2. Оборотні фонди і оборотні кошти підприємства

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою собівартість на вартість цієї продукції.

Оборотні фонди підприємства:

• виробничі запаси - предмети праці, які ще не залучені у виробничій процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів: сировина, основні і допоміжні матеріали; паливо; куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; тара і тарні матеріали; запасні частини для ремонту; малоцінні та швидкозношувані предмети;

• незавершене виробництво: предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки;

• витрати майбутніх періодів: витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Ефективному використанню матеріальних ресурсів сприяє їх нормування.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це граничнодопустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості.

Класифікація норм витрат матеріальних ресурсів:

1. Період дії: перспективні, річні, поточні.

2. Призначення: норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів.

3. Масштаб застосування: індивідуальні, групові.

4. Ступень деталізації номенклатури матеріалів: специфіковані, зведені.

5. Ступень деталізації об’єкта нормування: на одиницю продукції, на деталь, на вузол.

Норма витрат (Н_В) складається: Н_В = Н_В + В_ВІДХ + p, натур.од.,

де Н_В – чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, роботи в натур.од.;

В_ВІДХ – технологічно неминучі відходи та втрати, натур.од.;

P – інші втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

• аналітично-розрахунковий – ґрунтується на аналізі конструкції виробу, експериментів, виробничих умов та ін.;

• дослідно-виробничий – на основі дослідних випробувань безпосередньо на робочих місцях, використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інструменту;

• звітно-статистичний – на основі даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування.

Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечується фондами обігу. До фондів обігу належить:

1. Готова продукція на складах підприємства

2. Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі

3. Грошові кошти на розрахунковому на інших рахунках

4. Грошові кошти у незавершених розрахунках

5. Дебіторська заборгованість

6. Готівка в касі

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу, становить оборотні кошти підприємства. Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства. До ненормованих належать: відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства, дебіторська заборгованість. Структура оборотних коштів залежить від галузі, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів авансується в оборотні фонди, а 1/3 – у фонди обігу.

За джерелами формування оборотні кошти підприємства поділяються на власні і залучені. Власні оборотні кошти – це ті, які виділені підприємству при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибутку, а також внаслідок використання стійких пасивів. Залучені оборотні кошти – це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей. Методи нормування оборотних коштів:

• аналітичний (аналіз наявних товарно-матеріальних запасів та їх коригування і вилучення надлишків);

• коефіцієнтний (у норматив звітного року вносяться поправки на зміну обсягу виробництва і прискорення оборотності оборотних коштів);

• прямого рахунку (розрахунок нормативу щодо кожного елементу оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва). Це основний метод.

Виробничі запаси залежно від їх призначення поділяються на:

• транспортний запас (З_ТР) – на час знаходження товарно-матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача;

• підготовчий запас (З_ПІДГ) – на час приймання, перевірки якості і складання сировини і матеріалів;

• технологічний запас (З_ТЕХН) – на час підготовки сировини і матеріалів до виробничого споживання;

• поточний запас (З_ПОТОЧ) – для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками, визначається:

З_ПОТОЧ = Д ^. Т_ПОСТ, (27)

де Т_ПОСТ – період поставки даного матеріального ресурсу, в днях.

Середній поточний запас обчислюється:

З_{СЕР.ПОТОЧ} = Д ^. Т_ПОСТ / 2 (28)

- страховий запас (З_СТР) – це мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні, визначається:

З_СТР = Д ^. Т_{ЗРИВ.ПОСТ}, (29)

де Т_{ЗРИВ.ПОСТ} – період зриву поставки, у днях.

Виробничий запас:

максимальний – З_МАКС = З_ТР + З_ПІДГ + З_ТЕХН + З_ПОТОЧ + З_СТР;

середній – З_СЕР = З_ТР + З_ПІДГ + З_ТЕХН + З_{СЕР.ПОТОЧ} + З_СТР;

мінімальний – З_МІН = З_ТР + З_ПІДГ + З_ТЕХН + З_СТР.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах (Н_{ВИР.ЗАП.}) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу, в днях (З_ДН):

Н_{ВИР.ЗАП.} = Д ^. З_ДН (30)

Норматив (розмір) оборотних засобів у незавершеному виробництві визначається за формулою:

Н_НЗВ = Q_Р ^. С_ПР ^. k_НЗ ^. t_Ц /Д_Г, (31)

де Q_Р – річна кількість виробів,

С_ПР – виробнича собівартість одиниці виробу, грн;

K_НЗ – коефіцієнт наростання затрат;

t_ц – тривалість циклу виготовлення виробу;

Д_Г – кількість робочих днів в році.

Коефіцієнт наростання затрат

k_НЗ = С_М + 0,5 (С_ПР – С_М) (32)

С_пр

де С_М – витрати на сировину та матеріали.

Норматив оборотних коштів в запасах готової продукції (Н_ГП) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (В_Д) на норму готової продукції на складі, у днях (З_ДН):

Н_ГП = В_Д ^. З_ДН, грн.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н_{МАЙБ.ПЕР.}) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (В_ПОЧ) і суми витрат, які слід буде зробити у плановому році (В_ПЛ), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат на рахунок собівартості продукції (В_{ПОГАШ.ПЛ}): Н_{МАЙБ.ПЕР.} = В_ПОЧ + В_ПЛ - В_{ПОГАШ.ПЛ}, грн.

Сукупний норматив власних оборотних коштів підприємства (Н_{СУКУПН.}) обчислюється:

Н_{СУКУПН.} = Н_{ВИР.ЗАП.} + Н_НЗВ + Н_ГП + Н_{МАЙБ.ПЕР.} (33)

Показниками оборотності оборотних засобів є:

• коефіцієнт оборотності;

• коефіцієнт завантаження;

• тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (К_ОБОР.) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів (S_НОЗ):

К_ОБОР. = РП / S_НОЗ, оборотів/рік (34)

S_НОЗ розраховується за формулою

S_НОЗ = (S₁ + S₂ + ... S₁₂) / 12, грн.,

Де S₁, S₂, ... S₁₂ - середньомісячні залишки нормованих оборотних коштів.

Коефіцієнт завантаження (К_ЗАВ) – величина, обернена коефіцієнту оборотності:

К_ЗАВ = S_НОЗ / РП (35)

Тривалість обороту (Т_ОБ) показує тривалість одного обороту оборотних коштів, у днях, і визначається:

Т_ОБ = 360 / К_ОБ, дні (36)