Духовне розкріпачення народу. Повернення історичної пам'яті, забутих і репресованих діячів української культури

Демократизація суспільнополітичного життя, гласність, послаблення, а згодом і ліквідація цензури, антикомуністична, демократична революція, що розпочалася в країні, відкрили можливість сказати правду про замовчувані або сфальсифіковані в радянській історіографії події з історії України, повернути з небуття несправедливо забуті імена репресованих комуністичним режимом діячів української культури та їхні твори. Протягом 1987 – 1991 рр. широкому загалу поступово стала відома правда про національно-визвольну боротьбу українського народу, голодомор 1932-1933 рр., жах колективізації, масові репресії тощо.

Поступово відкривався багатющий, умисно закритий у спецсховищах бібліотек та архівів, незнаний широкій громадськості пласт української культури. Твори М. Хвильового, М. Зерова, В. Винниченка, М. Драй-Хмари, Г. Косинки, Є. Плужника, Б. Лепкого, Є. Маланюка, І. Багряного, У. Самчука. О. Теліги, О. Ольжича, В. Стуса та багатьох інших стали публікуватися в часописах, виходили окремими виданнями.

Величезне значення для повернення історичної пам’яті народу мало видання творів М. Грушевського, Д. Яворницького, М. Куліша, О. Єфименко, І. Крип’якевича, літописів Г. Граб’янки, С. Велича, “Історії русів”, матеріалів про національно-визвольну боротьбу в Україні в ХХ ст. тощо.

Почалися видання творів істориків діаспори – О. Субтельного, А. Жуковського, І. Лисяка-Рудницького, Т. Гунчака та багатьох інших.

У 1989 р. була заснована Міжнародна асоціація україністів (МАУ). У серпні 1990 р. у Києві відбувся перший конгрес МАУ. До столиці України прибуло понад 300 вчених із 23 країн світу, які разом з ученими, літераторами та мистецтвознавцями республіки широко обговорювали питання відродження й розвитку науки і культури України.

Величезну роботу з відродження історичної пам’яті і повернення незаслужено забутих та репресованих імен українських діячів зробили журнали “Жовтень” (з 1990 р. – “Дзвін”), “Україна”, “Київ”, “Вітчизна”, “Прапор” (з 1991 р. – “Березіль”), “Дніпро”, “Всесвіт”, “Пам’ятки України”, “Радянське літературознавство” (з 1990 р. – “Слово і час”), “Народна творчість і етнографія”, “Український історичний журнал”, газета “Літературна Україна”.

Вийшли друком нові твори сучасних письменників: Л. Костенко, Ю. Щербака, В. Яворівського, І. Драча, В. Шевчука, Є. Гуцала, М. Вінграновського, Р. Федоріва, Р. Іваничука, В. Дрозда. Їх творчість набувала нових рис, нової якості. Розпочалася переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ; письменники рішуче відмовлялися обслуговувати компартійні ідеологічні догми, їх творчість сприяла руйнуванню стереотипів суспільної свідомості, створених у радянську добу.

Великої популярності набула публіцистика. Зі шпальт газет і журналів письменники, історики, філософи, економісти звернулись до читачів із правдою про стан радянського суспільства, тоталітарну систему, злочини комуністичного режиму, історичну долю України.

Накреслювались позитивні зміни в українському кіномистецтві. С. Параджанов та Ю. Іллєнко написали сценарій і поставили фільм “Лебедине озеро. Зона”, у якому С. Параджанов розповів, що він побачив і пережив під час ув’язнення в радянських таборах “застійного” періоду. У 1990 р. ця стрічка отримала престижну нагороду на Канському кінофестивалі. Важливе значення для повернення історичної пам’яті народу мала талановита кінострічка О. Ярчука, С. Дяченка, Л. Танюка “Голод-33” про один з найстрахітливіших злочинів більшовицького режиму проти українського народу.

Після зняття цензурних заборон та ідеологічного табу відбувся сплеск театрального життя, виникло багато нових мистецьких колективів, театрів-студій. Але комплекс меншовартості відіграв і тут свою негативну роль: із 70 нових театральних студій, що виникли в Україні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років, тільки 13 були українськими.

Зміни на краще відбувалися і в музичному житті країни. Привнесенню національного колориту і високого художнього смаку в українську естраду, популяризації української пісні сприяв республіканський фестиваль “Червона рута”, який у 1989 р. було проведено у Чернівцях, а в 1991 р. у Запоріжжі.

Демократизація, гласність та революційні зміни у країні позитивно вплинули на образотворче мистецтво. З’явилися твори різних художніх напрямків. Популярності набули твори, які відображали реалії навколишнього життя та історичне минуле українського народу.