1.2.7 Вибір типів центрів для закріплення пунктів знімальної основи

Вибір типів центрів здійснюється, згідно з “Інструкцією” [4]. Для закріплення пунктів знімальної мережі тривалого збереження застосовується бетонний паралелепіпед, металева труба, штир, залізний костиль, пень із забитим цвяхом або штирем. Для тимчасового закріплення пунктів знімальної мережі у грунті застосовують такі типи центрів: кілок із забитим цвяхом, металева труба, штир або кутова сталь.

У відповідності до фізико-географічних умов місцевості студент рекомендує кілька типів центрів тривалого збереження і тимчасового закріплення пунктів знімальної мережі, викреслює їх ескізи з розмірами у сантиметрах, дає короткий опис.

1.2.8 Обчислення координат невідомого пункта Р із прямої багаторазової засічки

Обчислити координати невідомого пункта Р із прямої багаторазової засічки на звичайному калькуляторі і на персональному комп’ютері. Вихідні дані і формули для обчислень видаються керівником курсової роботи на лабораторному занятті.

1.2.9 Обчислення координат невідомого пункта Р із зворотної багаторазової засічки

Обчислити координати невідомого пункта Р із зворотньої багаторазової засічки на звичайному калькуляторі і на персональному комп’ютері. Вихідні дані і формули для обчислень видає керівник курсової роботи.

1.3 Створення висотної основи

1.3.1 Проектування висотної знімальної мережі

Згідно з завданням, вихідною висотною основою служать 2 пункти тріангуляції 3 класу, які одночасно є реперами нівелювання IV класу. Між цими пунктами необхідно запроектувати висотну знімальну мережу. При цьому слід пам’ятати, що немає необхідності закладати нові репери. Пункти висотної знімальної мережі суміщають з пунктами планових знімальних мереж. Важливо правильно запроектувати висотні ходи, які б охоплювали максимальну кількість пунктів при мінімальних довжинах ходів, використовуючи автомобільні дороги, залізниці, грунтові дороги, береги річок тощо, а при їх відсутності, ділянки з щільними грунтами.

Висотні знімальні мережі створюють, як правило, методом технічного нівелювання. В передгірських та гірських районах, якщо висота перерізу рельєфу при зніманнях дорівнює 2 або 5 м, дозволяється застосування тригонометричного нівелювання.

Висотні знімальні мережі проектують у вигляді окремих ходів, які опираються на пункти висотних державних геодезичних мереж, або у вигляді систем з однією або кількома вузловими точками. В даній курсовій роботі пропонується висотні знімальні мережі запроектувати у вигляді окремих ходів технічного нівелювання.

Довжини ходів технічного нівелювання не повинні перевищувати допустимих значень, що регламентуються табл. 10 “Інструкції” [4]. Ці значення залежать від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання.

Середня квадратична помилка висоти будь-якої точки висотного ходу технічного нівелювання може бути визначена за формулою

, (1.13)

де m_вих – середня квадратична помилка висот вихідних точок. При обчисленнях їх приймають 30 мм [7];

η – середня квадратична помилка одного кілометра нівелювання (для технічного нівелювання її можна прийняти рівною 25 мм/км);

L – довжина ходу в км;

К – віддаль від репера до ближчого пункта.

Найбільш слабкою у ході буде точка ходу, яка знаходиться на його середині, тобто при . Підставивши у формулу (3.13), отримаємо формулу для обчислення середньої квадратичної помилки висоти найслабшої точки ходу

. (3.14)

Студенту пропонується зробити обчислення величини М для найдовшого запроектованого ходу.

Якщо величина М не перевищуватиме , де h – висота перерізу рельєфу топографічного знімання, роблять висновок, що запроектована висотна знімальна мережа відповідає необхідним технічним вимогам [7].