1.3. Предмет страхового договору

Договір страхування (згідно Закону України "Про страхування") – це письмова згода між страхувальником та страховиком, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику чи іншій особі, яка зазначена у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладений договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески у встановлені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий поліс - документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальнику (застрахованому). Засвідчує укладений договір страхування і містить усі його умови.

1.4. Страхові ризики

Ризик э об'єктивною передумовою виникнення страхових відносин: якщо немає ризику, немає й необхідності у страхуванні. Застрахованим може бути лише той ризик, по якому можна оцінити вірогідність настання страхового випадку, визначити розмір можливого збитку та обчислити еквівалент на страхову премію.

Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої й проводиться страхування та яка має ознаки вірогідності, випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, що трапилася та з настанням якої виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхової суми.

Ризиком можна керувати, тобто використовувати різноманітні міри, що дозволяють з певною мірою прогнозувати настання ризикової події та прийняти міри у цілях зниження ступені ризику.

Види ризиків:

1) чисті ризики (природні, екологічні, політичні, транспортні, комерційні);

2) спекулятивні ризики (фінансові ризики):

- інвестиційні (ризики прямих фінансових втрат, ризики втраченої вигоди, ризики зниження дохідності);

- ризики, пов'язані з купівельною властивістю грошей (інфляційні й дефляційні, валютні, ризики ліквідності).

1.5. Види страхування

Класифікація видів страхування може бути заснована на різних ознаках, що характеризують застраховані ризики та умови їх передачі.

В Україні, згідно з класифікацією, прийнятою органами державного страхового нагляду, виокремлюють три основні групи або галузі – особисте, майнове страхування та страхування громадянської відповідальності.

Особисте страхування, де у якості об'єктів виступають життя, здоров'я та працездатність людини, поділяється на страхування життя, страхування від нещасного випадку та медичне страхування. Різні види страхування життя, такі, як страхування ренти, пенсій, страхування на випадок навчання дитини у вищому навчальному закладі, називаються накопичувальними, оскільки забезпечують отримання усієї суми внеску плюс накопичені відсотки у разі настання встановленого у договорі строку.

Майнове страхування трактується як галузь страхування, в якій об'єктом захисту виступають різні види майна, а також майнові інтереси. Застрахованим може бути майно, що є власністю страхувальника, а також що знаходиться у його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувальниками при цьому можуть виступати не тільки власники майна, але й інші юридичні та фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження.

Страхування відповідальності – галузь страхування, де об'єктом захисту є громадянська відповідальність страхувальника (застрахованої особи) перед третіми особами, яким може бути нанесений збиток за виною страхувальника (застрахованого). Поширені наступні його види: автогромадянське страхування, страхування професійної відповідальності лікарів, нотаріусів, митних перевізчиків, аудиторів та інших професій, страхування виробничих об'єктів.

Згідно зі способом залучення у страхові відносини страхування поділяється на обов'язкове та добровільне. Ініціатором обов'язкового страхування є держава, яка у формі закону зобов'язує юридичних та фізичних осіб вкладати кошти для забезпечення суспільних інтересів. Ініціатором добровільного страхування виступають господарюючі суб'єкти, фізичні та юридичні особи.