьку, інноваційну діяльність, інформаційний обмін із зовнішнім оточенням.
У практичному ж контексті, визначаючи основні критерії організації міжнародної економічної діяльності в країні та способи адаптації до умов світового господарства, необхідно виходити з об’єктивної оцінки його природи, поточного стану та тенденцій.
Світове господарство — це динамічна система взаємозв’язаних національних економік та відносин між належними до них суб’єктами економічного життя, яка діє на принципах міжнародного поділу праці та охоплює усі стадії циклу економічного відтворення. Світове господарство реалізується в різноманітних формах міжнародної економічної діяльності, які відповідають економічним інтересам підприємницьких та державних структур.
Динамізм цієї системи зумовлюється чинниками історичного розвитку — еволюцією соціально-економічних механізмів, на- уково-технічним прогресом, кількісним збільшенням валових обсягів світового виробництва та міжнародного обміну, свідомою політикою, яка спрямовується на створення умов міжнародного співробітництва.
Вважається, що як органічна єдність, до якої належать усі регіони та країни, світове господарство почало складатися наприкінці XIX ст. Саме тоді проявилися наслідки двох важливих явищ того часу: по-перше — радикального збільшення обсягів промислового виробництва та, відповідно, обсягів міжнародного товарообміну, а по-друге — виходу на арену економічного життя монополістично-корпоративних підприємницьких структур. Обидва ці явища стали потужними чинниками формування світового ринку, який, у свою чергу, є основою світогосподарської системи.
Інколи світове господарство вважають похідною системою від сукупності окремих національних економік. Така оцінка пов’язана з наявністю значних обмежень зовнішньоекономічної діяльності, коли державі відводиться функція жорсткого регулювання руху товарів та факторів виробництва.
Але сучасні ринкові реалії дають підстави розглядати світове господарство саме як самостійну системну цілісність, із властивими тільки їй закономірностями, суб’єктним складом та проблемами. Наприклад, світовий, міжнародний рівень є сферою діяльності та регулювання для спеціалізованих міжнародних організацій. Загальні, блокові торговельні режими стосуються саме наднаціональних реалій. Тільки на світовому рівні можна з необхідною ефективністю розв’язувати такі складні завдання цивілізаційного розвитку, як подолання голоду, деяких стихійних лих та техногенних катастроф, забруднення навколишнього середовища, глобального потепління. І, нарешті, діяльність численних міжнародних за своєю природою підприємницьких утворень — ТНК, СП тощо не може вважатися механічним подовженням внутрішньогосподарських економічних відносин та є міжнародною за своєю природою.
Практичним механізмом, який реалізує закономірності світового господарства та міжнародної економічної діяльності, є інститут міжнародного ринку. Міжнародний ринок (або міжнародні ринки) — продукт історичного розвитку економік країн, процесів виробництва. Разом з тим він постає ключовим фактором політики держав та підприємницьких агентів.
Сказане стосується й України. Протягом століть Русь-Україна була одним із учасників міжнародного ринку. Причому рівень активності та характер її ринкової діяльності визначався долею самої держави: була вона самостійним учасником торгівлі та інших форм співробітництва чи входила окремими своїми територіями до складу сусідніх імперій.
Для того аби дати визначення міжнародному (чи світовому) ринку як середовищу підприємництва, яке поширюється за межі держави, ми мусимо виходити із загального тлумачення ринку як такого. Пригадаємо, що серед визначень ринку найтиповішими є такі, що відображають функціональне, інституційне, а також вузьке маркетологічне його розуміння.
У першому випадку ринок розглядається як система управління співвідношенням пропозиції продавців та попиту покупців, тобто як своєрідний механізм, який засобами конкуренції регулює відносини між людьми — економічними агентами.
У другому випадку йдеться як про безпосередніх учасників ринкових операцій, які продають та купують товари, так і про відносини між ними, а також про регулюючі інститути — державу, її закони, виконавчі та законодавчі, судово-арбітражні органи, а також неурядові некомерційні структури (наприклад, торговельно-промислові палати, товариства сприяння торгівлі тощо). Тобто про комплексне розуміння ринку, яке охоплює як його безпосередніх суб’єктів, тих, хто встановлює та контролює дотримання «правил гри», так і логіку поведінки і тих, і інших.
У третьому випадку ринок визначається просто: як сукупність існуючих та потенційних покупців товарів.
Отже, узагальнюючи викладене, ринок можна визначити як систему, котра об’єднує різних суб’єктів (покупців та продавців, більш опосередковано — виробників і споживачів товарів та послуг) на певних принципах (передусім згідно з певними умовами ціноутворення та правилами поведінки) і з урахуванням дії певних інститутів (законодавства, матеріальних об’єктів та ін.).
Спираючись на все сказане, дамо визначення ринкові міжнародному.
Міжнародний ринок — це динамічна система, яка поєднує в єдиний господарський механізм різнонаціональних продавців та покупців, виробників та споживачів товарів за допомогою цінових та споживчих критеріїв обміну з використанням нормативно-правової та інституційної інфраструктури міжнародних економічних відносин.
