1.3 Основні бойові дії союзних армій.

7 грудня 1941 нападом на американську військову базу Перл-Харбор Японія розв'язала війну проти США. 8 грудня США, Великобританія і ряд інших держав оголосили війну Японії, 11 грудня Германію і Італія оголосили війну США. Вступ до війни США і Японії вплинув на співвідношення сил, збільшило масштаби озброєної боротьби. Антигітлерівська коаліція значно посилилася.

В 1941 — першій половині 1942 на Тихому океані, в Південно-східній Азії і Північній Африці союзники СРСР відступали. Японія захопила частину Китаю, Французький Індокитай, Малайю, Бірму, Сінгапур, Таїланд, нинішню Індонезію і Філіппіни, Гонконг, вийшла на підступи до Австралії і Індії.

2. Третій період другої світової війни

2.1 Перебіг бойових дій

В цьому періоді (19 листопада 1942 р. – кінець 1943 р. ) на фронтах Великої Вітчизняної війни було проведено дві наступальні кампанії: зимню 1942/43 рр. та літнє-осінню 1943 р.

а) Зимня наступальна кампанія 1943 р.

В зимовій кампанії 1942-43 основними військовими подіями були Сталінградська і Північно-Кавказська наступальні операції, прорив блокади Ленінграда. Червона Армія просунулася на захід на 600-700 км, розгромила 100 дивізій (40% сил ворога на радянсько-німецькому фронті). Були створені сприятливі умови для завершення наступу союзників в Північній Африці, Сіцілії і Південній Італії.

б) Літнє-осіння кампанія 1943 р. (квітень – кінець 1943 р. )

В літньо-осінній кампанії 1943 вирішальною подією була Курська битва. Важливу роль зіграли партизани (операція «Рейкова війна»). В ході битви за Дніпро було звільнено 38 тис. населених пунктів, у тому числі 160 міст; із захопленням стратегічних плацдармів на Дніпрі створені умови для наступ в Білорусі. В битві за Дніпро партизани провели операцію «Концерт» по руйнуванню комунікацій ворога. На інших напрямах здійснені Смоленська і Брянська наступальні операції. Червона Армія пройшла з боями до 500-1300 км, розгромила 218 дивізій. Важливим етапом в розвитку міжнародних і міжсоюзницьких відносин стала Тегеранська конференція (28 листопаду — 1 грудня 1943).

2.2 Військове мистецтво в 2 періоді ввв

Наступ

Головний удар наносився на найбільш слабкому місцю в обороні ворога (стики, ділянки з найменш розвинутою обороною і таке ін. ) та по найкоротшому шляху, виводивши війська в тил ворога з метою його розгрому.

Більш вміло вирішувалась проблема масування сил та засобів. На ділянках прориву (фронт 25-30 км, загальновійськова армія 6-12 км) зосереджувалось 50-70 % та більше стрілецьких з’єднань, 60-90 % артилерії, танків, авіації.

Удари армій нерідко наносились суміжними фронтами що дозволяло різко підвищити щільності на фронтах прориву. Вони складали 2,5-3 км на стрілецьку дивізію, 150 – 180 гармат та мінометів та 30 – 40 танків на 1 км, що дозволяло на ділянках прориву досягати переваги в 2-3 рази.

Головна задача - прорив позиційної траншейної оборони противника. Широке застосування знаходить розвідка боєм в оперативних межах. Виросла протяжність артпідготовки до 3 годин, а також глибина та щільність вогню. Для завершення прориву тактичної зони та переростання тактичного успіху в оперативний в більших масштабах використовувались рухомі групи: зимою частіше армійська, а в літнє-осінній кампанії 1943 р. – армійські та фронтові.

В повному об’ємі починає застосовуватись арт та авіа наступ. В зв’язку з посиленням оборони противника основним методом підтримки стає вогневий вал на глибину до 2 км.

Стали застосовуватись армійські передові загони (підсилений стрілецький полк на автомашинах, танкова або механізована бригада) які з ходу захоплювали вузли доріг, переправи та плацдарми, виходячи на шляхи відходу противника. Головні сили вели переслідування не тільки вдень, а й вночі.

Обов’язковими стають армійські артилерійські та зенітно-артилерійські групи, армійський протитанковий резерв, пересувні загони загородження (ПОЗ-ПЗЗ).

Щільність протитанкових засобів виросла до 20-25 гармат на 1 км.

З літа 1943 р. в зв’язку з розвитком оборони противника стала застосовуватись більш глибока побудова б/п стрілецьких дивізій ( в 2 ешелони), полків в (2-3 ешелони). Підрозділи атакували в одно ешелонній побудові: сб – фронт до 700 м, рота до 350 м, взвод до 100 м. більш сильними за вогневими можливостями стають артгрупи різного призначення, а також різного призначення резерви (загальний, танковий, протитанковий). З’явився новий елемент б/п дивізій та полків – рухомий загін загородження. Такий бойовий порядок з’єднань та частин дозволив наносити сильний початковий удар та нарощувати зусилля в глибині оборони противника.

Вихідне положення військ для наступу- до 300 м до противника (під Москвою 800-1000 м)

Наступ першого ешелону з’єднань розпочинався, як правило, після арт та авіаційної підготовки, після чого переносила вогонь в глибину ворожої оборони, підтримуючи атаку методом пересувного супроводжувального вогню

ОБОРОНА

Тактична зона оборони стала включати першу, головну та другі оборонні полоси, які складають з позицій в тому числі й відсічних та проміжних, обладнаних системою траншей та ходів сполучення. Глибина позицій досягала 1,5-2 км. обладнувались вони на віддалі до 2 км одна від одної. Кожна така позиція була комплексом інженерних сполучень для піхоти, танків та артилерії. Стрілецька дивізія по досвіду оборони під Курськом готувала в своїй полосі 50-70 км траншей та ходів сполучення.

Значна увага приділялась створенню флангового, перехресного та косоприційльного вогню, а також забезпечення ведення кругової оборони. Широко застосовувався вогонь снайперів.

В послаблені сили першого удару значну роль стала відігравати артилерійська контрпідготовка. В першу чергу знищувались танки противника, недопускався розвиток прориву на флангах. В боротьбу з танками вступали артрезерви та РЗЗ.