Недоліки:

• вплив суб’єктивного чинника (на інтерпретацію результатів спостереження можуть впливати особисті установки, попередній досвід, емоційний стан дослідника);

• на результатах спостереження позначається і факт знання піддослідними того, що за ними спостерігають, що веде до змін у їхній поведінці;

• низька надійність (тривале включене спостереження призводить до адаптації дослідника до групи, внаслідок чого знижується об’єктивність спостереження);

• обмеженість сфери застосування (не всі соціально-психологічні явища можна вивчати за допомогою цього методу);

• значні витрати часу.

Метод експерименту.

Експеримент – це організована дослідником взаємодія між піддослідним або групою піддослідних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить

Характерні особливості методу експерименту:

• створення особливих експериментальних умов для виникнення та виявлення певних соціально-психологічних явищ, а також можливість змінювати ці умови;

• підвищення точності реакції дій піддослідних;

• зв’язок із теорією (проведення експерименту можливе лише тоді, коли дослідник має теоретичні уявлення про природу явища, яке вивчається, про чинники, що його детермінують тощо).

Експеримент має чотири етапи:

1. Теоретичний етап (постановка проблеми): визначаються проблема, тема дослідження; обираються об’єкт і предмет дослідження, а також формулюються експериментальні завдання і гіпотеза дослідження.

2. Методичний етап дослідження: розробляються методика експерименту і експериментальний план.

Методика експерименту повинна відтворювати предмет дослідження у вигляді змінних експериментальної ситуації. Два різновиди змінних: незалежні і залежні. Необхідно встановити найповнішу відповідність змінних експ.ситуації до предмета дослідження. Репрезентація теоретичних уявлень про предмет дослідження в емпіричних показниках експериментальної ситуації.

Розробка плану – складання програми експерименту (робочий план і процедура), математичне планування обробки експериментальних даних.

3. Експериментальний етап. Створюється експериментальна ситуація, здійснюється спостереження, керування ходом експерименту та вимірювання реакцій піддослідних.

Експериментальну ситуацію визначають умови досвіду (навколишнє фізичне та соціальне середовище), тест-об’єкти (вербальні і предметні подразники); індивідуальними особливостями експериментатора і піддослідного, відповідями.

4. Аналітичний етап. Здійснюється кількісний аналіз результатів (математична обробка), наукова інтерпретація фактів, формулювання наукових гіпотез і практичних рекомендацій.

Залежно від характеру і умов експериментальної ситуації розрізняють: лабораторний і природний експеримент.

Природний експеримент ґрунтується на керуванні поведінкою піддослідних за умов повсякденного життя шляхом введення низки чинників, що впливають на їхню поведінку й контролюються дослідником.

Для успіху експерименту іноді необхідна повна необізнаність його учасників із тим, що їх вивчають, що створена ситуація є експериментальною, бо результати можуть бути спотворені.

Лабораторний експеримент – дослідження, проведене у штучно створених умовах. Він передбачає організацію досить незвичної для піддослідних ситуації. В умовах лабораторного експерименту піддослідний знає, що його вивчають, але, як правило, не має інформації про характер знань, які розв’язує дослідник в експериментальних умовах.

Переваги:

Можливість уникнути побічного впливу (напр..шуму);

Одночасно контролювати кілька змінних і точно реєструвати дії піддослідного;

Використання спеціальних приміщень, тренажерів дає змогу контролювати реальні умови як у повсякденному, так і недоступні для спостереження (експериментальні, стресові ситуації).

Загальна вимога під час проведення експерименту: виокремлення експериментальної і контрольної груп, щоб результати дослідження можна було порівняти з певним еталоном.