Розвиток міжнародного ринку відбувається паралельно та в умовах складних і багатобічних зворотних зв’язків зі сферою виробництва, прискорюючи його й отримуючи від нього імпульси щодо збільшення обсягів товарів, які перебувають в обігу, та диверсифікації, якісної модифікації форм і предметів обміну. Міжнародний ринок став набувати ознаки єдиної світової системи (кажуть про створення світового ринку) наприкінці ХІХ ст. Тоді, а також на початку ХХ ст., перед Першою світовою війною, відбулася значна концентрація виробництва та банківської діяльності, за якої переважна частина світу була включена в орбіту господарсько-збутової діяльності великих корпорацій. Провідні ж країни поділили світ на сфери впливу та перетворили взаємну конкуренцію на протистояння та протиборство в глобальному масштабі.
Резюме
Міжнародна економічна діяльність являє собою таку форму господарювання, яка безпосередньо виходить за межі національних кордонів і пов’язана із залученням до циклу економічного відтворення різнонаціональних суб’єктів. Але далеко не завжди сам факт різної національної належності породжує такі нормативно-правові, регулятивні, фінансові наслідки, які є характерними для міжнародних економічних відносин, як ми звикли їх розуміти. Такі відносини виникають тільки в результаті реального господарського пов’язування різних економік та застосування міжнародних за своєю природою інструментів регулювання — при перетинанні кордонів товарами, валютно-фінансовими ресурсами, факторами виробництва.
Національний господарський комплекс, який достатньо повно реалізує переваги міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці, вважають відкритою економікою. Підвищення ефективності перехідної економіки України пов’язано не з простим механічним розширенням форм та обсягів міжнародної економічної діяльності, а з оптимізацією її якості (хоча подібне розширення не може не бути технічною метою та наслідком такої оптимізації).
ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК
Теоретичні паралелі
Кооперація та поділ праці: міжнародний аспект
Для розуміння природи міжнародної економічної діяльності важливо враховувати такі фундаментальні господарські відносини між людьми та водночас наукові категорії, як кооперація праці та поділ праці в їх міжнародній специфікації. Спочатку згадаємо, що кооперація праці — це засіб та необхідний принцип поєднання трудових зусиль окремих індивідів з метою досягнення тих результатів господарської діяльності, які інакше були б неможливими. Поділ праці — це диференціація виробничих функцій, яка веде до виокремлення сфер економічної діяльності й утворення відповідних соціальних груп та обов’язків.
Кооперація та поділ праці становлять єдину цілісність та відбивають дві протилежні її сторони, взаємодія яких зумовлює розвиток виробничої діяльності людей. Найважливішим параметром цього процесу є ступінь усуспільнення виробництва. Ця остання категорія стосовно двох перших є мірою співробітництва та відбиває його рівень, а також взаємну залежність виробників у загальному процесі відтворення. Такі виробники спеціалізуються на виробництві різних видів продукції та, у більш узагальненому плані, спільно здійснюють економічну діяльність. Сама ж економічна діяльність є найбільш узагальненою категорією, що синтезує весь комплекс ознак діяльності людини у сфері господарського відтворення.
Міжнародний чинник додає кооперації та поділу праці якісно нових рис. З одного боку, на державу переносяться певні функції суб’єкта кооперації, про що писали А. Сміт1, Д. Рікардо2, Дж. С. Мілль3 та інші класики.
Кооперація є фактором будь-яких економічних процесів. Крім того, вона відображає систему мотивацій виробників, які, на думку А. Сміта, «вважають кориснішим для себе затрачувати всю свою працю у галузі, де вони мають певну перевагу над своїми сусідами, і все необхідне їм одержувати в обмін на частку продукції, чи, що те саме, на ціну частки продукту своєї праці».
Інакше кажучи, іманентною властивістю економічної діяльності як уособленої (господарської) сфери життя людей є поєднання виробничих зусиль на користь як окремих суб’єктів, так і суспільства в цілому. А. Маршалл розумів це як «тенденції до колективної діяльності», що, у свою чергу, становлять результат «вільного вибору кожним індивідуумом такої лінії поведінки, яка уявляється йому найбільш відповідною задля досягнення його власних цілей».
Легко помітити, що цей підхід, який поділяли представники класичного напряму політекономії, випливає із певної системи цінностей та відповідає певному типу менталітету, істотну рису яких становить апріорна для дослідника потреба суб’єктів господарювання в економічному співіснуванні з іншими. А. Сміт з цього приводу стверджував, що кожен «у цивілізованому суспільстві... безперервно потребує сприяння та співробітництва багатьох людей».
У цьому зв’язку логічно розглядати державу як учасника міжнародного поділу праці, характер якого зумовлюється факторними перевагами окремих країн. Крім того, держава опосередковує зв’язок між різнонаціональними кооперантами через інститути тарифно-економічного (режими митних стягнень, оподаткування) та нетарифно-адміністративного (дозвільна система, ліцензування, квотування) регулювання.
