- •1.Пояснювальна записка
- •2. Вимоги щодо рівня сформованості знань, умінь і навичок відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристикИ
- •3.Загальні критерії оцінювання знань, умінь і навичок студента за результатами відповіді
- •4.Перелік засобів, що можуть використовувати студенти на екзамені у процесі підготовки та відповіді на питання
- •5. Короткий зміст навчального матеріалу, що виноситься на державну атестацію
- •1. Основні законодавчі акти та нормативна база охорони праці.
- •2. Закон України „Про охорону праці”, структура, основні положення.
- •3. Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.
- •4. Державне управління охороною праці.
- •5. Організація охорони праці на виробництві.
- •6. Права громадян на охорону праці під час роботи.
- •7. Навчання з питань охорони праці працівників підприємств.
- •8. Інструктажі з питань охорони праці.
- •9. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •10. Гарантії охорони праці жінок та неповнолітніх.
- •11. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я.
- •12. Державний нагляд за охороною праці.
- •13. Ступеневий та громадський контроль за охороною праці на виробництві.
- •15. Гігієнічна класифікація умов праці.
- •16. Загальні заходи та засоби регулювання параметрів мікроклімату.
- •17. Вентиляція виробничих приміщень, види вентиляції.
- •18. Природне освітлення, види, нормування, експлуатація.
- •19. Штучне освітлення, види, джерела світла для навчальних приміщень, нормування.
- •20. Шум, його параметри, дія на людину, нормування, методи та засоби захисту.
- •21. Інфразвук та ультразвук.
- •22. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
- •23. Іонізуюче випромінювання.
- •24. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки враження електричним струмом.
- •Класифікація приміщень по небезпеки враження електричним струмом
- •25. Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
- •26. Класифікація виробництв за пожежо-вибухонебезпечністю.
- •27. Суть і складові системи попередження пожеж.
- •28. Суть і складові системи пожежного захисту.
- •Протипожежні розриви, рекомендовані дбНіП 1.1-7-2002.
- •29. Способи і засоби гасіння пожежі.
- •30. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки людини.
- •Розподіл імовірності виникнення смертельних нещасних випадків та травмування працівників у галузі освіти
- •6. Список рекомендованої літератури та інтернет-ресурсів Література
- •Інтернет-ресурси
22. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
Одним із небезпечних факторів в умовах навчальних закладів є електромагнітне випромінювання, джерелом якого є комп'ютерна техніка, мобільний телефон, мікрохвильові печі та інше електрообладнання. Особливу небезпеку представляють випромінюючи елементи антен радіо- та телепередавачів, радіолокатори (випромінювання надзвичайно високої частоти (НВЧ)), потужні високовольтні лінії електропередач (випромінювання промислової частоти).
Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) з частотою від 3 до 3 1012 Гц належать до радіочастотного діапазону. Номенклатура діапазонів частот ЕМВ: низькі частоти (3 Гц – 30000 Гц), високі частоти (30 кГц – 30 МГц), ультрависокі частоти (30 –300 МГц), надвисокі частоти ( 300 МГц – 300 ГГц).
Електромагнітні поля діапазону частот 30 кГц – 300 ГГц поширюються у просторі без наявності провідника зі струмом із швидкістю, близькою до швидкості світла (300000 км/с).
Під впливом електромагнітного випромінювання на організм людини молекули крові та рідкі складові тканин орієнтуються в напрямку розповсюдження електромагнітного поля, це викликає послаблення біохімічної активності клітин, порушує функції тканин, особливо це небезпечно для тканин, які виконують функції мембран. Внаслідок порушується обмін речовин, виникає інтоксикація організму. Електромагнітне випромінювання викликає теплову, біологічну та мутагенну дію на організм людини, має властивість накопичення наслідків дії і є небезпечним для людини при інтенсивному та тривалому опромінюванні.
Санітарними нормами передбачається обмеження інтенсивності електромагнітного випромінювання на робочих місцях до допустимих рівнів щільності потоку енергії (до 10 Вт/м2 ). Рівні електромагнітних полів необхідно контролювати не рідше 1 разу на рік. Якщо вводиться в дію новий об'єкт або здійснюється реконструкція старих об'єктів, то заміри рівня електромагнітних випромінювань проводяться перед уведенням їх в експлуатацію. Для вимірювання інтенсивності ЕМВ застосовують вимірювачі напруженості електромагнітних полів.
Для захисту від електромагнітного випромінювання використовують організаційні (виключення джерела, захист відстанню та часом) та технічні заходи (екранування електроприладів або робочого місця), а також в окремих випадках індивідуальні засоби захисту (спецодяг з металізованої тканини, захисні екрани та окуляри зі спеціальним напиленням).
Відповідно до санітарних норм час використання мобільного телефону слід обмежувати 2...4-ма годинами на добу, в залежності від марки (потужності випромінювача) телефону.
Не слід працювати на електронних приладах зі знятими захисними корпусами. Вони містять у своїй конструкції екрани (зазвичай алюмінієва фольга).
Слід дотримуватися ергономічних рекомендацій до організації робочого місця та гігієнічних рекомендацій до режиму праці (технологічні перерви тривалістю 10... 15 хвилин на 1 годину праці на комп'ютері для дорослої людини).
Санітарними нормативами встановлені захисні зони поблизу ліній електропередач, у залежності від їхньої напруги: 20 м для ліній напругою 330 кВ, 30 м з напругою 500 кВ і 55 м для ліній з напругою 1150 кВ.