- •2.1 Торгово-закупівельні b2b системи
- •Завдання b2b-систем
- •Класифікація b2b-систем
- •2.2 Корпоративні представництва в Інтернет
- •2.3 Віртуальні підприємства
- •2.4 Мобільна комерція
- •Історія появи мобільної комерції
- •Напрями мобільної комерції
- •2.6 Послуги в Інтернет
- •Усесвітня павутина
- •2.5 Класифікація систем сектора b2c
- •Вікі-проекти
- •Інтернет-магазини
- •Інтернет-аукціони
- •Соціальні мережі
- •Електронна пошта та списки розсилання
- •Групи новин
- •Файлообмінні мережі
- •Електронні платіжні системи
- •Інтернет-радіо
- •Інтернет-телебачення
- •Обмін повідомленнями
- •Файлові сервери
- •Пошукові системи
- •Інтернет-реклама
- •Віддалені термінали
- •Мережні ігри
Соціальні мережі
Соціальна мережа направлена на побудову співтовариств в Інтернеті з людей зі схожими інтересами і діяльністю. Зв’язок здійснюється за допомогою сервісу внутрішньої пошти або миттєвого обміну повідомленнями. Існують соціальні мережі для пошуку не лише людей за інтересами, але й самих об’єктів цих інтересів: веб-сайтів, музики тощо. В таких мережах зазвичай використовується фолксономія.
Зазвичай на сайті мережі можна вказати інформацію про себе (дату народження, школу, ВНЗ, улюблені заняття та ін.), за якою обліковий запис користувача зможуть знайти інші учасники. Розрізняються відкриті й закриті соціальні мережі. Одна із звичайних рис соціальних мереж – система «друзів» і «груп».
Переможну ходу Інтернетом соціальні мережі почали в 1995 році з американського порталу Classmates.com («Однокласники» є його російським аналогом). Проект виявився досить успішним, що в наступні декілька років спровокувало появу не одного десятка аналогічних сервісів. Але офіційним початком буму соціальних мереж прийнято вважати 2003-2004 роки, коли були запущені LinkedIn, MySpace і Facebook.
Електронна пошта та списки розсилання
Електрона пошта (англ. email, e-mail, від англ. electronic mail) – технологія і послуги, що надаються нею, з пересилання й отримання електронних повідомлень (мають назву «листи» або «електронні листи») по розподіленій комп’ютерній мережі.
Основною відмінністю (і перевагою e-mail) від інших систем передачі повідомлень (наприклад, служб миттєвих повідомлень) раніше була можливість відкладеної доставки повідомлення, а також розвинена (та заплутана, через довгий час розвитку) система взаємодії між незалежними поштовими серверами (відмова одного сервера не приводила до непрацездатності всієї системи).
Можна виділити декілька видів поштових розсилань.
Список розсилання (англ. mailing list). Штатна можливість багатьох серверів електронної пошти, а також функція спеціалізованих програм для розсилання. Сервер приймає повідомлення від будь-якого передплатника на спеціалізовану адресу, після чого перенаправляє це повідомлення всіх підписчиків списку розсилки. Ця технологія дозволяє організувати спілкування між собою групи людей (аналог телеконференції). Звичайне таке ПО дозволяє підписчикам управляти своїми налаштуваннями (підписка, відписка, зміна формату, зміна адреси, запит пропущених повідомлень тощо) через відправку повідомлень електронної пошти.
Групова адреса. Штатна можливість більшості серверів електронної пошти. Дозволяє декільком людям читати пошту, що поступає на одну адресу, від кого б вона не прийшла. Наприклад, зручно зробити такою груповою адресою ролева адреса компанії info@company.ltd. Пошту, що поступає, отримуватимуть декілька співробітників одночасно, кожен – в свою власну поштову скриньку.
Інформаційна і рекламна розсилка. Підготовлене одним оператором повідомлення автоматично розсилається за списком – одночасно всім підписчикам даної розсилки, але без можливості відповідати на нього. У разі, коли не передбачена попередня підписка, така розсилка називається спамом.
