Самі, самі ... (з книги рекордів Гіннеса)

Найбільші: гриб-дощовик Galvatia gigantea, обхватом 194,3 см знайдений в 1985 р. у Вісконсині (США), у Вашингтоні (США) в 1946 р. виявили трутовик Oxyporus (Fomes) nobilissimus розміром 142х94 см, масою близько 136 кг.

Найотруйніші: види роду мухомор (Amanita). Один з найбільш отруйних - бліда поганка (A. Phalloides). Найвищий вміст грибних спор в повітрі 161037 штук в 1 куб. м зареєстровано в 1971 р. близько Кардіффа (Великобританія).

Найстаріші: вік антарктичних коркових лишайників діаметром понад 100 мм складає як мінімум 10 000 років.

Симбіоз грибів з тваринами організмами. "Цю паренхіму вони забирають у свої гнізда, там пережовують її і вживають як добрива для розведення грибниці потрібного їм гриба." Прочитайте розповідь Гуллівера двадцятого століття. "Смаком гриби відрізнялися, вони нагадували те м'ясо, то хліб, то сир, а часом їх смак був незнайомий, але все одно приємний ....." Часниковий гриб (Marasmius scorodonius). Синоніми: чесночнік, муссерон, цибульний гриб, хрящевік. Відрізняється яскраво вираженим часниковим запахом. Часникові гриби чудово зберігають аромат у висушеному вигляді, тому порошок з них може бути використаний протягом усього року. Він надзвичайно високо цінується як прянощі в західноєвропейській кулінарії. У Грузії використовують гриби в сироварінні в якості молокозсідальної ферменту замість традиційного сичужного ферменту, для цих цілей використовують панус грубий (Panus rudis) і панус уховідний (Panus conchatus). У сироваріння застосовують і цвіль - нижчі гриби - при виготовленні сирів типу рокфор і камамбер. Для сирів типу рокфор використовують Penicillium roquefortii, а камамбер - Penicillium camemberti. Псілоцібінових гриби (рід Psilosybe) або так звані "галюциногенні" вже багато сотень років використовують у різних ритуальних практиках.

Сучасні вивчення води говорять про те, що це не просто рідина, а жива субстанція, що володіє пам'яттю, здатністю нести інформацію (жива, мертва вода - казкові твердження не так вже й безпідставні) і навіть розумом. Така картинка вийшла із замерзлої води, яка довго стояла в пляшці, на полиці в приміщенні де ростуть гриби.

2) Про грибах люди знали вже в далекому минулому. У IV столітті до нашої ери грецький учений Теофраст згадував у своїх працях про трюфелі, зморшках, шампіньйони. Через 5 століть римський натураліст Пліній теж писав про гриби. Він перший намагався розділити гриби на корисні і шкідливі. Гриби - дивовижні живі істоти. У них немає ні коріння, ні листя, вони не цвітуть і не дають звичайних плодів з насінням. Розмножуються вони спорами, які й несуть ті гриби, які ми зриваємо з дерева-грибниці, розташованого під землею. Є дуже багато видів їстівних грибів. Найбільш відомі білі, підосичники, підберезники, маслюки, грузді, рижики, лисички, сироїжки, опеньки. Менш відомі - козляка, моховики, жовті підгрузді, білявки, серушкі, валуї, чорнушки, свинушки, горькуши. Усі вони об'єднуються в групу шапинкових, оскільки складаються з капелюшки, ніжки і пенька. До їстівних відносяться і гриби, які відрізняються за будовою від шапинкових, - це рядки, сморчки та трюфелі. Свіжі гриби містять значну кількість води, в середньому 90%. При тепловій обробці кількістю води зменшується майже вдвічі, при сушінні скорочується до мінімуму.

За що міститься в них поживності гриби перевершують багато овочів і фрукти, а за хімічним складом і ряду ознак наближаються до продуктів тваринного походження. Але, як показали численні дослідження, що складаються з целюлози клітинні оболонки тканин грибів практично важкозасвоюване людиною, а тому що містяться в них речовини недоступні для людського організму. У цьому відношенні чемпіони серед грибів - лисички й опеньки. Вони проходять по всьому травному тракту незмінними в тому вигляді, в якому опинилися після пережовування. Тому гриби в харчуванні людини є просто дуже приємною Смакові добавки до їжі, поліпшує за рахунок свого об'єму моторику шлунково-кишкового тракту, сприяє правильному травленню, але практично не віддає містяться в ній речовини. Збирати гриби краще вранці. При зборі слід їх підрізати ножем (ніжку у підстави), але не виривати з коренем. Це зберігає грибницю, від якої гриби розмножуються. Якщо гриб не дуже знайомий за зовнішніми ознаками, його дуже акуратно висмикнути і оглянути нижню частину, визначаючи ознаки, за якими його можна віднести до певного виду їстівних грибів. Не можна збирати незнайомі, перезрілі і червиві гриби. Зібрані гриби швидко псуються, тому не пізніше як через 4-5 годин їх потрібно використовувати для приготування їжі або заготовки про запас.

Не слід захоплюватися тривалим промиванням грибів, тому що вони вбирають дуже велику кількість води, та їх консистенція погіршується. Краще промити під проточною водою і дати воді стекти. Білі гриби обдають 2-3 рази окропом, трубчасті та пластинчасті варять 4-5 хвилин. Це необхідно для зменшення обсягу, надання м'якості, усунення крошения при нарізці. У домашніх умовах гриби заготовлюють про запас шляхом сушіння, маринування, соління та консервування в герметично закупорених скляних банках.

При сушінні грибів з них видаляється до 76% наявної в них води. Залишилася вологи для розвитку мікроорганізмів недостатньо. Вони або гинуть, або переходять у неактивний стан. При приготуванні натуральних консервів мікрофлору вбиває висока температура, при якій відбувається стерилізація консервів. При маринуванні життєдіяльність мікроорганізмів пригнічується високою температурою при варінні, а потім дією оцтової кислоти і кухонної солі. При засолюванні грибів відбувається бродіння, в процесі якого цукру переходять в молочну кислоту. Остання разом з кухонною сіллю і є консервирующим засобом.