Німецько-польська війна

Головною метою в війні з Польщею було шляхом захоплення території Польщі покращити своє стратегічне положення, отримати додаткові військово-політичні ресурси та створити вигідний плацдарм для нападу на СРСР. Для перестороги вступу в війну Англії та Франції на західному кордоні створювалась група армій для оборони.

Були проведені міроприємства по стратегічному маскуванню розгортання та дезінформації. Зосередження військ проходило на широкому фронті поступово, потай під виглядом проведення навчань.

Задум був у тому, щоб несподіваними ударами по польській території зірвати мобілізацію та зосередження їх збройних сил ударами з Сілезії з одного боку, Померанії та Східної Прусії з іншого боку, розгромити головні сили польських військ, які знаходились західніше річок Вісла та Нарев. Рішуча роль відводилась танкам та авіації.

Німеччина.

Для ведення бойових дій виділялось 62 дивізії, 2800 танків, 6 тис. гармат та мінометів. Підтримували сухопутні війська 2 повітряних флоти в складі яких було 2 тис. літаків. Війська були зведені в 2 групи армій – ’’Південь’’ та ’’Північ’’.

Бойові дії повинні були розгортатись масованими ударами ВПС на широкому фронті, спочатку по аеродромах, а потім по залізничним дорогах та по військам. Необхідно було заволодіти панівне положення в повітрі, зірвати мобілізацію та оперативне перевезення військ.

Польща.

Польський уряд розпочав проводити міроприємства по потайній мобілізації, але загальна мобілізація не проводилась, вона відкладалась до 31 серпня.

Армія Польщі по чисельності та якості озброєння значно поступалась армії Германії. На напрямках головних ударів перевага була: в танках в 8 разів, польовій артилерії в 4 рази, в протитанковій артилерії в 7 раз.

Бойові дії. Їх можна поділити на 3 етапи:

1 – з 1-го вересня по 8 вересня,

2 – з 9 по 16 вересня

3 – з 17 по 5 жовтня 1939 р.

1 вересня авіація нанесла удар по аеродромах польських військ, але знищити всю авіацію першими ударами їх не вдалось так як 31 серпня вона була майже вся перебазована на польові аеродроми. Але не зважаючи на це вже в перші кілька діб германська авіація завоювала панівне положення в повітрі. Після авіаційних ударів в наземні війська які знищують частини прикриття і просуються в глибину Польщі.

Поляки намагались зупинити наступ противника, але германські війська зламали опір поляків вздовж кордону, розсікли їх фронт та провели глибокі обхідні маневри на флангах. Польські з’єднання понесли великі втрати і рятуючись від оточення в західних районах відійшли на схід.

Другий період характеризувався спробами польського командування по організації оборони в східних районах країни які ні до чого не призвели. 16 вересня завершилось оточення польських військ східніше Варшави. Германські війська вийшли на лінію Львів, Володимир-Волинський, Брест. Так закінчився другий етап бойових дій в Польщі.

На третьому етапі германо-польської війни, коли основні збройні сили були розгромлені, боротьбу почали вести військові частини, які зберегли боєздатність, та населення. Бої велись до 5 жовтня. Особливе місце займає оборона Варшави, яка продовжувалась 20 днів.

Після розгрому Польщі Германія приступила до зосередження та розгортання сил для бойових дій на Заході. На протязі 1939/40 рр. Германія значно збільшила збройні сили на військове виробництво. Угрупування германських сил до 10 травня 1940 року виросло з 96 до 136 з’єднань, а кількість авіації на 1500 літаків.

Першими жертвами агресії стала Данія та Норвегія.

Норвезька операція, 9.4-8.6.1940, під час 2-ї світової війни, агресія Німеччини проти Данії і Норвегії з метою створення плацдарму проти Великобританії, а згодом і проти СРСР. Раптові морські і повітряні десанти привели до капітуляції Данії (9 квітня) і поразки в Південній і Центральній Норвегії норвезьких військ і англо-французького десанту який висадився еа норвезькій території (до 25 квітня). В районі Нарвіка бої тривали до 8 червня.

Норвегія капітулює 8.06. 1940 року, що призвело до того що Германія оволоділа важливим стратегічним плацдармом в Північній Європі.

Бойові дії у Франції. Проводячи бойові дії по захопленню Данії та Норвегії Германія продовжувала підготовку до розгрому англо-французьких військ на Заході.

Англо-франко-бельгійські союзні війська мали чисельну перевагу в особовому складі, танках, артилерії, проте мали менше літаків.

Чисельна перевага в танках не могла дати ефекту тому що більшість танків було зведено в танкові батальйони, які було розподілено між арміями, що знищувало їх можливості масованого застосування.

Союзна стратегія носила пасивний характер та мала прорахунки в оцінці дій вірогідного противника, в недооцінці нових засобів та способів збройної боротьби.

Бойові дії. Вторгнення розпочалось 10 травня 1940 р. масованим ударами авіації головним чином по аеродромах та важливих індустріальних центрах. Через 2 години розпочався наступ сухопутних військ.

Німецькі війська, наступаючи через Люксембург і Бельгію, прорвалися до Ла-Маншу в районі Кале і оточили англо-франко-бельгійські війська в районі Дюнкерка. В червні 1940 німецькі війська розвернули наступ вглиб Франції, вийшли в тил, інженерно обладнаного довжиною до 400 км оборонного рубежу, «лінії Мажіно» і розгромили французьку армію. Вранці 14 червня германські війська без бою вступили в Париж. 22 червня Франція підписує перемир’я із Німеччиною, в результаті якого вона була поділена на дві частини: окупована - Північна та Центральна Франція та неокупована - Південна , яка повністю залежала від Германії.