З іншого боку, приватні суб’єкти міжнародної економічної діяльності можуть вступати в прямі коопераційні відносини. Про це свідчить саме існування транснаціональних форм господарювання, а також сучасні тенденції, зокрема усунення міжнаціональних кордонів у країнах Європейського Союзу, інших регіональних угруповань, лібералізація торговельних відносин у світовому масштабі.
Терміни та поняття
Економічна модель — системне узагальнення реальності, квінтесенція значущих соціально-економічних відносин, що дає змогу усвідомити характер відтворювальних процесів, сутність і особливості окремих їх аспектів, провести градацію їх чинників та, насамкінець, визначитися із суто регулятивними завданнями та інструментами. Е.м. — така абстрактна конструкція, яка відображає істотні внутрішні системні зв’язки реальних прототипів — господарських процесів та механізмів, що були «очищеними» від зв’язків неістотних, нетипових. Моделювання міжнародної економічної діяльності використовує як вербальний, логічний, так і графіко-математичний інструментарій.
Фактор виробництва — базові компоненти процесу відтворення, які використовуються в процесі виробництва. До них відносять працю, землю в комплексі усіх природних ресурсів і капітал. Нерівномірність розміщення Ф.в. є передумовою міжнародної торгівлі, інших форм міжнародної економічної діяльності.
Абсолютні переваги — характеристика виробничої та збутової діяльності, за якої певна країна (виробнича структура) здійснює ефективніше виробництво (має нижчі виробничі, часові витрати, володіє більш прогресивними технологіями та доступом до дешевих факторів виробництва, матеріалів) та може контролювати ринок, установлюючи найнижчі ціни. Абсолютні переваги пов’язані з наявністю в певній країні сприятливіших природно-кліматичних умов для певних видів господарювання, покладів корисних копалин, а також із кращим географічно-стратегічним розташуванням. Причинами абсолютних переваг можуть бути і результати людської діяльності — наявність у монопольному володінні передового обладнання, високих технологій, ноу-хау, інших об’єктів інтелектуальної власності, які здешевлюють та роблять ефективнішим виробництво.
Відносні переваги — характеристика виробничої та збутової діяльності, за якої одна країна користується порівняно сприятливішим співвідношенням витрат у процесі виготовлення певного товару у зіставленні з іншими країнами. Так, за наявності структурної різниці у системах витратних показників різних макроекономічних комплексів можливе одержання зиску з міжнародного обміну. Інакше кажучи, підстави для взаємовигідної міжнародної торгівлі виникають тоді, коли в різних країнах мають місце відносно (не обов’язково абсолютно) менші витрати під час виробництва різних товарів.
Режим міжнародної економічної діяльності — комплекс міжнародних угод, законодавчих, нормативних положень, які визначають характер взаємодії національних економічних суб’єктів із зарубіжними.
Трансакційні витрати — витрати, пов’язані з проведенням ділових операцій. У міжнародній економічній діяльності трансакційними називають витрати, пов’язані з проведенням та обслуговуванням експортно-імпортних операцій; у даному випадку йдеться фактично про технічні витрати як комерційних структур, так і національних господарських систем у цілому (утримання апарату, оформлення документації, митних, юридичних процедур та ін.).
Міжнародна кооперація (у вузькому розумінні, згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність») — взаємодія двох або більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, за якої здійснюється спільне розроблення або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.
Міжнародна спеціалізація — форма участі країни в системі міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці, яка передбачає концентрацію зусиль даної країни, її господарських суб’єктів на виробництві певних товарів і послуг. Сприяє максимізації виробництва за рахунок ефекту масштабу та експлуатації природних, факторних переваг.
Контрольні питання
Яку роль відіграє міжнародна економічна діяльність за сучасних умов трансформаційного розвитку України?
Які види господарської діяльності можна вважати міжнародними за своєю природою?
Назвіть принципові характеристики сучасної відкритої економіки.
Як сучасні тенденції розвитку світової економіки впливають на характер господарських процесів в Україні?
Якими є основні наслідки лібералізації міжнародної економічної діяльності?
Які об’єктивні особливості виробничої сфери України визначають специфіку моделі її відкритої економіки?
Якими є основні риси сучасної відкритої національної господарської системи?
Назвіть основні риси, що визначають природу світового господарства як системної цілісності.
Якими є основні передумови участі України в міжнародній кооперації та в міжнародному поділі праці?
Література
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 29. — С. 337 (зі змінами; див. подальші видання Відомостей). Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.
Конституція України. — К., 1996.
Лук’яненко Д. Г., Поручник А. М., Циганкова Т. М. Міжнародна економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 73 с.
Пахомов Ю. М., Лук’яненко Д. Г., Губський Б. В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. — К.: Україна, 1997. — 237 с.
Урядовий кур’єр. — 2000. — 28 січня. — № 16.
Сміт А. Дослідження про природу та причини багатства народів. — М., 1962 (та інші роки видання).
Україна. Відновлення зростання на засадах справедливості: Меморандум про економічний розвиток України. — Вашингтон: Світовий банк, 1999.
Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік / В. Ф. Беседін, І. В. Богдан, Л. Л. Варениченко та ін. — К.: Інтелект, 1999. — 159 с.
