Знос та амортизація основних фондів

У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню. Зношування – це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне і моральне.

Фізичне зношування – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться. Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування, який можна обчислювати за формулами:

, (4)

, (5)

, (6)

Де S_{кап. рем} - вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

А_сум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн;

Т_ф – фактичний строк служби обладнання, роки;

Т_н – нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношування - це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) знецінювання основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду). Мірилом морального зношування 1 роду є коефіцієнт морального зношування 1 роду (К_{мор.знош.1})

(7)

Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (К_{знош.заг}) визначається:

К_{знош.заг} = 1 – (1 - К_ф.знош) ^. (1 - К_{мор.знош.1}) (8)

Процес відшкодування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації. Амортизація – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.

Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів, обчислюється за формулою:

, (9)

де S_л – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;

Т_сл – термін служби основних фондів (амортизаційний період), років.

Методи розрахунку та нарахування амортизації

Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації. Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основних фондів протягом усього терміну їх служби та обчислюється за формулою:

, грн. (10)

Недолік цього метода – не відповідає дійсності

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення амортизації, за яким річна сума амортизації визначається за формулою

, (11)

де n – термін корисного використання основних фондів (Т_сл ), років.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості використовує подвоєну норму амортизації з прямолінійного метода. Для визначення норми амортизації для будь-якого t – го року служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:

, % (12)

t – рік служби устаткування, за який нараховується амортизація.

Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:

1. Додаються числові значення років служби об’єкта основних фондів; наприклад, при шестирічному терміні служби:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 = 21 – кумулятивне число.

2. Утворюються дробі типу , , … і розміщуються у зворотному порядку: , ….. – кумулятивні коефіцієнти.

3. Обчислюються річні суми амортизації як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.

….. (13)

За цим методом за першу половину терміну експлуатації амортизується більше 65 % вартості основних фондів.

Виробничий метод амортизації передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) (Q_факт ) та виробничої ставки амортизації (С_А):

А = Q_факт ^. С_А, (14)

(15)

де Q_план – загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити із використанням об’єкта основних засобів, грн.

Законом України передбачені такі норми амортизації:

1. 1 група – 5 % (1,25 % в квартал);

2 група – 25 % (6,25 % в квартал);

3 група – 15 % (5,75 % в квартал)

2. 1-ій рік експлуатації – 15 %, 2-ий – 30 %, 3-ій – 20 %, 4-ий – 15 %, 5-ий – 10 %, 6-ий – 5 %, 7-ий – 5 %.

Метод обирається підприємством самостійно, але повинен бути обґрунтований.