Швидка поразка Франції застала Англію не готової до відбиття такої загрози. До того ж вона втратила всіх своїх союзників, чиїми силами розраховувала вести бої на суші. Її ж армія в цей час знаходилась в стадії розгортання. Правда був сильний флот, але норвезька операція показала, що забезпечивши панування в повітрі, можливо обмежити його дії в районах близьких до суші.

Германією була розроблена десантна операція по висадці в Англії, але до дії реалізації не дійшло (вона мала проводитись 15 серпня 1940 р.), але вона була замінена тільки повітряним наступом на британські острови, що мало створити критичний стан в Англії. Наступ розпочався 13 серпня силами двох повітряних флотів в яких було 2,6 тис. літаків з них 1480 бомбардувальників.

На першому етапі повітряного наступу німецькі ВПС наносили удари по авіаційним об’єктам: аеродромах, КП і т.д., але маючи на озброєнні РЛС англійська система ППО завчасно виявляло літаки противника, що зводило несподіваність ударів до мінімуму.

Тоді германська авіація розпочинає варварські форми повітряної війни - бомбардування найбільш великих промислових та адміністративних центрів Лондона, Ковентрі та інших. В результаті були зруйновані цілі житлові масиви, вбито біля 40 та поранено біля 46 тис. чоловік - основними жертвами стало мирне населення. Але в цілому стратегічний розрахунок німецького керівництва шляхом повітряної війни зламати опір Англії виявився нереальним.

Одночасно з повітряною війною з Англією Германія готувала наступ на Балкани.

В другій половині 1940 - початку 1941 рр. до Германії приєднались Італія, Угорщина, Румунія, Болгарія. Залишились Югославія та Греція, яка була під англійським впливом.

Балканська кампанія 6-29.4.1941, агресія фашистської Німеччини, Італії і Угорщини проти Югославії і Греції в час 2-й світової війни. Після поразки італійських військ у війні проти Греції в 1940-41 гітлерівське керівництво напередодні нападу на СРСР провело Балканську кампанію. З 6 по 29 квітня (за 24 дні) германські війська захопили Балкани.

Балканська кампанія мала свої особливості в стратегічному розгортанні військ. Напрямки ударів на гірському театрі вибирались вздовж доріг, долин річок, в міжгір’ях, з врахуванням того щоб вони виводили до особливих комунікацій, оволодіння якими порушувало систему оборони великих районів та дозволяло прискорити темпи наступу механізованих військ. Прорив першої танкової групи в напрямку Белграда був зі середньодобовим темпом більше 40 км.

Заключною операцією балканської кампанії було захоплення о. Кріт. Його захват намагались зробити з широким застосуванням повітрянодесантних військ. Це була (операція ’’ Меркурій ’’) одна з найбільших військово-повітряних двох операцій другої світової війни. В ній приймало участь 2 дивізії 7 військово-повітряна (15 тис. чоловік), та 5 гірськострілецька (8,5 тис. гірських єгерів). Для цього виділялось 550 транспортних літаків та 60 вантажних планерів. Прикриття з повітря забезпечував 8-й авіакорпус (430 бомбардувальників та 180 винищувачів). 29 квітня англійці залишають Крит.

Захоплення о. Кріт виявив вирослі можливості повітрянодесантних військ. Але разом з тим показав, що проведення таких операцій є неможливими без взаємодії з другими видами збройних сил, в особливості без підтримки морськими десантами, та прикриттям з повітря.

В)Воєнне мистецтво германської армії

Збройні сили розгортались в одному стратегічному ешелоні при виділені в резерв головного командування 10-20 % сил, які приймали участь в стратегічному наступі.

Ширина фронту наступу в складі 2-3 груп армій - 300 - 800 км. Так в Польщі загальна протяжність стратегічного фронту була 900-1100 км, а полоса активних наступальних дій 600-800 км, наступ до місяця, а темп наступу 12-14 км/добу.

При підготовці та веденні операцій германське керівництво керувалось такими основними принципами:

• максимальна концентрація сил для нанесення першого сильного удару;

• створення сильної переваги в силах та засобах на напрямку головного удару;

• досягнення несподіваності на початку операції;

• масоване застосування рухомих військ та авіації;

• організація та підтримка безперервної взаємодії між об’єднаннями видів збройних сил та родів військ;

• ведення наступальних операцій переважно на оточення та знищення головних угрупувань військ противника;

• рішучість дій в ході операцій та безупинне просування до наміченого рубежу;

• забезпечення чіткості в системі керуванні військами.

В першому періоді ширина полоси наступу груп армій від 170-300 км і більше, армій 50-60 км і більше. Глибина операцій груп армій 200-280 км (Польща) та 300 км та більше (Західна Європа), армій до 150 км. Тривалість активних дій складала 15-30 діб. Середній темп наступу танкових груп досягав 20-40 км, а польових армій 15-25 км/добу.

Оперативна побудова – одноешелонна. Резерв групи армій - 3-5 дивізій. Мета - забезпечити найбільшу міць початкового удару.

Висновок:

В 1939-1940 рр. нові високоманеврені та рухомі засоби – танки, авіація, моторизовані та парашутно-десантні війська забезпечували високий темп наступу і випереджали підтягування оперативних резервів оборони, що було неможливо під час 1 Світової війни.

Небезпека розриву між діями авіації та рухомими з’єднаннями була ліквідована широким застосуванням повітряних десантів. Повітрянодесантні війська займали той розрив по часу, який виникав між атакою авіації та підходом рухомих з’єднань.

Бойовий досвід показав зміну ролі піхоти в ході бойових дій. Роль піхоти зводилась головним чином до забезпечення флангів танкових з’єднань та об’єднань.